Номер провадження: 22-ц/813/4018/24
Справа № 505/316/18
Головуючий у першій інстанції Івінський О.О.
Доповідач Громік Р. Д.
14.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Подільського міського нотаріального округу Крисюк Людмила Володимирівна, про визнання договору дарування недійсним,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
В провадженні Котовського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Подільського міського нотаріального округу Крисюк Л.В., про визнання договору дарування недійсним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Подільського міського нотаріального округу Крисюк Л.В., про визнання договору дарування недійсним зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №505/2514/15-ц.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зібрані докази по справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та вирішення справи №505/2514/15-ц не має преюдиційного значення для вирішення справи №505/316/18, тому висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваному судовому рішенні, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягнення розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню та направленню справи для продовження її розгляду до цього ж суду.
Короткий зміст відзиву адвоката Кузьонного О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кузьонний О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У вказаній цивільній справі апеляційна скарга подана на ухвалу про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 14 травня 2024 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що представником відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кузьонний О.І. через канцелярію суду першої інстанції подано клопотання, в якому останній просив зупинити провадження у справі до закінчення розгляду і набуття законної сили рішенням у справі №505/2514/15-ц.
Дане клопотання мотивоване тим, що цивільна справа №503/316/18 про визнання недійним договору дарування нежитлового приміщення - комп'ютерного центру з торгівельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 17.08.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Раніше, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №894-н від 18.10.2007, укладеним між ПАТ «Держаний ощадний банк України» та ОСОБА_3 , стосовно зазначеного вище нежитлового приміщення між ОСОБА_2 та ПАТ «Держаний ощадний банк України» 18.10.2007 був укладений договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 передав у іпотеку нежитлове приміщення - комп'ютерний центр з торгівельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час, рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2015 по цивільній справі №505/2514/15-ц було відмовлено в задоволені позову ПАТ «Держаний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - комп'ютерний центр з торговельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 в повному обсязі та повністю задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження та вилучення запису про заборону відчуження предмету іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016, що і дозволило в подальшому, 17.08.2016 укласти між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір дарування вказаного нежитлового приміщення (в минулому - іпотечне майно) - комп'ютерний центр з торговельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.12.2015 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 по цивільній справі № 505/2514/15-ц скасовані, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Наразі, цивільна справа №505/2514/15-ц перебуває у провадженні судді Котовського міськрайонного суду Одеської області Павловської Г.В., остаточного рішення по справі не прийнято.
Заявником зазначено, що спір по обом цивільним справам, №505/2514/15-ц та №505/316/18, фактично стосується одних і тих правовідносин, які витікають з кредитного договору №894-н від 18.10.2007, укладеного між ПАТ «Держаний ощадний банк України» і ОСОБА_3 , та - з договору іпотеки в забезпечення даного кредитного договору, укладеного між ОСОБА_2 і ПАТ «Держаний ощадний банк України» 18.10.2007, та подальшого відчуження 17.08.2016 року іпотечного (в минулому) майна від ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .. Тому, без вирішення у судовому порядку долі кредитного договору №894-н від 18.10.2007 та договору іпотеки нежитлового приміщення - комп'ютерного центру з торгівельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного також 18.10.2007 по цивільній справі № 505/2514/15-ц (яка знаходиться у провадженні судді Павловської Г.В.), неможливо вирішити долю договору дарування того ж самого нежитлового приміщення - комп'ютерного центру з торгівельним салоном за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 17.08.2016 по цивільній справі №505/316/18 (яка знаходиться у провадженні судді Івінського О.О.), у зв'язку з чим адвокат просив зупинити провадження по даній цивільній справі до набрання рішення по цивільній справі №505/2514/15-ц законної сили.
Дослідивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Враховуючи, що існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, оскільки вказане рішення буде мати значення для вирішення даної справи по суті, суд першої інстанції вважав за необхідним зупинити провадження по справі.
Однак судова колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», роз'яснено, що визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом з тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У справі, яка переглядається, за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» предметом спору є визнання договору дарування недійсним, який обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції, на підставі якого було визнано іпотеку припиненою та знято відчуження з предмету іпотеки, позивач вважає що є всі підстави для визнання договору дарування недійсним.
Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду судом позову АТ «Державний Ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічного позову ОСОБА_2 до філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання іпотеки припиненою.
Проте, суд першої інстанції у порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання кредитного договору недійсним виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими АТ «Державний Ощадний банк України», в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» обґрунтовувало свої вимоги, та можливість встановлення підстав для визнання договору дарування недійсним.
Більше того, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з'ясувати: як пов'язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
На думку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.09.2018 у справі №9901/314/19 та від 16.10.2019 у справі №800/330/17 метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Тому, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2021 року по справі №463/3577/17 та постанові від 08 лютого 2021 року по справі №487/3839/17.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведені вимоги закону і відповідні роз'яснення.
Крім того, судовою колегією не встановлено причин, які унеможливлюють розгляд даної цивільної справи до набрання законної сили рішенням суду по цивільній справі №521/13186/17 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору №50011540 від 26 грудня 2013 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_4 , договору застави транспортного засобу №50011540 від 10 січня 2014 року, договору поруки №50011540 від 26 грудня 2013 року та стягнення з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_4 усіх надмірно отриманих грошових коштів за кредитним договором №50011540 від 26 грудня 2013 року з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки позовні вимоги заявлено з різних правових підстав.
Також слід зазначити, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що зупинення провадження до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі №521/13186/17, порушує вимоги закону щодо розумності строку розгляду справи.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції не врахував право сторін на розумні строки розгляду справи.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що позов про визнання договору дарування недійсним пред'явлено АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», який не є стороною вказаного правочину.
Щодо розподілу судових витрат.
В прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на його користь судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Проте, згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так, оскільки розгляд справи не закінчено, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснює, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції повинен здійснюватися тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь скаржника судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 грудня 2023 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 14 травня 2024 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: С.М. Сегеда
М.М. Драгомерецький