Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 травня 2024 р. справа № 520/4948/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56,м. Харків,61153, код ЄДРПОУ 22612778) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA1807000/2024/000139/2 від 15.02.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000162 від 15.02.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Інші заяви по суті спору учасники не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 29.04.2024 по 10.05.2024.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 14.02.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці Багатопрофільною приватною фірмою «АСТРА» (код 22612778) подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація № 24UA807200002563U5 на товар: №3 « 1. Каучук синтетичний у первинній формі стирол-бутадієн-стироловий блок-сополімер чистий лінійний… код товару 4002192000» за зовнішньоекономічним контрактом з Kraton Polymers Nederland B.V., Transistorstraat 16,1322CE Almere, The Netherlands.
У графі 43 ЕМД24UA807200002563U5 від 14.02.2024 позивачем зазначено основний метод визначення митної вартості - за ціною угоди.
Разом з митною декларацією позивачем надано документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: за кодом d0325 - Рахунок - проформа (Proforma invoice) від 31.01.2024 № 90493674; за кодом 0380 - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 07.02.2024 №90493844; за кодом d0730 - Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 07.02.2024 № 928655; за кодом 0862 - Декларація про походження товару (Declaration of origin) від 07.02.2024 № 90493844; за кодом d3001 - Банківський платіжний документ, що стосується товару від 31.01.2024 № 248; за кодом d3004 - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.02.2024 № 705; за кодом d3007 - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07.02.2024 № 1; за кодом d3014 - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.01.2024 б/н; за кодом d4103 - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток № 1 від 08.06.2021; за кодом d4103 - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток № 2 від 31.05.2023; за кодом d4103 - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток А від 01.06.2021; за кодом d4104 - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.06.2021 № ASTRA-06-21; за кодом d4207 - Договір про надання послуг митного брокера від 30.06.2016 № 2; за кодом d4301 - Договір (контракт) про перевезення від 05.02.2024 №022_VК; за кодом d4301 - Договір (контракт) про перевезення від 10.01.2024 №040_VК; за кодом 9000 - Інші некласифіковані документи - Дистриб'юторська угода від 30.10.2014; за кодом 9000 - Інші некласифіковані документи - Технічний опис від 14.02.2024; за кодом d9610 - Копія митної декларації країни відправлення від 07.02.2024 №24NL1HDXIOIE7VPDA2.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема, за кодом: 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв); індикатор: п.3.1.1 опис такий, що не дозволяє класифікувати товар за заявленим кодом та/або однозначно ідентифікувати товар, його походження, характеристики, в т.ч. ті, що впливають на вартість товару; індикатор: 3.3.4. заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
14.02.2024 посадовою особою митного поста «Барабашово» до спецпідрозділу митниці (Управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД) направлений запит № 156 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару № 3 за ЕМД № 24UA807200002563U5 від 14.02.2024. Причиною направлення вказаного запиту є спрацювання АСАУР щодо можливого заниження митної вартості.
Повідомленням від 14.02.2024 Харківська митниця запропонувала декларанту надати додаткові документи по ЕМД № 24UA807200002563U5. Митниця зазначила, що мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару, митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін, складає: тов. №3= 2.47 $/кг.
У відповідь на повідомлення Харківської митниці позивачем надіслано лист від 15.02.2024 № б/н, в якому він просив визначити митну вартість товару у зв'язку з відсутністю додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за ЕМД № 24UA807200002563U5 від 14.02.2024.
У зв'язку з тим, що подані документи не спростовували в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої найнижчої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем всіх витребовуваних додаткових документів, Харківською митницею прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA807000/2024/000139/2 від 15.02.2024 по ЕМД № 24UA807200002563U5 від 14.02.2024 за другорядним (резервним) методом, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000162 від 15.02.2024.
Позивач скористався правом щодо випуску товарів у вільний обіг за ЕМД № 24UA807200002673U7 від 15.02.2024 з наданням гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО “Інспектор”).
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, вартості.
Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.
При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.
Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.
Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.
Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.
Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор”.
При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.
Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.
Як зазначив відповідач, рішення обґрунтовано тим, що декларантом до митного контролю та митного оформлення декларація митної вартості зі всіма розрахунками числових значень складових митної вартості надана не була.
Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.4; до п.2 ч.2 та п.4 ст.52 та п.1 ч.2 ст.53 Митного кодексу України декларант подає декларацію митної вартості в якій наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості та надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
Позивач зазначає, що декларацію митної вартості надано разом з митною декларацією, утім, доказів подання ДМВ за формою, передбаченою чинним законодавством, матеріали справи не містять.
Митниця також зазначає, що позивачем на вимогу митного органу не надані ні каталоги, ні специфікації, ні загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
До митного оформлення наданий прайс-лист від 29.01.2024, при цьому митниця вважає, що він по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Позивач наполягає, що прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару, а також що прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючи країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс - лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації, щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру, ціну з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь які інщі положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наданий до митного оформлення документ таких відомостей не містить, і хоч не є обов'язковим, однак за умови сумнівів у дійсній вартості товару може підтвердити її, при цьому позивачем до митного оформлення не надані ні каталоги, ні специфікації, ні загальні прейскуранти виробника товару.
Також митниця зазначає про те, що до митного оформлення надано банківський платіжний документ, саме платіжна інструкція в іноземній валюті № 248 від 31.01.2024. В графі «Призначення платежу» підставою оплати за товар вказаний інвойс №90493674 від 31.01.2024, при цьому відповідач зазначає, що це номер проформи інвойсу, а не інвойсу, який вказаний у гр.70 призначення оплати.
Позивач зазначив щодо платіжної інструкції в іноземній валюті № 248 від 31.01.2024, що, на його думку, розбіжностей у цьому документі з ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 немає, тому що у даній ЕМД присутня як проформа інвойсу № 90493674 від 31.01.2024 (гр.44 код 0325), вказана у платіжній інструкції в іноземній валюті № 248 від 31.01.2024, згідно якої була здійснена передплата за цей товар, так і комерційний інвойс № 90493844 від 07.02.2024 (гр.44 код 0380), відповідно до якого було здійснено відвантаження даного товару, при цьому сума 42594,60 Євро співпадає у всіх вищевказаних документах.
Суд зазначає, що копію інвойсу надано до суду без перекладу, копію проформи інвойсу до суду не надано, а тому у суду відсутня можливість встановити обставини, на які посилається позивач, зокрема, щодо суми коштів, сплачених за товар, при цьому очевидним є факт зазначення у призначенні платежу іншого документу, аніж наданий до суду інвойс № 90493844 від 07.02.2024.
Також митниця вказує, що в експортній декларації країни відправлення №24NL1HDXIOIE7VPDA2 від 07.02.2024 країною походження товару №5 вказано країна «QU». В зазначеній декларації країни відправлення товари розділені на 10 товарів по артикулам. Саме в товарі №5 експортної декларації №24NL1HDXIOIE7VPDA2 вказана країна походження, яка не співпадає із інформацією в ЕМД № 24UA807200002563U5 від 14.02.2024, яка надана до митного оформлення.
Позивач зазначає, що в ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 у графі 44 код 0862 був зазначений інвойс № 90493844 від 07.02.2024, що по суті є декларацією про походження товару згідно з ч.6 ст.43 Митного Кодексу України, в якому чітко вказано відомості про походження товару: “Country of Origin: Germany”, згідно яких у графах 31 та 34
ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 товару № 3 було вказано країну походження «DE» (Німеччина). Позивач наполягає на тому, що на відміну від інвойсу № 90493844 від 07.02.2024, експортна декларація країни відправлення № 24 NL1HDXIOIE7VPDA2 від 07.02.2024 не була заявлена і не є декларацією про походження товару, а код товару № 5 «QU» був вказаний у цій декларації помилково, тому що згідно Наказу від 08.01.2020 № 32 «Про затвердження Переліку кодів країн світу для статистичних цілей» такого коду не існує.
Відповідно до ст.41 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч.1 ст.41 МК України).
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).
Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (ч.5 ст.41 МК України).
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, що стосується товару (ч.6 ст.41 МК України).
Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару (ч.7ст.41 МК України).
Відповідно до ч.8 ст.41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
При цьому ч.6 ст.41 МК України визначає, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Судом встановлено, що в документах, наданих до митного оформлення про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару, утім, позивач не скористався передбаченим ч.8 ст.41 МК України правом надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Митниця у відзиві щодо доказів транспортних витрат зазначає про те, що надана позивачем довідка про транспортні витрати від 07.02.2024 № 1 не може бути належним документом, який свідчить що саме товар, задекларований відповідно до ЕМД № 24UA807200002563U5 від 14.02.2024 перевозився ТОВ«ТІК ЛОГІСТІК», оскільки в даній довідці відсутні посилання на договір про перевезення, відсутнє посилання на номер зовнішньоекономічного договору, відповідно до якого здійснюється перевезення. Наданий до митного контролю та митного оформлення рахунок на оплату № 705 від 07.02.2024 наданий від Експедитора ТОВ ТОВ «ТІК ЛОГІСТІК», викликав обґрунтовані сумніви у посадової особи Харківської митниці, хоча і містяться посилання на договір від 05.02.2024 №022_VК, хоча в цьому рахунку повинен бути зовсім інший договір на перевезення (10.01.2024 №40_VК). Договір заявка №022 від 05.02.2024 і цей документ зовсім не зрозумілої форми, і його не можна розцінити, як договір на перевезення. Дана Заявка надана позивачем не від перевізника товару, яким є TDV «Lvivska avtobaza №1”, згідно СМR № 928655 07.02.2024, а від експедитора товару, яким «ТІК ЛОГІСТІК». Також, цей рахунок містить : П.1 міжнародні транспортні послуги по маршруту м. Берген-Оп-Зум (Нідерланди) до м/п Корчова (Польща) у розмірі - 73302,18грн. Більше ніяких розрахунків по транспортним витратам цей рахунок не містить. Митниця вважає, що це свідчить про недодання всіх складових митної вартості, та наполягає, що позивачем не наданий до митного контролю і митного оформлення чіткий механізм розрахунку числових значень витрат на перевезення вантажу по ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 та не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданій довідці про транспортні витрати від 07.02.2024 №1 та рахунку на оплату транспортних послуг від 07.02.2024 №705 відсутня інформація щодо транспортно-експедиторських витрат, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.
Також Харківська митниця вказала, що позивачем до митного контролю і митного оформлення по вищезазначеній партії товару не надано жодного банківського документу, які б свідчили про оплату витрат на транспортування вантажу.
У митному органі на момент прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості були відсутні: Заявка, акт про надання послуг з перевезення вантажу, наявність яких передбачено договором на перевезення №40_VК від 10.01.2024.
Харківська митниця вважає, що відсутні додатково понесені витрати з завантаженням на транспортний засіб для доставки в Україну а також з зберіганням товару в порту призначення (витрати не відображені в жодному транспортному документі).
Позивач зазначає, що згідно з ІНКОТЕРМС 2010 термін FCA включає доставку продавцем товару перевізнику, завантаження його продавцем у транспортний засіб, а також продавець відповідає за очищення товарів для експорту. Ніяких додаткових витрат (на завантаження, вивантаження, страхування) відповідно до умов FCA покупець не несе, а тому у довідці про транспортні витрати від 07.02.2024 № 1 були вказані тільки ті витрати, які були понесені покупцем при перевезенні вантажу. Також у довідці про транспортні витрати від 07.02.2024 № 1 було вказано автомобіль, яким перевозився товар: BC5461PO/BC0649XG, який було вказано і у ЕМД 24UA807200002563U5 від 14.02.2024, що свідчить про те, що довідка про транспортні витрати від 07.02.2024 № 1 стосується саме цієї ЕМД. Також згідно умов FCA, експедитором ТОВ «ТІК ЛОГІСТИКС» було виставлено покупцеві БПФ «АСТРА» рахунок на оплату № 705 від 07.02.2024, у якому теж були вказані всі транспортні витрати, які були понесені покупцем при перевезенні вантажу. Позивач вважає, що не зрозуміло з яких причин у Харківської митниці виникло питання до договору від 05.02.2024 № 022_VK, вказаному у рахунку на оплату № 705 від 07.02.2024, тому що саме договір 05.02.2024 № 022_VK стосується як постачальника послуг: ТОВ «ТІК ЛОГІСТИКС», так і покупця послуг БПФ «АСТРА», на відміну від договору 10.01.2024 № 40_VK, який не стосується покупця послуг БПФ «АСТРА», а тільки підтверджує що ТОВ «ТІК ЛОГІСТИКС» як експедитор найняв перевізника - ТОВ «ЛЬВІВСЬКА АВТОБАЗА № 1» для перевезення товару БПФ «АСТРА», тому ТОВ «ЛЬВІВСЬКА АВТОБАЗА № 1» і був вказаний у CMR № 928655 від 07.02.2024.
Щодо відсутності банківського документу, що свідчив би про оплату витрат на транспортування, позивач зазначив, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості подаються транспортні (перевізні) документи: у даному випадку CMR № 928655 від 07.02.2024, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів (договір надання послуг з перевезень вантажів № 05.02.2024 № 022_VK, договір надання послуг з перевезень вантажів 10.01.2024 № 40_VK, рахунок на оплату № 705 від 07.02.2024, довідка про транспортні витрати № 1 від 07.02.2024), при цьому подання банківських документів п.6 ч.2 статті 53 Митного кодексу України не передбачено.
Вантаж позивача транспортувався згідно з CMR № 928655 від 07.02.24, в якій вказано: «Дане перевезення, незважаючи на жодні інші договори, здійснюється відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПН)», що, на думку позивача, свідчить про використання єдиного автомобільного документа CMR для перевезення вантажів автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях.
Як вже встановлено судом, разом з ЕМД №24UA807200002563U5 від 14.02.2024 позивачем до митниці надані транспортні (перевізні) документи: автотранспортна накладна від СМR № 928655 07.02.2024 від TDV «Lvivska avtobaza №1”; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 07.02.2024 №705 від «ТІК ЛОГІСТІК»; довідка про транспортні витрати від 07.02.2024 №1; договір (контракт) про надання послуг з перевезення вантажів від 10.01.2024 №40_VК; договір заявка про перевезення від 05.02.2024 №022_VК.
Як встановлено судом з пункту 3.1 ЗЕД, умови поставки товару - CPT.
Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CPT (англ. Carriage Paid To) - Фрахт / перевезення оплачені до (… назва місця призначення) - продавець зобов'язаний оплатити перевезення до пункту призначення зазначеного в договорі. Покупець оплачує страховку, розмитнення і супутні витрати.
З урахуванням вищевикладеного є неприйнятними аргументи позивача про поставку на умовах FCA, які суд вважає наміром ввести суд в оману, а тому позивач мав би понести витрати щодо навантаження/розвантаження товару, його страхування, тощо. Також п.5.3 ЗЕД передбачає понесення всіх банківських витрат на території покупця покупцем, на території продавця - продавцем, а тому позивачем мали бути оплачені послуги щодо навантаження/розвантаження товару, його страхування, перевезення по території України, які мали бути включені до митної вартості товарів.
При цьому не спростованими позивачем залишаються посилання відповідача на суперечності в наданих до митного оформлення документах, про що вказано вище.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовими договорами. Заявка (разовий договір), що укладається на підставі основного договору на транспортно-експедиційне обслуговування, є одним із обов'язкових документів, на підставі якої здійснюється будь-яке перевезення, оскільки саме в заявці зазначаються детальні умови конкретної послуги, включаючи і її вартість. Згідно з даними, зазначеними в заявці, експедитор складає відповідні розрахункові документи - рахунок (попередній, остаточний).
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Позивачем у ході судового розгляду справи не надано до суду доказів щодо виявлених відповідачем недоліків та розбіжностей у поданих під час митного оформлення та процедури консультацій документів - як і щодо транспортування товару, так і щодо оплати транспортних послуг.
Судження позивача щодо відсутності розбіжностей ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту наданих до митного оформлення документів, умов ЗЕД та норм чинного законодавства.
Щодо висновку Державного підприємства «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 344 від 15.02.2024, суд зазначає, що цей висновок має консультаційних характер, про що зазначено безпосередньо у висновку, а тому за наявності у сукупності виявлених недоліків та розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не може слугувати єдиним доказом на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.
Ключовим для вирішення цього спору є правозастосування частини 2 статті 58 Митного кодексу України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.
Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п'ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17:- митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності свідчать про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, при цьому позивачем такі аргументи митного органу жодним чином не спростовано.
Щодо аргументів позивача про те, що митним органом неправильно обрано резервний метод визначення митної вартості товару, суд зазначає, що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС щодо подібних товарів, що були оформлені у максимально найближчий термін.
Харківською митницею до суду надано витяг із цінової бази ЄАІС Держмитслужби, де вказані митні оформлення саме із таким кодом товару, із схожими характеристиками, властивостями та призначенням, які виконують однакові функції. Ціна щодо подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Також, беруться за основу саме такі товари, які вироблені в цій же країні, що і оцінювані товари, тобто з такою же країною походження і оформлені в максимально найближчий термін.
Щодо посилань позивача на те, що товар № 3 Off Spec, (неякісний продукт, не відповідає виробничим вимогам)…, тобто, що це неякісний продукт, тому і ціна на нього повинна бути нижчою за якісні аналоги, суд зазначає, що обрання резервного методу здійснено саме за кодом товару, при цьому умовами розділу 2 ЗЕД визначено, що товар може поставлятися також і не якісний, "ЯК Є".
Обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості товару першого методу визначення митної вартості товарів, передбачених ст.ст. 58 МКУ наведене відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-64 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням статті 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) 1994 року.
Як встановлено судом із наданих до суду доказів та пояснень відповідача, відповідно до положень ч.3 ст.57 МКУ митним органом послідовно проаналізовано можливість визначення митної вартості товару позивача за другорядними методами.
Усталеним в судовій практиці (постанови Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №826/14258/15 (адміністративне провадження №К/9901/23135/18), від 02.04.2019, по справі №815/4150/14 (адміністративне провадження №К/9901/3483/18)) є висновок про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, який ані під час митного оформлення, ані під час судового розгляду такий обов'язок не виконав.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею правомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" (просп. Ювілейний, буд. 56,м. Харків,61153, код ЄДРПОУ 22612778) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 13 травня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ