Справа № 364/568/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2804/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
08лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора (ВКЗ) - ОСОБА_6 ,
захисника (ВКЗ) - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2024 року включно, -
Згідно ухвали суду, в провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, у якому прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.121 КК України, строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 22 березня 2024 року.
Своє рішення суд мотивував тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 на даному етапі судового розгляду кримінального провадження та запобігти ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту .
В обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що а ні суд, а ні прокурор не вказали яким чином обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню та створювати штучно докази при тому що свідки всі допитані. Крім того, зазначив, що ОСОБА_9 є інвалідом ІІІ групи, потребує регулярної медичної допомоги і переховуватися з його станом здоров'я неможливо.
Таким чином, на думку захисника, суддя не підтвердив наявності ризиків, передбачених п.п. 1,4 ч.1 ст. 177 КПК України та не зазначив на підставі чого він дійшов до такого висновку, що є порушенням п.2,4 с.1 ст. 196 КПК України.
Захисник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту, який просив ОСОБА_8 , не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, клопотань про його участь у апеляційному розгляді та про відкладення апеляційного розгляду не подав.
За таких обставин, у відповідності до вимог ч.4 ст.4221 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, у тому числі і ризики, передбачені вимогами кримінального процесуального закону.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків, зокрема рідної сестри, та постійного місця проживання в АДРЕСА_1 , не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки. Крім того, як убачається з оскаржуваної ухвали, суд при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 також врахував думку представника потерпілої та пояснення потерпілої про те, що обвинувачений є сусідом потерпілої в с. Логвин та потерпіла боїться за своє життя.
Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров'я, не надано.
Таким чином, апелянтом не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про можливість на даний час обрати ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 401, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2024 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: