08 травня 2024 р.Справа № 520/36350/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/36350/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області, які полягають у незаконних вимогах у ОСОБА_1 додаткових дій непередбачених законодавством щодо внесення змін у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області внести відомості про технічні характеристики нежитлової нерухомості, а саме підтип нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в облікові данні платника податку ОСОБА_1 ІНН НОМЕР_1 ;
- скасувати Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008834-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 67158,00 грн (шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008835-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 43428,00 грн (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008836-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 8190,00 грн (вісім тисяч сто дев'яносто грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області зменшити суму податкового боргу ОСОБА_1 на 118776,00 грн (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість грн. 00 коп.).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Скасовано Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008834-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 67158,00 грн (шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовано Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008835-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 43428,00 грн (сорок три тисячі чотириста двадцять вісім грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовано Податкове повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008836-2405-2038 з нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021 рік на загальну суму 8190,00 грн (вісім тисяч сто дев'яносто грн. 00 коп.) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Головне управління Пенсійного ДПС у Харківській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року по справі №520/36350/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
На електронну адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та про перенесення судового засідання, однак вказані файли не підписані кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується відповідною відміткою заступника начальника відділу документального забезпечення ОСОБА_2 , у зв'язку з чим колегія суддів протокольною ухвалою залишила без розгляду вищезазначені клопотання позивача про зупинення провадження у справі та про перенесення судового засідання.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 07.11.2023 через електронний кабінет платника податків позивач отримала Податкові повідомлення-рішення від 31.01.23, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачено, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300:
- у розмірі 67158,00 грн за №0008834-2405-2038 (податкове повідомлення-рішення від 31.01.23 №0008834-2405-2038);
- у розмірі 43428,00 грн за №0008835-2405-2038 (податкове повідомлення-рішення від 31.01.23 №0008835-2405-2038);
- у розмірі 8190,00 грн за №0008836-2405-2038 (податкове повідомлення-рішення від 31.01.23 №0008836-2405-2038).
Позивач в порядку досудового вирішення спору 16.11.2023 звернулась до відповідача із заявою про скасування ППР №0008834-2405-2038, ППР№0008835-2405-2038, ППР№0008836-2405-2038 від 31.01.2023.
01.12.2023 на адресу позивача надійшов лист ГУ ДПС у Харківській області №59737/6/20-40-24-05-10 від 23.11.2023, яким позивачу повідомлено, що податкове повідомлення-рішення від 31.01.2023 №0008834-2405-2038 на суму 67158,00 грн, податкове повідомлення-рішення №0008835-2405-2038 на суму 43428,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0008836-2405-2038 на суму 8190,00 грн залишено без змін і у разі незгоди з наданою відповіддю її можна оскаржити в порядку ст.16 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996№393/96-ВР - безпосередньо до суду.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення №0008834-2405-2038, №0008835-2405-2038, №0008836-2405-2038 від 31.01.2023 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення №0008834-2405-2038, №0008835-2405-2038, №0008836-2405-2038 від 31.01.2023, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням, наведеним у ст.265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України).
Як встановлено положеннями пп.266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.266.5.1 ст.266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 125 "Будівлі промислові та склади".
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та ін. (розділ 1 Державного класифікатора).
До групи "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості" (код 125) належать: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та ін. за їх функціональним призначенням.
При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу на праві власності належать нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 та нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 .
В технічному паспорті на виробничий будинок та експлікації зазначені наступні приміщення за адресою АДРЕСА_2 : кладова, цех, підсобні приміщення, топочна тощо.
З наведеного вбачається, що належна позивачу на праві власності нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , за своїм функціональним призначенням є промисловим та виробничим приміщеннями, що підтверджується копіями технічних паспортів на виробничий будинок (в т.ч. експлікацією приміщень до плану поверхів виробничого будинку) Харківського міського БТІ, які містяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, суми яких установлюються згідно органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та які зараховуються до її місцевого бюджету.
Згідно Додатку 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17, яким встановлено Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування (п.1. Додатку).
Об'єкти нежитлової нерухомості віднесені до класу будівлі промисловості та склади, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, виключені з бази оподаткування з 01.01.2019 по теперішній час на підставі рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 - ставка оподаткування 0 грн і істотною умовою для застосування цієї ставки є володіння об'єктом нежитлової нерухомості віднесені до класу будівлі промисловості та склади.
Згідно з підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться, зокрема, е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.
Відповідно до Додатку 1 Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі 0 відсотків.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 104207 від 11.09.2004, предметом правочину є нежитлове приміщення, підвалу №1-8 в літ. А-2, адреса: АДРЕСА_3 , набувач: ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чітко визначено технічні характеристики нежитлової нерухомості, а саме вказано підтип нерухомого майна - підвал, а отже підвал не є базою для оподаткування, так як відноситься до допоміжних нежитлових приміщень.
На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення - рішення від 31.01.23 №0008835-2405-2038, від 31.01.23 №0008834-2405-2038, від 31.01.23 №0008836-2405-2038 та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, враховуючи наступне.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно інформації, яка міститься на конверті, лист було відправлено 24.02.2023, однак, протягом вказано строку ОСОБА_1 не отримала вказаного відправлення, тому 25.03.2023 лист було навравлено відправнику, із зазначенням причин повернення.
Колегія суддів звертає увагу, що дійсно 24.02.2023 року позивачу були направлені податкові повідомлення - рішення, однак доказів що конверт повернувся саме 25.03.2023 року як це зазначає апелянт матеріали справи не містять.
Крім того, позивач зазначає, що саме 07 листопада 2023 року в електронному кабінеті платників податків ОСОБА_1 виявила податкові повідомлення - рішення від 31.01.2023.
Колегія суддів зауважує, що доказів того, що позивачка дізналася про оскаржувані податкові повідомлення - рішення раніше, ніж 07.11.2023 матеріали справи не містять, а тому вважає, що позивачка звернулася до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 по справі № 520/36350/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 13.05.2024 року