справа № 208/2439/24
провадження № 3/208/1311/24
03 травня 2024 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянувши матеріали об'єднаної справи про адміністративні правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 20.11.2018 р., орган видачі 1221, 08.02.2024 року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, протоколи
про адміністративні правопорушення серії ВАД №056819 від 19.03.2024 року та серії ВАД №346439 від 17.03.2024 року, -
встановив:
03.04.2024 року в провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП.
17.03.2024 року о 12:00 год. за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ТЗП (терміновий заборонний припис) серії АА №361951 від 12.03.2024 року, яким йому було заборонено у будь-який спосіб контактувати зі постраждалою особою ОСОБА_2 . Також 19.03.2024 року за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_1 контактував з постраждалою особою ОСОБА_1 , а саме спілкувався з нею, чим порушив ТЗП серії АА №361951 від 12.03.2024 р. винесеного терміном на 10 діб, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_3 будучи повідомлена про час, місце та дату розгляду справи в судове засідання не з'явилась, обставини своєї відсутності суду не повідомила.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, не повідомивши причини неявки, хоча належно повідомлявся про день та час розгляду справи, що підтверджується повістками - повідомленнями про виклик в судове засідання, направленнями та врученнями "CMC" повідомлення, а також через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Клопотання про відкладення справи до суду не надходило. За таких обставин, враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить його власноручний підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, письмових заперечень проти протоколу не подавав, можливо розглянути справи без його присутності.
Крім того, на офіційному сайті Заводського районного суду м. Дніпродзержинська (https://zv.dp.court.gov.ua/sud), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду були зазначені дата, час та місце слухання.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п.41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності, не з'явилася в судове засідання, тобто добросовісно не виконувала процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Положення ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Приписами ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і інтересів підприємств, установ та організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі, гідності інших громадян, правил співжиття, виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.
Протоколи про адміністративне правопорушення, складено правомочною на те посадовою особою, у відповідності до положень ч.1 ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.
За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що
ОСОБА_1 , вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу, а саме: даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ВАД №056819 від 19.03.2024 року та серії ВАД №346439 від 17.03.2024 року, в якому зафіксовано суть та обставини вчинення правопорушення, в письмових поясненнях потерпілої та правопорушника, наданими ними під час складання протоколу та які долучені до матеріалів справи, в яких вони погоджуються з обставинами, викладеними в протоколах, були обізнанні про винесення заборонного припису та що ОСОБА_1 двічі його порушив, Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська № 208/501/24 від 08.02.2024 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , за вчинене ним 08.01.2024 року правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу; в копії термінового заборонного припису серії АА №361951 від 12.03.2024 року, яким ОСОБА_1 було заборонено у будь-який спосіб контактувати зі постраждалою особою ОСОБА_2 протягом 10 діб.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, - вчинення домашнього насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення дій фізичного та психологічного характеру, які могли спричинити шкоду психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілій, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 204/2352/16-а).
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, який не працює, ступінь його вини - умисні дії, майновий стан, визнання вини, як обставину, що пом'якшує відповідальність, обставини які обтяжують відповідальність є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (п. 2 ч 1 ст. 35 КУпАП), а тому вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень, повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.
З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника
адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605(шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст.30-1, ч.2 ст.173-2 КУпАП, ст.ст. 268, 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни - визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 20.11.2018 р., орган видачі 1221, на користь держави - судовий збір, у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що на підставі ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно до ч. 4 ст.307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Т.П. Івченко