Справа № 188/301/24
Провадження № 2/188/698/2024
14 травня 2024 року Петропавлівський рапйонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,
при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Стислий виклад позиції позивача.
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що шлюб із ОСОБА_2 (далі - відповідач), зареєстрований 24.12.2010 Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, не склався через різні погляди на сімейне життя.
2. Посилаючись на ст.ст. 56, 105, 110, 112 Сімейного кодексу (далі - СК) України, позивач просить суд розірвати зазначений шлюб між нею та відповідачем.
Стислий виклад позиції відповідача.
3. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Рух справи в суді.
4. Позов подано до суду 05 лютого 2024 року.
5. Провадження у справі відкрито 06 лютого 2024 року.
6. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 05 березня 2024 року, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.
Заяви, клопотання.
7. Представник позивача надав заяву, у якій прохає розглянути справу за його відсутності та позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
8. Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому статтями 128, 130 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в судове засідання не з'явилася без поважних причин, відзив на позов не надали, суд відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України за згодою позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.
9. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
10. 24 грудня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 482.
11. Сторони від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.11.2018.
12. Подружнє життя у сторін не склалося по причині різних поглядів на сімейне життя, відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини.
13. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
14. Син сторін проживає постійно з позивачем. Спір щодо місця проживання дитини відсутній.
15. Відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову відповідач не подав.
16. Заяв щодо застосування заходів для примирення сторони до суду не надали.
Мотивована оцінка доводів учасників справи.
17. Отже, подружнє життя у сторін не склалося по причині різних поглядів на сімейне життя. Сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, шлюб існує лише формально.
Не визнані права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
18. Позивач та відповідач не мають змоги добровільно через органи РАЦС розірвати шлюб, бо вони мають неповнолітнього сина.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
19. Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України та СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
20. У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело прав.
Частиною першою ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
21. Поняття «приватного та сімейного життя» у практиці ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003, заява № 44647/98).
У пункті 84 рішення ЄСПЛ у справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 (заяви №№29381/09 та 32684/09) зазначено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
У пункті 126 рішення ЄСПЛ у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» від 12 червня 2014 року (заява 56030/07) вказано: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
22. Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що зазначено в пункті «с» частини першої статті 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, де передбачено «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За правилами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
24. У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Висновок суду по суті позову.
25. При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивач та відповідач тривалий час не проживають сім'єю, у них різні погляди на життя та сімейні цінності, між сторонами спору припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство й проживають окремо, примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін, як подружжя, і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам їхньої дитини, що має істотне значення, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому позовні вимоги є обґрунтованими, і відповідно до норм ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України шлюб слід розірвати.
Розподіл судових витрат.
26. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп., підтверджені квитанцією банку, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Стосовно клопотання про стягнення судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд зазначає таке.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, та доказів понесених витрат на правничу допомогу суду не надано.
Відсутність документального підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу (договір про надання правової допомоги, договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), а також акту виконаних робіт, відповідно до зазначених позицій Великої Палати Верховного Суду є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування такої витрати.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи акту виконаних робіт, розрахунку витрат на правову допомогу, документа про їх оплату з належними реквізитами, у стягненні їх з відповідача слід відмовити.
Направлення сторонам копії рішення.
27. Копії рішення протягом двох днів з дня його складання слід направити сторонам.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Отже, копію рішення після набрання ним законної сили слід направити до Петропавлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Резолютивна частина рішення.
28. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 352, 354 ЦПК України, суд
29. Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу задовольнити.
30. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 грудня 2010 року Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 482, розірвати.
31. Змінити після розірвання шлюбу прізвище позивача на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
31. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
У стягненні витрат на правову допомогу відмовити.
32. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
33. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
34. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
35. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя П. О. Бурда