Іменем України
14.11.07 Справа №11/575д/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Сердюк І.В., довіреність № 05/96 від 24.05.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нива-Люкс»,
м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2007р.
у справі № 11/575д/07
за позовом Приватного підприємства «Нива-Люкс»,
м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш»,
м. Мелітополь Запорізької області
про визнання договору оренди недійсним
Приватним підприємством «Нива-Люкс», м. Мелітополь Запорізької області було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаш», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсним договору оренди офісних приміщень № 29 від 01.02.2006р., укладеного між сторонами.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 13.09.2007р. у справі № 11/575д/07 (суддя Гончаренко С.А.) в позові відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що при укладенні спірного договору № 29 від 01.02.2006р. сторонами досягнута згода по всім істотним умовам. Наявні в справі докази свідчать про його фактичне виконання щодо передачі орендованого майна.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП «Нива-Люкс», позивач у справі, вказує на те, що при прийнятті рішення судом неправильно застосовані норми матеріального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Зазначає зокрема, що під час укладення договору оренди № 29 від 01.02.2006р. сторонами не дотримані вимоги ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», внаслідок чого певні істотні умови в договорі відсутні. В договорі не визначені вартість майна з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Отже, договір оренди № 29 є неукладеним і не породжує для сторін правових наслідків. Зазначений договір суперечить нормам ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з чим є недійсним. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2007р. у справі № 11/575д/07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
ТОВ «Продмаш», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення господарського суду є вірним. Зазначає зокрема, що при укладенні спірного договору оренди сторони у передбаченому законом порядку та формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Наявні у справі докази свідчать про фактичне виконання договору щодо передачі майна в оренду. Договір укладений у відповідності з господарським та цивільним законодавством України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3017 від 14.11.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду про прийняття та призначення апеляційної скарги до розгляду). Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 14.11.2007р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як випливає з матеріалів справи, 01.02.2006р. між ТОВ «Продмаш» (орендодавець) і ПП «Нива-Люкс» (орендар) був укладений договір оренди офісних приміщень № 29, згідно з п.1 якого орендодавець здає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 53,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 172/1, на 7 поверсі будівлі заводоуправління ТОВ «Продмаш», для здійснення діяльності, передбаченої в свідоцтві. Приміщення надається в оренду орендарю для розміщення офісу.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.01.2007р. (п.6.1 договору).
На виконання умов договору оренди № 29, сторонами підписаний відповідний акт приймання-передачі приміщень від 01.02.2006р. В акті також зазначено, що передане за цим актом приміщення знаходиться у задовільному стані і придатне до експлуатації.
Позов обґрунтовується необхідністю застосування до договору оренди № 29 від 01.02.2006р. положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна». На думку позивача, в договорі не визначені певні істотні умови, які передбачені статтею 10 названого Закону, а саме: вартість майна з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна. У зв'язку з цим, позивач вважає, що договір оренди № 29 є неукладеним, не породжує ніяких правових наслідків для сторін та вважається таким, що не відбувся. Також, позивач посилається на те, що передача орендованого приміщення сторонами не оформлена відповідним документом (актом). Приміщення було надано орендарю в непридатному для використання стану, у зв'язку з чим останній таким приміщенням не користувався. В позові ставиться вимога про визнання недійсним договору оренди офісних приміщень № 29 від 01.02.2006р., укладеного між сторонами. Позов ґрунтується на приписах ст.ст. 203, 215, 638, 795 ЦК України, ст.180 ГК України, ст.ст. 1, 10, 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі оренди офісних приміщень № 29 від 01.02.2006р.
За змістом ст.759 ЦК України та ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Доводи позивача про розповсюдження на спірний договір норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суд вважає помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права і обставинах справи.
Так, згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей Закон регулює:
- організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів;
- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Частиною 4 ст.1 цього Закону встановлено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо орендарями є державні підприємства, в тому числі УДППЗ «Укрпошта».
З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди за договором № 29 від 01.02.2006р. не є державним майном та не перебуває у комунальній власності. Орендодавцем за таким договором не є будь-який з суб'єктів, визначених в ст.5 вищевказаного Закону.
В договорі № 29 відсутня умова про те, що до нього підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, посилання позивача про розповсюдження на спірний договір норм зазначеного Закону є безпідставними.
Відповідно до приписів ст.638 ЦК України та ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 ст.180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Обставини справи свідчать про те, що при укладенні договору оренди № 29 від 01.02.2006р. сторонами досягнута згода по всім істотним умовам, що необхідні для договорів даного виду.
Так, у відповідності зі ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Предмет договору № 29 визначений сторонами в п.1 цього договору, яким є нежитлові приміщення загальною площею 53,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 172/1, на 7 поверсі будівлі заводоуправління ТОВ «Продмаш».
Згідно зі ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Розмір орендної плати встановлений в п.3 договору № 29. Отже, сторонами погоджена ціна договору.
Статтею 763 ЦК країни передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Строк дії договору оренди № 29 визначений сторонами в п.6.1 договору. Отже, сторонами погоджено строк дії договору.
Таким чином, договір оренди № 29 від 01.02.2006р. є укладеним та породжує взаємні права та обов'язки, що з нього випливають. Сторонами погоджений предмет, ціна та строк дії договору.
Слід зазначити, що позивачем у спірних правовідносинах невірно обрано спосіб захисту свого права. Так, позовна вимога ПП «Нива-Люкс» про визнання недійсним договору оренди № 29 від 01.02.2006р., яка обґрунтовується відсутністю в договорі певних істотних умов, за своїм змістом є вимогою про визнання угоди неукладеною. Разом з тим, в силу ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, вимога про визнання угоди неукладеною не може бути самостійним предметом спору, а спрямована на встановлення факту, який має юридичне значення, але не на поновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу. Встановлення факту неукладеності договору є лише елементом оцінки фактичних обставин справи при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.
Не можуть бути підставою для задоволення позову твердження позивача про те, що передача орендованого приміщення сторонами не оформлена відповідним документом (актом), а також те, що приміщення було надано орендарю в непридатному для використання стану, у зв'язку з чим останній таким приміщенням не користувався.
Суд зазначає, що зазначені обставини не встановлюють підстав для визнання договору оренди недійсним.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного договору сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі від 01.02.2006р. В цьому ж акті зазначено, що приміщення знаходиться у задовільному стані і придатне до експлуатації. Про фактичне використання орендованого приміщення свідчить також зміст рішення господарського суду Запорізької області від 24.01.2007р. у справі № 8/41/07 (за позовом ТОВ «Продмаш» до ПП «Нива-Люкс» про стягнення заборгованості за договором оренди офісних приміщень № 29 від 01.02.2006р.), яке набрало законної сили, та в якому встановлено, що приміщення фактично прийнято орендарем у користування за актом від 01.02.2006р. Факти, встановлені при розгляді справи № 8/41/07, звільнені від доказування при розгляді справи № 11/575д/07, в силу ст.35 ГПК України.
Відповідно до ст.215 ЦК України, яка покладена позивачем в підставу позову, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не було доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме, наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договору оренди № 29 від 01.02.2006р. недійсним. Судом також відповідних обставин не встановлено.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нива-Люкс», м. Мелітополь Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2007р. у справі № 11/575д/07 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.