09.05.2024 Єдиний унікальний номер 205/15/24
Номер провадження: 2/205/300/24
09 травня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчана Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5502994 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» затверджених наказом № 19-ОД від 05.01.2022 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору, відповідачу було надано кредит в сумі 9 500 грн. 00 коп. строком на 360 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 03.03.2023 року з процентною ставкою 1,99 % в день, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 . Отже, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.
Далі позивач зазначає, що 19.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 19-06/23-Ф, у відповідності до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за Кредитним договором № 5502994 від 07.02.2022 року. Про відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладанні кредитного договору відповідного повідомлення.
Позивач вказує, що оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов'язання, а тому станом на 19.06.2023 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 45 230 грн. 45 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 9 500 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 37 730 грн. 45 коп.
У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Електронним договором № 5502994 про надання споживчого кредиту від 07.02.2022 року у загальному розмірі 45 230 грн. 45 коп., судовий збір у розмірі 2 147 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить судова повістка, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 07.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 5502994 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов вказаного Договору № 5502994 про надання споживчого кредиту від 07.02.2022 року, паспорта споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 9 500 грн. 00 коп., на строк 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90%. У свою чергу позичальник зобов'язалася повернути кредит у строки та порядку, що визначений договором та сплатити кредитору вказані проценти за користування кредитом.
Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 9 500 грн. 00 коп. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Матеріалами справи підтверджено, що повноваження Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у Свідоцтві про реєстрацію фінансової установи, виданому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФК № 870 від 28.02.2017 року та розпорядженні, виданого Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 426 від 28.02.2017 року.
У свою чергу з матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови означеного кредитного договору, внаслідок чого має непогашену заборгованість станом на 19.06.2022 року року у розмірі 45 230 грн. 45 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 9 500 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 37 730 грн. 45 коп.
Судом також встановлено, що 19.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» укладено Договір факторингу № 19-06/2023, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому Права грошової вимоги.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємної частиною цього договору.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» повідомило відповідача ОСОБА_1 шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні договору.
Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 19-06/2023 від 19.06.2023 року та витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 45 230 грн. 45 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 9 500 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 37 730 грн. 45 коп.
Оскільки товариство наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно ч. 1 ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1ст.1Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1ст.1Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1ст.4Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст.7Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитних договорах, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги по вказаними кредитними договорами та необхідності сплати заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача по справі.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, суд вважає, що позивач має прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем коштів за наявними в матеріалах справи правочином.
При цьому всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також виконання інших зобов'язань в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором відповідачем належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість.
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні перед первісним кредиторам, ні новому кредитору.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Враховуючи викладене, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, за відсутності відзиву на позов відповідача, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов'язання за Договором № 5502994 про надання споживчого кредиту від 07.02.2022 року, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, в матеріалах даної справи наявний Звіт про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 року, де позивачеві було надано такі види правних послуг із хронометражем та їх відповідною вартістю: 1) збір та аналіз документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором; 2) складання позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором; 3) подання до суду позовної заяви в інтересах клієнта - 10 год. - 10 000 грн. 00 коп.
Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені у вказаному звіті про надання правової допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 4 (чотири) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 10 годин є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об'єму допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147 грн. 00 коп.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) за Договором № 5502994 про надання споживчого кредиту від 07.02.2022 року, заборгованість станом на 19.06.2022 року у загальному розмірі 45 230 грн. 45 коп, що складається із суми основного кредиту у розмірі 9 500 грн. 00 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 37 730 грн. 45 коп.
3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.
4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 147 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.