Справа № 204/2318/24
Провадження № 3/204/1182/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
07 травня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Токар Н.В., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП, -
13 березня 2024 року до суду надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Згідно з протоколом А4532 №0005 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП від 21.02.2024, в умовах особливого періоду старший солдат ОСОБА_2 близько 12 год. 00 хв. 21 лютого 2024 року перебував на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: нервове збудження, звужені зіниці очей, збуджена вимова. Старший солдат ОСОБА_2 21.02.2024 року відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Від отримання другого примірника протоколу, його підписання та надання особистих пояснень ОСОБА_2 відмовився у присутності свідків, що зафіксовано відповідальною особі у протоколі про адміністративне правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, належним чином та своєчасно сповіщений про час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.
Положення ч.1 ст.268 КУпАП, відповідно до яких визначено випадки обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не містять ч.3 ст.172-20 КУпАП, а тому у даному випадку участь ОСОБА_2 при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, що складений відносно нього за ч.3 ст.172-20 КУпАП, не є обов'язковою.
У своєму рішенні у справі «Смірнов проти України» ЄСПЛ вказав, що згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини і те, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не подав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився; з огляду на те, що справа призначалася до розгляду на 01.04.202423 року, 18.04.2024 року та на 07.05.2024 року, до суду останній не прибув з невідомих суду причин, що свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким, відповідно до вимог ст.1 КУпАП, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття. У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. 245 КУпАП.
Вивчивши надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши все між собою у сукупності, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Винність ОСОБА_2 підтверджується зібраними матеріалами: протоколом серії А4532 №0005 про військове адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП від 21.02.2024 року (а.с.1); Актом про відмову щодо медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння до протоколу А4532 № від 21.02.2024 року (а.с.2); письмовими поясненнями свідка подій ОСОБА_3 від 21.02.2024 року (а.с.4); письмовими поясненнями свідка подій ОСОБА_4 від 21.02.2024 року (а.с.5); витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2023 року №400 (а.с.6); витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 12.05.2023 року №135 (а.с.7); витягом із наказу командирі військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2023 року №118 (а.с.8); військовим квитком серії НОМЕР_2 виданого 04 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9-10).
Дії ОСОБА_2 , відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Так, частиною 3 ст.172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені в умовах особливого періоду.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Указ Президента України від 26 вересня 2016 року N 411/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року N 15", не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні (Постанова від 25.04.2018 № 205/1993/17 Верховний Суд, Касаційний цивільний суд).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, та триває по теперішній час.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який за період служби не притягувався до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Так, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, тому підлягає звільненню від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 172-20 ч.3, 283, 284, 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору на підставі п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.В. Токар