Справа №369/8681/23
Провадження № 33/824/2550/2024
Суддя І інстанції - Козак І.А.
02 травня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Немировська О.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року про визнання ОСОБА_1 , який народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, стягнуто судовий збір на користь держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 27 травня 2023 року о 04:43 год. Керуючи автомобілем «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «WECON», державний номерний знак НОМЕР_2 , по автодорозі М-06 сполучення «Київ-Чоп» на 21 км, під час зміни напрямку руху та перестроюванні, не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу автомобілю «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по тій смузі, на яку він перестроювався, в результаті чого трапилося зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після чого, водій ОСОБА_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишив місце пригоди, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.10, п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4, ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі, поданій 13 березня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року про визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що він не був присутній в судовому засіданні, повного тексту оскаржуваної постанови на його адресу не надходило, з даною постановою ознайомився з реєстру судових рішень.
Дослідивши доводи клопотання щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» (Osman v. Тhe United Kingdom) та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.
30 квітня 2024 року ОСОБА_1 направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з роботою, яка позбавляє можливості прибути у судове засідання.
Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення регламентована положеннями Глави 24 КУпАП.
Порядок перегляду постанови судді у справах про адміністративне правопорушення регулюється положеннями статті 294 КУпАП, частиною другою якої визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про призначений розгляд справи на 26 червня 2023 року, однак в судове засідання не з'явився. 01 серпня 2023 року ОСОБА_1 направив на електронну пошту суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про зміну підсудності.
В рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу лише 13 березня 2024 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він не був присутній при розгляді справи 26 червня 2023 року.
Однак ОСОБА_1 був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи належним чином. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова судді була оприлюднена 31 липня 2023 року.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 не навів поважних причин, з яких він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, не цікавився результатами розгляду справи та був позбавлений можливості отримати копію постанови. Отже в задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Таким чином, за відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційна скарга на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області 26 червня 2023 року підлягає поверненню особі, яка її подала, у зв'язку з відмовою у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області 26 червня 2023 року та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Немировська О.В.