справа № 363/4583/21
провадження № 22-ц/824/1719/2024
30 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання розподілу судових витрат в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу за договором підряду та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду суд
встановив:
26.10.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Прилепа Р. А звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ( далі - ФОП) ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму штрафу у розмірі 131 178, 20 грн за прострочення строку виконання робіт згідно договору підряду від 28 грудня 2018 року №Е/2.
Також просив відшкодувати судові витрати по справі: судовий збір в сумі 1317,58 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 14 000 грн.
17.01.2022 ФОП ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору підряду.
Рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
29.09.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Войцеховський М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 131 728 грн 20 коп. в якості штрафу за прострочення строку виконання робіт згідно договору підряду №Е/2 від 28.12.2018.
Також просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 293 грн 95 коп. судових витрат, з яких: 1 317,58 грн - судовий збір за подачу позову, 1 976,37 грн - судовий збір за подачу апеляційної скарги, 14 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції 25 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу під час перегляду справи апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Купрієнко В. С. просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 19 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войцеховського М. Ю. задоволено частково.
Рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафу за договором підряду скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаного позову.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму штрафу в розмірі 87 818,80 грн за прострочення строку виконання робіт згідно договору підряду від 28 грудня 2018 року №Е/2. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 195,42 грн.
При цьому судом не було вирішено питання про відшкодування понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу.
В заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Войцеховським М. Ю. просить здійснити розподіл судових витрат сторін наступним чином:
- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 737,50 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції;
- відмовити ФОП ОСОБА_2 у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_3 - адвокат Карнаух В. С. просив заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнити.
Представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Купрієнко В. С. просив зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 1 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язокдоведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та АО "Юридична фірма "Антіка" відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надати правничу (правову) допомогу за завданням Клієнта н а умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Надання Адвокатським об'єднанням правничої допомоги в межах Договору може здійснюватися на підставі, зокрема, додаткових угод, що складаються сторонами в межах цього Договору ( п. 4.1 Договору).
06.06.2023 між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №6, згідно п. 1 якої Клієнт доручає Адвокатському об'єднанню надати Клієнту правничу допомогу у справі №363/4583/21, зокрема: дослідити матеріали справи; здійснити юридичний аналіз та оцінку рішення Вишгородського районного суду Київської області, прийнятого за результатами розгляду справи на предмет наявності підстав для його апеляційного оскарження; проаналізувати матеріали справи; здійснити пошук та правовий аналіз практики Верховного Суду з подібних питань; підготувати апеляційну скаргу на рішення; підготувати інші процесуальні документи, необхідні для розгляду апеляційної скарги; представляти інтереси клієнта в Київському апеляційному суді ; надавати інші види правничої допомоги, пов'язані з розглядом і вирішенням вказаної справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 гонорар Адвокатського об'єднання за цією Додатковою угодою становить 25 000 грн.
Фіксований розмір гонорару у розмірі 25 000 грн враховуючи позиції АО "ЮФ "Антіка" у національних рейтингах та обсяг наданих послуг , є цілком виправданим та навіть значно нижчим від середніх ставок аналогічних компаній відповідного рівня.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача було задоволено на 66,95% від ціни позову, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 737,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до заяви було долучено: звіт №АО2023-15 від 01.03.2024 про надані послуги (виконану роботу) за Договором про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом об'єднання Войцеховським М.Ю. було витрачено 21,00 годин на надання послуг (виконання робіт); акт прийому-передачі №АО2023-15 від 01 березня 2024 року; копію витягу із випуску журналу "Юридична газета" від 22.12.2020 №24; копія електронного доказу - інформації в Інтернеті, розміщеної на сайті Інтернет - видання "50 Провідних юридичних фірм України 2023 року"; копія ордеру на надання правничої допомоги.
До відзиву на апеляційну скаргу представником ФОП ОСОБА_2 - адвокатом Купрієнком В. С. надано договір про надання правничої (правової) допомоги, від 22.08.2023 року; додаткову угоду №45 від 17.11.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.08.2023 року; копію квитанції про оплату послуг адвоката; ордер серії АІ №1497284.
Відповідно до додаткової угоди №4 До Договору про надання правничої допомоги від 22 серпня 2023 року, укладеного між адвокатом Купрієнком В. М. та ФОП ОСОБА_2 , адвокат зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта у Київському апеляційному суді. Вартість послуг становить 19 000 грн, з яких підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 10 000 грн, представництво інтересів у Київському апеляційному суді - 9 000 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Оцінивши доводи сторін, надані ними розрахунки і докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на пропорційність задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважає, що заява позивача в частині стягнення цих витрат підлягає частковому задоволенню, в сумі 10 000 грн, а заява відповідача - в розмірі 3 000 грн з урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатами роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин.
З урахуванням взаємозаліку з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 травня 2024 року.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук