Справа № 204/15603/23
Провадження № 2/204/1137/24
(заочне)
22 квітня 2024 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 листопада 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із нього заборгованість за кредитним договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, у сумі 21285 гривень 53 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 гривня 32 копійки та заборгованості по комісії у мусі 10794 гривні 21 копійка (а. с. 3-5 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, за яким 07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за яким 21 березня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/9-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 21285 гривень 53 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 гривня 32 копійки та заборгованості по комісії у мусі 10794 гривні 21 копійка. Разом з цим, зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем у сумі 21285 гривень 53 копійки, яку позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 разом із судовими витратами у сумі 2684 гривні (а. с. 3-5 та на звороті).
Ухвалою суду від 02 лютого 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 14 годину 00 хвилин 18 березня 2024 року (а. с. 42), копія якої надіслана сторонам у справі за вихідним № 3157/24-вих/2/204/1137/24 від 02 лютого 2024 року (а. с. 43).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві прохав про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 5).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 51), причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, за умовами якого товариство надає клієнту кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (а. с. 6).
Відповідно до вимог п. 1.1 цього кредитного договору, товариство надало відповідачу кредит на власні потреби у сумі 10490 гривень, строком на 36 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом - 0,01 % річних та 4,9 % щомісячно комісії за обслуговування кредитом.
07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 (а. с.17 та на звороті), за умовами якого кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення прав вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
21 березня 2023 року Між АТ «Таскомбанк» та «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/9-Ф (а. с. 18-19 та на звороті), відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами позики в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до вимог п. 2.3 вказаного договору факторингу, відступлення прав вимоги і всіх інших прав, належних клієнту та кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно додатку № 2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п. 3.1 цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до Фактора прав вимоги боргу та є невід'ємною частиною цього договору.
При цьому, п. 1.1 вказаного договору, з-поміж іншого визначено, що «дата відступлення прав вимоги» - робочий день, в який фактор набуває права вимоги до позичальників в розмірі суми боргу, шляхом підписання акту прийому-передачі реєстру прав вимог.
На підтвердження набуття права вимоги за вказаним договором до боржників, позивачем надано копію акту прийому передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/9-Ф від 21 березня 2023 року (а. с. 20), що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.
З Витягу реєстру прав вимоги вбачається, що позивач набув право вимоги за договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року (а. с. 21) у сумі 21285 гривень 53 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 гривня 32 копійки та заборгованості по комісії у мусі 10794 гривні 21 копійка.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
На підтвердження переходу права первісного кредитора за кредитним договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року (а. с. 6) позивачем надано суду договір відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, що був укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» (а. с. 17 та на звороті) та, договір факторингу № НІ/11/9-Ф від 21 березня 2023 року, що укладений між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а. с. 18-19 та на звороті); відповідно до умов п. 2.3 якого, відступлення прав вимоги і всіх інших прав, належних клієнту та кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно додатку № 2.
Як вбачається з матеріалів справи, даний акт підписаний сторонами 21 березня 2023 року (а. с. 20).
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ТОВ «ФК «ЦФР» із ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, право вимоги за якими перейшло позивачу. Позичальник умови договору належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідач заявлені позивачем вимоги не спростував.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: заборгованість за кредитним договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, у сумі 21285 гривень 53 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 гривня 32 копійки та заборгованості по комісії у сумі 10794 гривні 21 копійка.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, у сумі 21285 гривень 53 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 гривня 32 копійки та заборгованості по комісії у мусі 10794 гривні 21 копійка.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1565721-208 від 08 квітня 2021 року, у сумі 21285 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять) гривень 53 (п'ятдесят три) копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 10490 (десять тисяч чотириста дев'яносто) гривень, заборгованості за відсотками у сумі 1 (одна) гривня 32 (тридцять дві) копійки та заборгованості по комісії у мусі 10794 (десять тисяч сімсот дев'яносто чотири) гривні 21 (двадцять одна) копійка.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна