Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 травня 2024 р. Справа №520/4927/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), молодшого сержанта, командира 3 механізованого відділення - командира машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальону військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2023 року про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 молодшого сержанта, командира 3 механізованого відділення - командира машини 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальону військової частини НОМЕР_2 від 20.10.2023 року та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту про звільнення позивача за сімейними обставинами є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Підстави звільнення військовослужбовців регламентує ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та надав всі підтверджуючі наявність підстав для звільнення документи. Таким чином, на думку позивача, він має всі встановлені законодавством підстави для звільнення з військової служби, утім, відповідач протиправно не розглянув рапорт позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 29.04.2024 по 10.05.2024.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Як зазначає ОСОБА_1 , 30.04.2014 він уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружина позивача - ОСОБА_3 , має другу групу інвалідності з 17.01.2022 по загальному захворюванню, що підтверджує копія довідки МСЕК № 542662 від 20.01.2022.
Позивач вказав, що хвороба його дружини є невиліковною, прогресуючою, і в початковій формі тяжкою. Крім того, позивач має малолітню доньку - ОСОБА_4 , 2014 р.н., що підтверджує копія свідоцтва про народження. Відповідно до довідки № 16242 про зареєстрованих осіб ОСОБА_3 має склад сім'ї - чоловік ОСОБА_1 та малолітня донька ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку ЛКК № 57/205/7 від 19.06.2023 дружина позивача - ОСОБА_3 , 1993 р.н., інвалід ІІ групи та за станом здоров'я не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, потребує стороннього догляду.
У зв'язку з такими обставинами 01.11.2023 супровідним листом № 10-К від 20.10.2023 на адресу відповідача адвокатом позивача направлений рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2023 про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До рапорту ОСОБА_1 додано вищевказані документи.
Відповідно до трекінгу відстежування АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 5386001396343 від 01.11.2023 вручено за довіреністю 06.11.2023.
Відповідачем не надано до суду доказів прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 20.10.2023.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту та незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.п.г п.3 ч.5 ст.26 Закону під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з п.п.1 п.35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г", "д", "е", "є", "з" - "й", "л" та "о" пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Як встановлено судом, позивачем подано рапорт від 20.10.2023, який надіслано засобами поштового зв'язку Командиру Військової частини НОМЕР_2 з посиланням на дотриманням режиму таємності у зв'язку із введенням воєнного стану.
Так, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану» від 24.03.2022 року №2160-ІХ є кримінально караним діяння щодо поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Рапорт відповідає вимогам п.233 Положення, у ньому зазначені підстави для звільнення з військової служби, а також до рапорту додано пакет документів про необхідність постійного догляду за дружиною, що має ІІ групу інвалідності.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 р.№170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Із системного аналізу вищевказаних норм права суд приходить до висновку про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Водночас суд звертає увагу, що вищевказаними нормативно-правовими актами не встановлено строків розгляду рапорту про звільнення з військової служби, при цьому застосування аналогії закону у контексті встановлених Законом України "Про звернення громадян" для категорії спорів щодо проходження публічної служби є помилковим, адже цей закон регулює інший зовсім інший вид правовідносин, які не є подібними (ч.6 ст.7 КАС України), а тому аргументи представника позивача у цій частині є неприйнятними.
Натомість, відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення - звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
За таких обставин суд приходить до висновку, що рапорт позивача мав би бути розглянутий до 07.12.2023, утім, як вже встановлено судом, відповідачем рапорт не розглянуто, а доказів, що свідчили б про протилежне, до суду не надано.
Суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.10.2023 року та вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, повноваження відповідача щодо прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби на цьому етапі правовідносин є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.
За таких підстав суд не може робити висновки щодо повноти поданого позивачем пакету документів про підстави звільнення або змісту цих документів, які безумовно свідчать про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», адже наразі відповідачем ці документи не досліджувались та не оцінювались, рішення за результатами їх розгляду не приймалось.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 20.10.2023 про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 20.10.2023 та вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 13 травня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ