№ 33/824/4110/2023 Постанова винесена суддею Татауровою І.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
10 жовтня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Храпійчука В.О., розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Згідно з постановою суду, 13 травня 2023 року о 20 год. 30 хв. по вул. Бальзака, 55 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевролет Авео», номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у лікаря-нарколога в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», зі згоди водія, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зі змісту висновку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що він перебував у стані наркотичного сп'яніння
Однак лабораторні дослідження на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини зразків, з їх попереднім відбором у нього не проводилось, що унеможливлює об'єктивне встановлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння, хоча у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/732, такі дослідження є обов'язковими.
Таким чином, вищевказаний висновок не є належним та достатнім доказом для визначення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не може бути прийнятий судом до уваги.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виписане ОСОБА_1 працівником патрульної поліції 13.05.2023 року об 21 год. 19 хв.
Даний документ також не може бути належним і допустимим доказом оскільки суперечить даним висновку лікаря КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія», згідно з яким він був складений 13.05.2023 року о 21 год. 10 хв.
Так як відносно нього не проводились лабораторні дослідження в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо визначення наркотичного засобу чи психотропної речовини, то він змушений був провести таке дослідження в медичній лабораторії «ДІЛА» наступного дня - 14.05.2013 о 08 год. 40 хв., за результатами якого встановлено відсутність будь-яких слідів (ознак) наркотичних засобів чи психотропних речовин, що виключає відповідальність у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20.05.2020 року у справі № 254/5741/16-а.
Вважає неналежними і недопустимими доказами: відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, оскільки порушено безперервність фіксації зупинення його автомобіля та оформлення направлення для проведення огляду у лікаря-нарколога, а також протокол про адміністративне правопорушення, оскільки в ньому допущено виправлення підстав притягнення до відповідальності з п. 2.5 на п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Крім того, всупереч вимог закону, справа була розглянута без його участі, що позбавило його права захищати свої інтереси, давати пояснення, користуватися послугами захисника. 26.07.2023 року він не міг приймати участь у розгляді справи, оскільки був хворий, що підтверджується медичним висновком сімейного лікаря. Належним чином повідомлення (повістки) про дату і час розгляду справи він не отримував.
Таким чином, Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі неналежних та недопустимих доказів, а тому воно підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Храпійчука В.О. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 13.15.2023 року серії ААД № 029368; висновку КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» № 002356 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 станом на 13.05.2023 року перебував у стані наркотичного сп'яніння; направленні на огляд ОСОБА_1 до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.05.2023 року; рапорті інспектора патрульної поліції від 13.05.2023 року; розписці ОСОБА_1 від 13.05.2023 року; довідці від 17.05.2023 року; відеозаписі з нагрудної камери інспектора поліції, на якій зафіксовано процедуру проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.
Доводи ОСОБА_1 щодо порушення порядку проведення його огляду на стан наркотичного сп'яніння та складання протоколу стосовно нього, є безпідставними.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі не можливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до розділу ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану наркотичного сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Надані суду матеріали не містять відомостей щодо порушення працівниками поліції та КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» порядку проведення огляду ОСОБА_1 на виявлення стану наркотичного сп'яніння та складання висновків щодо результатів його медичного огляду.
Зокрема, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на протязі двох годин, обстеження було проведено лікарем КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», яка входить до переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України (далі МОЗ). В результаті проведеного обстеження лікарем-наркологом встановлений остаточний діагноз - стан наркотичного сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин.
Є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що вказаний висновок не може бути допустимим доказом по справі через те, що факт наркотичного сп'яніння було встановлено не лабораторним дослідженням, а в ході проведення огляду у лікаря-нарколога.
У відповідності до вимог чинного законодавства огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться у закладі охорони здоров'я або в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. При цьому слід розрізняти медичний огляд та лабораторне дослідження. Згідно розділу ІІІ Інструкції, метою медичного огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи, а метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що перебування особи в стані наркотичного сп'яніння встановлюється шляхом медичного огляду, а лабораторне дослідження по своїй суті є завершальним етапом, який є необхідним для виявлення або уточнення наркотичних речовин, які спричинили стан сп'яніння.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, медичний огляд ОСОБА_1 був проведений у лікаря-нарколога, в ході якого були виявлені клінічні ознаки наркотичного сп'яніння. Результати такого огляду зафіксовані у висновку лікаря-нарколога КНП КМНКЛ «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», складеному на підставі даних акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №002356 віл 13.05.2023 року, діагноз - стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин, що є достатнім для встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, за що і передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також є безпідставними і посилання апелянта на те, що час, який зазначено у висновку лікаря-нарколога, передує часу, який вказаний у направленні на огляд.
Так, згідно направлення на огляд ОСОБА_1 до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 13.05.2023 року, його було виписано о 20 год. 50 хв. Висновок лікаря за наслідками такого огляду ОСОБА_1 було складено 13.05.2023 о 21 год. 10 хв. Виправлень чи закреслень вказані документи не містять.
Крім того, саме така послідовність створення документів підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, на якій зафіксовано як працівник поліції складає направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, а також саму процедуру його обстеження в КНП «КМНКЛ «Соціотерапія».
При цьому суд не погоджується із твердженнями ОСОБА_1 щодо недопустимості як доказу відеозапису з нагрудної відеокамери інспектора поліції, оскільки вказаний відеозапис повністю відображає події, що мали місце 13.05.2023 року, починаючи з моменту зупинки ОСОБА_1 до проходженням ним обстеження у закладі охорони здоров'я.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення від 13.15.2023 року серії ААД № 029368, то він складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписаний відповідною посадовою особою, а виправлення, про які вказує ОСОБА_1 , внесені до нього у належний процесуальний спосіб, що підтверджується рапортом інспектора патрульної поліції від 13.05.2023 року та довідкою т.в.о. старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП від 17.05.2023. року.
Доводи апелянта про те, що рапорт інспектора поліції не може бути доказом про справі, про що нібито вказує Верховний Суд у своєму рішенні від 20.05.2023 у справі № 524/5741/16-а, є безпідставними.
Зі змісту ст. 251 КУпАП слідує, що доказом може бути будь-який предмет, документ тощо, який містить відомості про обставини чи факти, що встановлюються.
У рішенні Верховного Суду 20.05.2020 року у справі № 254/5741/16-а, на яке посилається ОСОБА_1 , мова йде не про рапорт працівника поліції, а про звіт, складений за наслідками фіксації адміністративного правопорушення в автоматичному режимі. При цьому у вказаному рішенні Верховний суд лише вказує, що звіт не може бути однозначним доказом винуватості. Тобто мова йде не про виключення його як доказу в загальному значенні, а лише в конкретній справі, в конкретному випадку.
Що стосується доводів апелянта про розгляд судом справи за його відсутності, то слід зазначити про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2018 року у справі N 904/9904/17, факт не отримання учасником справи кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 неодноразово викликався в судове засідання, проте постійно заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, що вказує на його належне повідомлення. Також ОСОБА_1 був повідомлений про призначення розгляду справи на 9 год. 10 хв. 26 липня 2023 року шляхом надіслання відповідного повідомлення на його номер телефону у додатку "Viber" та цього дня жодних документів, які б підтверджували поважність причин неявки ОСОБА_1 , до суду не надійшло, зважаючи на що суд і розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 .
При цьому, що стосується посилань ОСОБА_1 про те, що через розгляд справи судом першої інстанції у його відсутність були порушені його права на надання пояснень по суті правопорушення, заявлення клопотань та користування правовою допомогою, то зазначені права ним в повній мірі реалізовані в суді апеляційної інстанції, проте будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ні ОСОБА_1 , ні його захисником не надано.
Таким чином, з наведених обставин вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і розгляд справи в суді першої інстанції відбулися у відповідності до вимог чинного законодавства.
Будь-яких порушень з боку працівників поліції чи суду при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.
Отже, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування ним транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суді Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.