про витребування доказів
13 травня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2113/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі - позивачі), до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просять:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити із відповідної дати нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь позивачів суму сплаченого судового збору.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Звертаючись до суду, в обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 240/4937/19, які викладені в постанові від 18.03.2020 року, а саме на наявність права з 17 липня 2018 року на підвищення до пенсій, непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення.
При цьому, позивачі наголошують на тому, що село Киселів Чернівецького району Чернівецької області (в якому позивачі проживають (зареєстровані), відповідно до Переліку населених пунктів, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Укранської РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, про необхідність з'ясування фактичних обставин в справі та витребування додаткових доказів з власної ініціативи від Кабінета Міністрів України, з огляду на наступне.
За ознаками типових справ зазначене рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є: виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції чинній до 01 січня 2015 року.
Вказаний спір є непоодиноким. Вказана категорія позовів, з якими фізичні особи звертаються до суду є систематичною. Іншими словами, в разі досягнення пенсійного віку і призначення пенсії особи, які зареєстровані (або ж які реєструються) в селі Киселів Чернівецького (Кіцманського) району Чернівецької області звертаються до пенсійного органу із вимогою про доплату, а в подальшому, і до суду у зв'язку з відмовою в таких виплатах.
Однією із обставин зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права у цій справі є те, чи позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства (окрім іншого) є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до частин 1, 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частинами 6, 8, 9 статті 80 КАС України також визначено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог статті 1 та статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.
Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Такою зоною (окрім іншого) є: зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.
Відповідно до статті 17 цього ж Закону з метою зниження ризику захворюваності населення та зменшення доз радіоактивного опромінення у зоні гарантованого добровільного відселення державою гарантується (окрім іншого): постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення грунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг.
Відповідно до вимог статті 10 та статті 21 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України забезпечує населення необхідною інформацією про радіаційний стан території.
Прогнозні оцінки сумарної дози опромінення людей, а також контроль за додержанням норм радіаційної безпеки здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Контроль за достовірністю і об'єктивністю даних відомчих служб, що здійснюють радіаційний контроль, незалежно від їх підпорядкування покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а метрологічний контроль - на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.
З огляду на викладене, суд на підставі наведених вище норм законодавства, з метою з'ясування фактичних (дійсних) обставин, вважає за необхідне витребувати з Кабінету Міністрів України інформацію/докази, які мають значення для об'єктивного і правильного вирішення спору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 72, 77, 80, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Витребувати від Кабінету Міністрів України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008) наступну інформацію/докази:
- чи проводиться постійний дозиметричний контроль радіоактивного забруднення ґрунту, води, повітря, продуктів харчування, сировини, жилих і виробничих приміщень, а також медико-біологічний та радіоекологічний моніторинг в селі Киселів Чернівецького (Кіцманського) району Чернівецької області, якщо так, то коли в часі востаннє, та які показники цього контролю?
- який радіаційний стан в зоні гарантованого добровільного відселення с.Киселів Чернівецького району Чернівецької області відповідно до останніх дозометричних досліджень?
- дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення, які оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки .
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Боднарюк