13 травня 2024 року Справа № 480/13118/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), і просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у кратному розмірі (додатково по одному року по Списку 1);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у кратному розмірі (додатково по одному року по Списку 1) та здійснити відповідний перерахунок з дати призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані ти, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до трудового стажу період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у кратному розмірі. Однак, відповідач відмовив у зарахуванні вищевказаного періоду у кратному розмірі, оскільки такий період не підтверджений уточнюючою довідкою, як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
У клопотанні про долучення доказів, представник відповідача зазначив, що позивач починаючи з 22.05.2010 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області, як отримувач пенсії за віком по Списку №1, обчислену за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у ВАТ “ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” зарахований до стажу роботи ОСОБА_1 в одинарному розмірі, оскільки не підтверджений уточнюючою довідкою, як передбачено пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Отже, для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у кратному розмірі період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у ВАТ “Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” підстави відсутні.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав. На виконання вимог ухвали суду від 22.04.2024 представником відповідача надано лише документи, які були витребувані судом.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.05.2010, що підтверджується протоколом про призначення пенсії (а.с. 36 зворот. стор). Зазначені обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.
Позивач 18.10.2023 звернувся до відповідача із заявою про зарахування періоду трудового стажу із 31.12.1998 по 30.04.2018 у якості роботи по списку №1 із врахуванням додаткового року за кожен відпрацьований рік такої роботи та зробити відповідний перерахунок пенсії з дати її призначення (а.с. 8 зворот. стор.).
Відповідач листом від 31.10.2023 №1800-0202-8/48858 відмови позивачу у зарахуванні спірного стажу та зазначив, що страховий стаж позивача, зарахований по 30.04.2014 та становить 46 років 10 місяців 05 днів, із яких 11 повних років роботи за Списком № 1, враховуються до страхового стажу додатково по 1 року, що відповідає його коефіцієнту 0,46833 ((46 років х 12 місяців) + 10 місяців) : 1200 х 1).
Період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у ВАТ “ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання їм. М.В. Фрунзе” зарахований до стажу роботи в одинарному розмірі, оскільки не підтверджений уточнюючою довідкою, як передбачено пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Підстави для зарахування зазначеного періоду у кратному розмірі відсутні.
Позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у кратному розмірі, у звязку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.1,2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України “Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року ( далі - Закон №1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як зазначено відповідачем у листі від 31.10.2023 №1800-0202-8/48858, період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 у ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе” зарахований до стажу роботи в одинарному розмірі, оскільки не підтверджений уточнюючою довідкою, як передбачено пунктом 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.
Суд не погоджується із такими висновками відповідача, враховуючи наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто розповсюдження даної постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Матеріалами справи, зокрема, копією трудової книжки позивача, підтверджується, що позивач з 17.04.1993 до 30.04.2014 включно працював на посаді терміста шостого розряду у відкритому акціонерному товаристві "Сумське НВО і.м. М.В. Фрунзе".
Постановою КМУ від 24.06.2016 №461 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, розділом XI "ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛУ", а саме пунктом 3 якого, зазначено професія позивача - "термісти, зайняті біля печей на гарячих роботах; термісти, зайняті обробкою металовиробів у ціанистих, свинцевих ваннах і у ваннах з розплавленими солями".
Отже посада позивача передбачена п. 3 розділу XI "ОБРОБЛЕННЯ МЕТАЛУ" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем зарахований період роботи позивача з 01.01.1992 до 30.12.1998 (включно) до пільгового стажу за списком №1, у якому позивач перебував на посаді терміста. Разом із тим, 30.12.1998 позивач не звільнений з посади терміста , а працював до 30.04.1914, але зазначений стаж роботи зараховано виключно до страхового стажу позивача.
Посилання відповідача у період роботи з 31.12.1998 по 30.04.2014 зарахований до стажу роботи в одинарному розмірі, оскільки не підтверджений уточнюючою довідкою, як передбачено пунктом 20 Порядку “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, жодним чином не впливає на право позивача на зарахування періоду роботи до пільгового стажу у кратному розмірі.
Діючим законодавством передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто довідка передбачена в разі відсутності у особи належним чином оформленої трудової книжки, але у даному випадку, трудова книжка відповідачу надана, зауваження щодо її оформлення у відповідача відсутні, періоди роботи зараховано відповідачем до загального стажу.
Суд зазначає, що у будь-якому випадку, період роботи позивача відповідач зобов'язаний враховувати відповідно до записів у трудовій книжці.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідач, як суб'єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.
Стосовно позовних вимог щодо дати з якої відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням спірного періоду з 31.12.1998 по 30.04.2014 у кратному розмірі, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача 18.10.2023 із заявою про зарахування спірного періоду у кратному розмірі та здійснення відповідного перерахунку пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача від 18.10.2023 відповідач листом від 31.10.2023 №1800-0202-8/48858 відмовив у зарахуванні спірного періоду у кратному розмірі та перерахунку пенсії.
Таким чином спірні правовідносини позивача із відповідачем виникли виключно після звернення із заявою від 18.10.2023.
У даному випадку, позивач з 22.05.2010 по 18.10.2023 був обізнаний із розміром пенсії, рішення про призначення пенсії позивачем не оспорюється, не є предметом розгляду позовних вимог.
У даному випадку, позивач звернувся до суду після отримання відповіді ГУ ПФУ в Сумській області від 31.10.2023, і саме зазначене звернення позивача та підстави відмови є предметом розгляду даної справи.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з моменту призначення пенсії, а саме з 22.05.2010, враховуючи те, що обов'язок щодо здійсненні відповідного перерахунку у відповідача виникло після отримання заяви від 18.10.2023.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу з моменту звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, а для повного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді терміста з 31.12.1998 до 30.04.2014 (включно) у кратному розмірі та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді терміста з 31.12.1998 до 30.04.2014 (включно) у кратному розмірі та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 18.10.2023, з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору, сплачену при зверненні до суду, що прийняв спірне рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не здійснення перерахунку пільгового стажу ОСОБА_1 та не врахування до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді терміста з 31.12.1998 до 30.04.2014 (включно) у кратному розмірі .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді терміста з 31.12.1998 до 30.04.2014 (включно) у кратному розмірі та здійснити перерахунок та виплачу пенсії з 18.10.2023 з урахуванням до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді терміста з 31.12.1998 до 30.04.2014 (включно) у кратному розмірі.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у сумі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета