Справа № 758/1857/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3371/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
01 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 10 травня 2024 року включно, -
Згідно ухвали суду, в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, у якому прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.2 ст.296, ч.2 ст.187 КК України, та ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.187 КК України, строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 10 травня 2024 року включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що на даний час є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм злочинів та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. На даний час застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченим суд вважав недостатнім.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційних скаргах просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою:
- змінити ОСОБА_6 обраний до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 22:00 до 6:00 години, заставу чи особисте зобов'язання із застосуванням електронного засобу контролю або без такого;
- змінити ОСОБА_7 обраний до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 22:00 до 6:00 години чи особисте зобов'язання із застосуванням електронного засобу контролю або без такого.
Мотивуючи свої вимоги, апелянт вказує, що суд самостійно, без будь-яких доказів, визначає ризики, які нібито існують та при цьому взагалі їх не обґрунтовує.
Суд, не дослідивши жодних доказів на підтвердження наявності ризиків, які прокурор не зазначив, надав прокурору привілеїв у доказуванні наявності ризиків та інших обставин, які суд має врахувати під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, суд проявив дискримінацію до обвинувачених за ознакою їх процесуального статусу в кримінальному провадженні, а також щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за соціальною ознакою, а саме місцем проживання за межами м. Києва, й автоматично продовжив строк тримання під вартою.
Суд взагалі не врахував тривалість тримання під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування зі сторони обвинувачення, а нові ризики - обґрунтування їх з'явлення.
Захисник також звертає увагу, що ОСОБА_7 , не погоджуючись із затриманням та довготривалим триманням під вартою, через свого представника подав до Європейського суду з прав людини скаргу. 10 лютого 2022 року Європейський суд з прав людини проголосив рішення у справі «Горбачов та інші проти України» по низці скарг, серед яких і скарга ОСОБА_7 .
Однак, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не вказав про наявність цього рішення ЄСПЛ та не врахував його при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сторони кримінального провадження належним чином повідомлені про дату та час судового засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, клопотань про участь обвинувачених у апеляційному розгляді та про відкладення апеляційного розгляду не подали.
За таких обставин, у відповідності до вимог ч.4 ст.4221 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести апеляційний розгляд у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинувачених, оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 не працює, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб, які потребують піклування, має постійне місце реєстрації, раніше не судимий; ОСОБА_7 , не працює, неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, зареєстрований у АДРЕСА_3 , раніше судимий 22 вересня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 4 липня 2019 року по відбуттю строку покарання.
ОСОБА_6 інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Окрім того, кожному з обвинувачених інкримінується вчинення злочинів, за які передбачені покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі від 7 до 10 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 296 КК України - у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 4 років.
З огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, вчинення яких їм інкримінується, наявний ризик того, що обвинувачені можуть залишити місце проживання та вчинити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, не встановлено жодних стримуючих факторів, зокрема наявності міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи вказане та приймаючи до уваги наявні на даний час ризики, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та кількість епізодів інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість, колегія суддів приходить висновку, що встановлені на даний час обставини виключають об'єктивну можливість застосування до кожного з обвинувачених інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам кримінального провадження та можуть негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі, щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства та погрозою його застосування, заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незастосування у кримінальному провадженні щодо кожного з них запобіжного заходу у виді застави, що спростовує доводи апеляційних скарг захисника про те, що суд не обґрунтував невизначення розміру застави щодо кожного з обвинувачених.
Апелянтом не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про можливість на даний час обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід, наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, які б достатньою мірою свідчили про можливість уникнення встановленого ризику шляхом застосування іншого запобіжного заходу та гарантували в такому випадку належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Колегія суддів також враховує, що дійсно рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Горбачов та інші проти України» від 10 лютого 2022 року по низці скарг, серед яких і скарга ОСОБА_7 , встановлена надмірна тривалість тримання останнього під вартою під час досудового розслідування.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що встановлені ризики, з урахуванням наявних на даний час обставин, хоча і зменшились, однак продовжують існувати, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 401, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 10 травня 2024 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: