Справа № 182/4439/22
Провадження № 1-кп/0182/395/2024
Іменем України
14.05.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополь Дніпропетровської області матеріали обвинувального акту, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2022 року за № 12022041340001074 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
В провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувають матеріали обвинувального акту, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2022 року за № 12022041340001074 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, тиску на свідків та ризик скоєння нових аналогічних злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його не мотивованим, зазначив, що він не має наміру переховуватись від суду та чинити тиск на потерпілого, також зазначив, що тривалий час тримається під вартою. Обвинувачений просив суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Захисник ОСОБА_5 підтримав думку підзахисного та додав, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, він має дружину, яка готова забезпечити його житлом.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1статті 177 КПК України).
Так, у клопотанні прокурором заявлено про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органу досудового розслідування та суду; вчинення інших кримінальних правопорушень, ризику тиску на потерпілого.
Суд вважає, що заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду) об'єктивно існує, бо обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду.
З обґрунтуванням наявності такого ризику погоджується і ЕСПЛ в рішенні "Москаленко проти України", в якому зазначено що суворість покарання є належним обґрунтуванням ризику переховування від суду.
Пунктом 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Також, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. При цьому суд враховує положення ст.178 КПК України, тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому, у разі визнання його вини у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується.
Вирішуючи питання за клопотаннями прокурора та сторони захисту, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:
- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;
- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час, більше ніж півтора роки тримається під вартою без винесення судом обґрунтованого рішення, тому, враховуючи наявність ризику переховування від суду, оцінюючи сукупність обставин, а саме наявність постійного місця проживання у обвинуваченого, а також не доведення стороною обвинувачення ризиків тиску на потерпілого, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання, а саме АДРЕСА_1 .
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд-
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовими, клопотання сторони захисту - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- заборонити ОСОБА_3 цілодобово залишати своє фактичне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- за першою вимогою з'являтись до суду.
- утриматись від спілкування з потерпілим по кримінальному провадженню № 12022041340001074.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Строк дії ухвали з 14.05.2024 року до 14.07.2024 року.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого.
Нікопольському РУП ГУНП у Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1