Справа № 185/1617/24
1-кп/185/591/24
14 травня 2024 року м.Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді кримінальне провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024041370000095 від 16.01.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка - Дніпровська Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 25 червня 2010 року Кам'янка-Дніпровським районним судом Запорізької області, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК УК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - 1 рік іспитового строку;
- 11 березня 2011 року Кам'янка-Дніпровським районним судом Запорізької області, за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст.ст. 69, 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі із конфіскацією майна;
- 05 січня 2016 року Кам'янка-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - 1 рік 2 міс. іспитового строку;
- 24 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі;
- 09 лютого 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01.05.2024 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року змінено, виключено з мотивувальної частини вироку рецидив злочинів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , 16.12.2023 року, приблизно о 08.57 годині, (більш точний час під час розслідування не встановлений), знаходячись на вул. Верстатобудівників м. Павлограда Дніпропетровської області, отримав від ОСОБА_6 банківську карту N? НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», видану на ім?я ОСОБА_6 для здійснення купівлі продуктів харчування.
Усвідомлюючи, що банківська платіжна карта банківської установи АТ КБ «Приватбанк» є різновидом офіційних документів (згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 N? 2121-III та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 N? 2346-111) і розуміючи та передбачаючи, що на банківському рахунку ОСОБА_6 , на чиє ім?я видана банківська платіжна картка, яка є засобом доступу до банківського рахунку, знаходяться грошові кошти, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення вказаної банківської платіжної картки та обернення її на свою користь, з метою подальшого незаконного її використання в корисливих цілях.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, 16.12.2023 року, приблизно о 08.57 годині, (більш точний час під час розслідування не встановлений) ОСОБА_3 , утримуючи при собі добровільно передану йому ОСОБА_6 банківську платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» N? НОМЕР_1 , видану на ім?я ОСОБА_6 , під приводом купівлі продуктів харчування пішов з місця зустрічі з ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 , в подальшому банківську картку володільцеві не повернув, тим самим викрав офіційний документ з метою поліпшення свого майнового стану за рахунок грошових коштів, які перебували на банківському рахунку, доступ до якого був можливим за використанням викраденої банківської платіжної картки.
Крім того, маючи у своєму користуванні викрадену банківську платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» N? НОМЕР_1 , видану на ім?я ОСОБА_6 , розуміючи, що з використанням банківської платіжної картки можливий доступ до банківського рахунку, де за усвідомленням ОСОБА_3 , можуть знаходитися грошові кошти, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення грошових коштів, які перебували на банківському рахунку ОСОБА_6 , в умовах воєнного стану шляхом здійснення розрахунків банківською платіжною карткою АТ КБ «Приватбанк» N? НОМЕР_1 за товари в закладах торгівлі.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок грошових коштів, що йому не належать, усвідомлюючи злочинний характер вчинюваних дій, та розуміючи, що такі є засобом для досягнення протиправної мети, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , 16 грудня 2023 року прийшов до магазину ТОВ «АТБ-Маркет», розташованого по вул. Нова, 2А м. Павлограда, Дніпропетровської області, де в період з 09.47 години до 09.49 години, скориставшись банківською платіжною карткою N? НОМЕР_1 , двічі розрахувався за куплений товар на загальну суму 382 грн. 20 коп.
Після того, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок грошових коштів, що йому не належать, усвідомлюючи злочинний характер вчинюваних дій та розуміючи, що такі є засобом для досягнення протиправної мети, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 16 грудня 2023 року прийшов до Аптеки 1 БАМ де о 10.14 годині, скориставшись банківською платіжною карткою N? НОМЕР_1 розрахувався за куплений товар на загальну суму 124 грн. 00 коп.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок грошових коштів, що йому не належать, усвідомлюючи злочинний характер вчинюваних дій та розуміючи, що такі є засобом для досягнення протиправної мети, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 16 грудня 2023 року прийшов до Аптеки 19 ТОВ «ФАРМА-КИТ», розташованої по вул. Західнодонбаська, ЗАД м. Павлограда Дніпропетровської області, де о 10.32 годині, скориставшись банківською платіжною карткою N? НОМЕР_1 розрахувався за куплений товар на загальну суму 447 грн. 80 коп.
Після того, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок грошових коштів, що йому не належать, усвідомлюючи злочинний характер вчинюваних дій та розуміючи, що такі є засобом для досягнення протиправної мети, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 16 грудня 2023 року прийшов до магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», розташованого по вул. Західнодонбаська, ЗА м. Павлограда Дніпропетровської області, де в період з 10.42 години по 10.45 годину, скориставшись банківською платіжною карткою N? НОМЕР_1 двічі
розрахувався за куплений товар на загальну суму 427 грн. 50 коп.
Таким чином, незаконно розпорядившись грошовими коштами, які перебували на банківському рахунку ОСОБА_6 , ОСОБА_3 шляхом здійснення розрахунків банківською платіжною карткою N? НОМЕР_1 за куплені товари повторно в умовах воєнного стану вчинив крадіжку грошових коштів на загальну суму 1381 грн. 50 коп.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, та на запитання суду пояснив, що з обставинами, які зазначені в обвинувальному акті, він повністю згоден. Дійсно 16.12.2023 року, приблизно о 09 годині, він знаходився на АДРЕСА_3 , та отримав від ОСОБА_6 його банківську карту для здійснення купівлі продуктів харчування. В ході користування карткою він вільно розпоряджався платіжною карткою на протязі дня 16.12.2023 року для власного збагачення, а саме неодноразово здійснював покупки ліків в аптеках, продуктів харчування в магазинах м. Павлограда. Причиною скоєння злочинів вважає скруте матеріальне становище. У скоєному він щиро кається.
Окрім показань, наданих обвинуваченим у судовому засіданні вина ОСОБА_3 також підтверджується іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- протоколом огляду предмету та документів від 22.01.2024 року, згідно якого об'єктом дослідження є СД диск з якого встановлено фотографії з банкомату, згідно яких в період 08.52 по 08.56 встановлена особа, яка є причетною до даного кримінального правопорушення, та вбачається інформація про розходи з картки потерпілого ( Том 1 а.с. 28-33) ;
- протоколом зняття показань з технічних засобів, що мають функцію відеозапису від 18.01.2024 року ( Том 1 а.с. 35-36);
- протоколом огляду предмета від 18.01.2024 року, згідно якого предметом огляду є ДВД диск, та в результаті перегляду якого встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в магазині «АТБ» розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , тримаючи в руках банківську карту золотого кольору, оплачує за допомогою NFC-чипу на вищевказаній карті, покупки. ОСОБА_3 , перебуваючи в магазині «АТБ» розташованому за адресою: АДРЕСА_4 , тримаючи в руках банківську карту золотого кольору, оплачує за допомогою NFC-чипу на вищевказаній карті покупки ( Том 1 а.с. 37-38);
- протоколом зняття показань з технічних засобів, що мають функцію відеозапису від 18.01.2024 року ( Том 1 а.с. 40-41);
- протоколом огляду предмета від 18.01.2024 року, згідно якого, предметом огляду є ДВД диск, та в результаті перегляду якого встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи в магазині «АТБ» розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , тримаючи в руках банківську карту золотого кольору, оплачує за допомогою NFC-чипу на вищевказаній карті покупки ( Том 1 а.с. 42-43).
Наведені вище докази, на думку суду є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією України та КПК України.
Протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено.
В зв'язку з зазначеним, дослідивши і проаналізувавши надані суду докази кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, суд вважає, що ОСОБА_3 винен у викраденні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.
Його дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 357 КК України.
ОСОБА_3 винен в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану .
Його дії кваліфікуються за ч.4 ст. 185 КК України.
Під час визначення покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення.
Згідно ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, одне із яких відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, вину визнав, шкоду потерпілому не відшкодовано.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті фізичних страждань або принизити людську гідність.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.1 ст. 357, та ч.4 ст. 185 КК України за їх сукупністю шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим, у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, суд вважає необхідним призначене покарання ОСОБА_3 за цим вироком поглинути покаранням за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року, яким він був засуджений за ч.1 ст. 357, ч.4 ст.185 КК України, так як останній вчинив злочини, до постановлення попереднього вироку.
Дане покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим принципом верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. А у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити «особистий і надмірний тягар для особи».
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати на залучення експерта - відсутні .
Доля речових доказів має бути вирішена на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:
зач.1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком один рік;
за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком шість років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі строком на 6 ( шість ) років.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання зазначеного вироку вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 року, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з часу його затримання, а саме з 26.01.2024 року.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається сторонам кримінального провадження. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1