Справа № 202/14159/23
Провадження № 1-кс/202/3348/2024
Іменем України
09 травня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ознайомившись із клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023040000000176 від 23.02.2023 року, -
09.05.2024 року в провадження слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023040000000176 від 23.02.2023 року.
Слідчий у клопотанні просить накласти арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль марки "ВАЗ 21099", д.р.н. НОМЕР_1 .
Слідчий в судове засідання не з'явилася, натомість надала заяву, відповідно до якої просила здійснити розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала в повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
В ході ознайомлення з матеріалами клопотання встановлено, що клопотання слідчого не містить належного обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Не обґрунтовано і наявність обставин, передбачених частинами 3-6 ст. 170 КПК щодо випадків, у яких накладається арешт з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 170 КПК.
З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. ст. 131, 132, 170, 171 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З аналізу ст.171-173 КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов'язковому порядку має бути зазначений власник майна.
В супереч вказаним вимогам, слідчим не вказано власників вилученого майна, що унеможливлює належне повідомлення та виклик у судове засідання для розгляду клопотання слідчого про арешт майна.
Враховуючи те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023040000000176 від 23.02.2023 року, слід повернути прокурору на доопрацювання.
Керуючись ст.ст. 171-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023040000000176 від 23.02.2023 року, повернути прокурору на доопрацювання протягом сімдесяти двох годин.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1