Справа № 204/16732/23
Провадження № 3/204/311/24
13 травня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Безрук Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД № 690496 від 20.12.2023, 20 грудня 2023 року о 00:01 за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Magnum», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія в установленому законом порядку за допомогою приладу газоаналізатор «Alkotest DRAGER 7510», результат огляду позитивний 2,77 проміле. Огляд водія зафіксовано на відео. Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що вину у вчиненні правопорушення не визнає. 20.12.2023 він перебував на території складу за адресою: АДРЕСА_2 , очікував чергу на вивантаження. Один з водіїв попросив його від'їхати, на що ОСОБА_1 відмовився і пішов спати. Той водій, який просив його від'їхати, викликав працівників поліції. Коли приїхали співробітники поліції, ОСОБА_1 був в салоні автомобіля, спав. Працівники поліції постукали у вікно, запитали, чи він водій даного автомобіля, чи вживав він алкоголь. Оскільки ОСОБА_1 не розумів, що відбувається, оскільки була ніч та він спав, сказав так. Коли йому запропонували пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на місці, він погодився.
Водій, який викликав працівників поліції, також був у стані алкогольного сп'яніння, у них перед цим був конфлікт.
У той день ОСОБА_1 дійсно вживав алкогольні напої, як і інші водії, однак транспортним засобом не керував.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Семенюк А.В. просив суд провадження у справі закрити оскільки у справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп'яніння. Дійсно ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння, але автомобілем не керував, перебування ж у салоні автомобіля у стані сп'яніння адміністративної відповідальності не тягне. Також в судовому засіданні захисник Семенюк А.В. звертав увагу суду, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення водія ОСОБА_1 , заслухавши захисника Семенюк А.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до змісту ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння, встановленого ст. 266 КУпАП, деталізований затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (Порядок) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (Інструкція).
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду окрім протоколу про адміністративне правопорушення, надано: рапорт інспектора поліції, відповідно до якого надійшов виклик про порушення вимог ПДР за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27. Прибувши на місце, було встановлено, що водій ОСОБА_1 , який вживав алкогольні напої, сів за кермо автомобіля «Renault Magnum» та почав їхати у напрямку виїзду зі стоянки. По приїзду на місце події у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та запропоновано пройти на місці огляд на стан сп'яніння, на що водій погодився, результат огляду 2,77 проміле. Результат огляду водієм не заперечено; письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , відповідно до яких 19.12.2023 близько 23:30 за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27, біля складських приміщень, його знайомий на ім'я ОСОБА_3 , який випив алкогольні напої, сів за кермо автомобіля та почав рух з місця стоянки в сторону виїзду; відеозапис з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого працівники поліції підійшли до транспортного засобу «Renault Magnum», біля транспортного засобу стояв ОСОБА_1 , двигун автомобіля був вимкнений. Водій на запитання співробітника поліції пояснив, що він вживав алкогольні напої, а саме пиво, погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці, результат огляду позитивний 2,77 проміле озвучений водію; роздруківка приладу Drager, відповідно до якої у ОСОБА_1 виявлено 2,77 проміле.
З аналізу вказаних та досліджених доказів, у сукупності та взаємозв'язку з показами водія ОСОБА_1 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що наданими суду доказами не доведено факт керування водієм автомобілем у стані сп'яніння.
Так, в розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому вказаний рапорт працівника поліції сам по собі, без наявності інших доказів, не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому слід зазначити, що у рапорті працівником поліції зазначено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив рух, однак вказане на наданому суду відеозаписі не зафіксовано.
Аналізуючи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який досліджено в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що даний відеозапис не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки на ньому відсутня фіксація обставин зупинки автомобіля, не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем, тобто не зафіксовано, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився у русі з працюючим двигуном. Згідно наданого відеозапису його розпочато, коли автомобіль стояв у нерухомому стані, а ОСОБА_1 знаходився на відстані від нього.
Оцінюючи письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , суд вважає, що вони є неточними, непослідовними та неконкретними, такими, що суперечать складеному протоколу, а саме щодо дати, часу та особи, яка вчинила правопорушення. За клопотанням сторони захисту, з метою уточнення письмових пояснень, свідок ОСОБА_2 викликався в судові засідання, однак до суду не з'явився. Таким чином, оскільки письмові покази свідка є неконкретними та суперечливими, а в ході судового розгляду вичерпані засоби їх уточнення, суд не приймає письмові пояснення свідка.
Роздруківка приладу Drager, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння, факт керування водієм транспортним засобом у стані сп'яніння не доводить.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також рапорт інспектора поліції не можуть бути беззаперечними доказами вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Протоколом про адміністративне правопорушення фіксуються обставини вчиненого правопорушення, які повинні бути підтверджені іншими доказами, і які мають бути долучені до протоколу, що в ході даного судового розгляду не встановлено.
Натомість сукупність зібраних у справі доказів, які надані суду, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі, а тому вони не можуть бути прийняті судом.
Таким чином співробітниками поліції не було долучено доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 213,221,п.1ст.247,248, 249, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Т.В. Безрук