Справа № 757/23699/20-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3449/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
18 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 , -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року кримінальне провадження №620200000000000372 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001 року), ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №746-VII від 21.02.2014 року), ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011) закрито, а ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цією ж ухвалою вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтуванні вказує, що з урахуванням вимог ст.ст.44, 49 КК України та ППВСУ №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суд мав з'ясувати, що діяння, які поставлені обвинуваченому за провину, дійсно мали місце, що вони містять склади злочинів, а також констатувати факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, чого судом зроблено не було.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали суд, серед іншого, повинен був зазначити встановлені судом обставини із посиланням на докази.
Враховуючи, що судом частково досліджені докази сторони обвинувачення і встановлені обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що сторона захисту заявляла клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, усвідомлюючи наслідки такого звільнення, сторона обвинувачення наголошувала на тому, що суд зобов'язаний прийняти рішення про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 , зазначивши у своїй ухвалі встановлені в ході судового розгляду обставини вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, а також підстави його звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням ст.49 КК України та посиланням на досліджені докази, відповідно до ч.1 ст.372 КПК України.
Натомість суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8 лише послався на обставини викладені в обвинувальному акті, однак не зазначив, факт вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Тобто суд, незважаючи на вимоги ч.1 ст.372 КПК України, в мотивувальній частині своєї ухвали свідомо не зазначив встановлені судом обставини із посиланням на докази та у подальшому, застосовуючи ч.1 ст.49 КК України не зазначив про вчинення правопорушень обвинуваченим, що надало б можливість застосувати строки давності визначені пунктами 1-5 частини 1 цієї статті.
Крім того, як вказує прокурор, потерпілий ОСОБА_9 неодноразово повідомляв суд про неможливість з'явитися у конкретні судові засідання та зобов'язувався з'явитися у подальшому. Також, останній інформував суд, що наразі проживає за межами України в м. Лісабон та просив проводити його допит в режимі відеоконференції.
Однак, не дивлячись на вимоги кримінального процесуального закону суд, після надходження клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у судовому засіданні 05.03.2024 належним чином не повідомив потерпілого про дату, час і місце наступного судового засідання, яке було відкладено на 06.03.2024 та взагалі про наявність такого клопотання. У подальшому 06.03.2024 не зважаючи на клопотання прокурора про необхідність виконання вимог ч.2 ст.288 та ст.350 КПК України в частині з'ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, неможливості з'ясування всіх обставин під час судового розгляду за відсутності потерпілого, суд у порушення вищезазначених вимог ухвалив рішення про закриття кримінального провадження.
Захисником ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням мотивів та підстав його ухвалення.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження зазначених вимог закону судом першої інстанції в повній мірі не дотримано.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є зокрема істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Поняття істотного порушення кримінального процесуального закону визначене у ч.1 ст. 412 КПК України. Частиною другою цієї статті визначений перелік порушень кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судового рішення. За змістом п.5 ч.2 ст. 412 КПК України, здійснення судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання є істотним порушенням кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування судового рішення.
Як встановлено у ході апеляційного розгляду, судове провадження за результатами якого було ухвалене рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст. 49 КК України судом першої інстанції було здійснене за відсутності потерпілого ОСОБА_10 .
При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий не був належним чином повідомлений про судове засідання, яке було призначено на 06 березня 2024 року 12 год. 30 хв., і на якому безпосередньо відбувся розгляд клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності. Вказані обставини підтверджуються довідкою про доставку повідомлення у додатку «Viber», відповідно до якої, повідомлення про виклик в судове засідання потерпілого було сформоване 06 березня 2024 року о 12 год. 20 хв., тобто за 10 хв. до початку судового засідання, а доставлено в цей же день о 12 год. 33 хв.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність порушення кримінального процесуального закону, передбаченого п.5 ч.2 ст. 412 КПК України є підставою для скасування будь-якого судового рішення не залежно від того чи могло таке порушення вплинути на сутність ухваленого рішення.
За наявності зазначеного вище істотного порушення вимог кримінального процесуального закону ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження №620200000000000372 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Оскільки наявність порушення кримінального процесуального закону, яке передбачене п.5 ч.2 ст. 412 КПК України є достатнім для скасування ухвали із призначенням нового судового розгляду, колегією суддів не перевірялись інші доводи апеляційної скарги та оцінка цих доводів колегією суддів не дається.
Керуючись ст.ст. 401, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року про звільнення ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ст.340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001 року), ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ч.2 ст.365 КК України (в редакції Закону України №746-VII від 21.02.2014 року), ч.2 ст.28 ч.4 ст.41 ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), від кримінальної відповідальності із підстав, передбачених ст.49 КК України та закриття кримінального провадження №620200000000000372 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді: