13 травня 2024 рокуСправа №160/5170/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Штабу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ) щодо не реєстрації, розгляду, перенаправлення, прийняття рішення стосовно рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року про направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та надання пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду війсково лікарською комісією;
-зобов'язати Штаб Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) зареєструвати, розглянути, перенаправити, прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року про направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та надання пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду війсково лікарською комісією;
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року про направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та надання пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду війсково лікарською комісією;
-зобо'язати військову частину НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ( АДРЕСА_3 ) розглянути та прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року надати ОСОБА_1 направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду військово лікарською комісією.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець, командир взводу, молодший лейтенант військової частини НОМЕР_6 .
10.11.2023 року позивач був направлений до КНП «МКЛ №є 5» ДОР (м. Кривий Ріг) з діагнозом: лівобічна пахвинна грижа ОСОБА_2 період з 13.11.2023 року по 28.11.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Криворізька міська лікарня №є 5» KMP. Після оперативного лікування і виписки з лікарні позивач почав проходити медичні обстеження.
Відповідно до висновку МРТ поперекового відділу хребта від 25.11.2023 року, МРТ - картина помірного остеохондрозу поперекового відділу хребта, грижі дисків на рівні T11-T12, L5-S1.
Відповідно до висновку МРТ грудного відділу хребта від 01.12.2023 року, ознаки дегенеративно-дистрофічних змін грудного відділу хребта по типу остеохондрозу, протрузія речовини диска Th8-Th9, Th11-Th12.
Відповідно до висновку МРТ шийного відділу хребта від 01.12.2023 року, ознаки остеохондрозу шийного відділу хребта, протрузії дисків на рівні СЗ-С4, С5-С6, С6-С7.
18.12.2023 року позивач був направлений на стаціонарне лікування до КП «КМКЛ №є 2» КМР (м. Кривий Ріг) з діагнозом: лівобічна пахвинна грижа тип І.
З огляду на те, що адреса Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України знаходиться на території, де ведуться активні бойові дії, і разом з тим, що Військова частина НОМЕР_2 підпорядкована Оперативному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопітних військ ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ), то 26.01.2024 року супровідним листом №є 10-А від 24.01.2024 року для сприяння доведення командування військової частини НОМЕР_2 був направлений рапорт ОСОБА_1 від 24.01.2024 року про направлення ОСОБА_1 на проведення медичного огляду ВЛК.
Проте, як зазначає позивач, на час звернення останнього до суду, жодного повідомлення від Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопітних військ ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ), щодо направлення та доведення до відома рапорту ОСОБА_1 від 24.01.2024 року до командування військової частини НОМЕР_2 не надійшло. Від військової частини НОМЕР_7 рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 24.01.2024 року також не надходило.
Позивач вважає, що питання щодо строків розгляду військового рапорту регулюється Законом України «Про звернення громадян».
Чинне законодавство передбачає право військовослужбовця на проходження військово-лікарської комісії за наявності достатніх підстав, а також ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби. Відтак, у будь-якому випадку, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов?язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
Ухвалою суду, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачами надіслано до суду відзиви на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень, Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що позивач є діючим військовослужбовцем і порядок звернення із рапортом регулюється спеціальним законодавством. Зазначає, що позивач не звертався належним чином до відповідача у встановленому порядку з рапортом про направлення його на ВЛК для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби, до військової частини не прибував, не надавав належним чином підтверджені періоди лікування. Станом на день звернення до суду позивач рахується як такий, що самовільно залишив військову частину, у зв'язку з чим відповідач обмежений у направленні позивача для встановлення ступеню придатності для проходження військової служби.
Відповідач - 1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти позовних вимог, Військовою частиною НОМЕР_2 надіслано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач не звертався належним чином до відповідача - 2 про направлення його для встановлення ступеню придатності до проходження військової служби, до військової частини не прибував не надавав належним чином підтверджені періоди лікування. До сьогодні позивач рахується як такий що самовільно залишив військову частину.
Окрім того, позивач має прибути у військову частину та виконувати обов?язки військової служби. Після лікування за направленням позивач не прибував до військової частини, не надавав підтверджуючі документи.
Оскільки позивач з 12.01.2024 року по сьогоднішній день перебуває в статусі, як такий що самовільно залишив військову частину, відповідач - 2 обмежений у направленні позивача для встановлення ступеню придатності для проходження військової служби.
Дане направлення позивач може отримати, коли повернеться до військової частини та почне виконувати обов?язки військової служби, відповідно до ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу ».
Відповідач - 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
18.03.2024 року позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.
Позивач вказує, що твердження відповідачів про те, що позивач не звертався належним чином до відповідачів про направлення його для встановлення його ступеню придатності до проходження військової служби, до військової частини не прибував, не надав належним чином підтвердженні періоди лікування - суперечить суті позовних вимог позивача, оскільки матеріали справи містять докази направлення рапорту ОСОБА_1 до відповідача, щодо його неможливості прибуття за станом здоров'я, проходження позивачем лікування та медичного обстеження та бажання подовжувати нести військову службу, але з врахуванням його стану здоров'я і визначення його придатності до військової служби.
20.02.2024 року супровідним листом №є 10-А від 17.02.2024 року на адресу Штабу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина НОМЕР_1 ) для сприяння доведення командування військової частини НОМЕР_2 був направлений рапорт ОСОБА_1 від 17.02.2024 року щодо поновлення позивача на військову службу та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та до рапорту були додані копії медичних документів.
Позивач наголошує, що чинне законодавство не містить заборони щодо направлення рапорту засобами поштового зв'язку.
Крім того, позивач звертає увагу, що відповідно до листа ТУ ДБР, розташоване у місті Краматорську №є 13-01-1906/24-кр від 30.01.2024 року, станом на 26.01.2024 року в провадженні слідчих ТУ ДБР у м. Краматорську відсутні кримінальні провадження відносно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Таким чином позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.08.2023 року № 220 (з урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.08.2023 року № 225 (по стройовій частині)), вважати таким, що зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , НОМЕР_8 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №є339 від 02.08.2023р. на посаду КОМАНДИРА 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 6 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 2 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_2 , ВОС-0210003 ( НОМЕР_9 ) який прибув з військової частини НОМЕР_10 АДРЕСА_4 з 08 липня 2023 року зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення і вважати таким, що 08 липня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов?язків з тарифним розрядом 12, шпк «старший лейтенант».
Зарахувати на продовольче забезпечення з 09 серпня 2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2023 року № 314 (по стройовій частині) вважати таким, що вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні «Донецьк», а саме: вважати таким, що вибув до лікувального закладу у зв'язку із захворюванням з 10.11.2023 року до КНП «МКЛ № 5» ДОР м. Кривий Ріг молодший лейтенант ОСОБА_1 , командира 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Зняти з продовольчого забезпечення з 11.11.2023 року.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.12.2023 року № 3335 (по стройовій частині) вважати таким, що прибув і приступи до виконання службових обов'язків з лікувального закладу з 30.11.2023 року з КНП «МКЛ № 5» ДОР м. Кривий Ріг молодший лейтенант ОСОБА_1 , командира 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Зарахувати на продовольче забезпечення з 02.12.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.12.2023 року № 352 (по стройовій частині) вважати таким, що вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні «Донецьк», а саме: вважати таким, що вибув до лікувального закладу у зв'язку із захворюванням з 18.12.2023 року до КП «КМКЛ № 2» м. Кривий Ріг молодший лейтенант ОСОБА_1 , командира 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Зняти з продовольчого забезпечення з 19.12.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат позивача звернувся до штабу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ з листом № 10-А від 24.01.2024 року, в якому, зазначено, зокрема, що станом на січень 2024 року стан здоров'я ОСОБА_1 не дозволяє дістатися до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 та здійснювати обов'язки військової служби.
У зв'язку з цим останній просив сприяння доведення до командування військової частини НОМЕР_2 рапорт ОСОБА_1 від 24.01.2024 року та адвокатський запит № 10-А від 24.01.2024 року відносно ОСОБА_1 ; взяти на контроль та посприяти у вирішенні питання по суті рапорту ОСОБА_1 від 24.01.2024 року.
До зазначеного листа було додано рапорт ОСОБА_1 від 24.01.2024 року, в якому останній просив, зокрема, відповідно до вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», що затверджене Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, просив забезпечити надання законної можливості проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК, службову характеристику для проведення медичного огляду ВЛК та пакет інших необхідних документів для проходження медичного огляду; під час перебування на лікуванні не виводити ОСОБА_1 поза штат (в розпорядження командира військової частини), на підставі того, що останній перебуває на лікуванні, отримує медичну допомогу, після лікування бажає стати на захист Батьківщини, служити та бути корисним, але на теперішній час не має фізичної можливості дістатися до місця дислокації військової частини.
Судом встановлено, що вищевказані лист та рапорт були направлені засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з описом вкладення на адресу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ.
Відповідно до трекінгу за № 538600170942 вищезазначене направлення було вручено особисто 31.01.2024 року.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідачі щодо нерозгляду рапорта позивача від 24.01.2024 р. про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії та невидачі направлення для проходження військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.ст.17 і 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, обов'язком кожного громадянина України. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Суспільні відносини з приводу порядку виконання громадянами військового обов'язку унормовані приписами Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008; далі за текстом - Положення №1153/2008), Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009р. №170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.08.2009р. за №438/16454; далі за текстом - Інструкція №170).
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Частиною 1 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Статтею 24 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Початком проходження військової служби вважається зокрема день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.
Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, проведення медичного огляду військовослужбовців, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із п. 1.1 Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Одним із основних завдань військово-лікарської експертизи, відповідно до п. 1.3 Положення №402, є визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Пунктом 6.1 Положення №402 передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017р. за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735).
Пунктом 1 Інструкції № 735 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно із п.п. 5,6 розділу І Інструкції № 735, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 735 визначено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
За змістом п. 4 розділу ІІ Інструкції № 735, у зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковане або написане від руки, розбірливо, чітко підписане заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням у термін не пізніше ніж через десять днів з дня його надходження, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». Копія такого звернення залишається у провадженні того органу військового управління, військової частини, до якого звернувся громадянин.
Не розглядаються й повторні звернення одним і тим самим органом від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше вирішене по суті, а також ті скарги, які подані з порушенням термінів, передбачених ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу військового управління, командир військової частини, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 735 унормовано, що звернення може бути подано особисто як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) чи надіслане поштою (електронною поштою). Письмове звернення надсилається поштою (електронною поштою) або передається громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України Про звернення громадян і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції № 735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України Про звернення громадян.
Згідно з п. п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За змістом п.п.4-9 розділу ІІІ Інструкції № 735, термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення.
Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення.
Таким чином, суд уважає, що Інструкція № 735 підлягає застосуванню до спірних правовідносин під час розгляду рапорту (заяви) позивача про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії.
Суд зазначає, що законодавство не містить спеціальних норм щодо порядку розгляду рапортів військовослужбовців. Натомість, згаданими положеннями Інструкції № 735 унормовано всі питання, які стосуються дотримання конституційних гарантій осіб, зокрема військовослужбовців, на належний розгляд їх звернень, в тому числі до командування військової частини.
Суд наголошує, що Конституція України є Основним Законом України, а всі інші закони приймаються для розвитку її положень та захисту прав особи. В даному випадку положення Інструкції № 735 є конституційним продовженням ст. 40 Конституції України. А, відтак, даний підзаконний акт повинен гарантувати реальний правовий захист кожному, хто підпадає під дію статті 40 Конституції України.
Тож, на переконання суду, права позивача підпадають під захист ст. 40 Конституції України.
Аналізовані положення Інструкції № 735 дають підстави прийти до таких висновків. За результатами розгляду рапорту позивача, відповідач міг прийняти одне з таких рішень:
1) залишити рапорт без розгляду;
2) відмовити в задоволення прохання позивача;
3) задовольнити прохання позивача.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач через оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта», у зв'язку з відсутністю інформації про місце дислокації військової частини, скерував до відповідача 1 рапорт від 21.04.2024 року (адресований до Військової частини НОМЕР_2 ), який було отримано представником Військової частини НОМЕР_1 31.01.2024 року.
Водночас, відповідачами не надано, а судом не отримано доказів розгляду даного рапорту, що свідчить про вчинення відповідачами пасивних дії, спрямованих на ухилення від розгляду в установленому порядку рапорту позивача, які не узгоджуються із нормами ст. 40 Конституції України, а відтак є протиправними.
Щодо того, яким повинен бути порядок розгляду рапорту ОСОБА_3 про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.
Аналізовані приписи Інструкції № 735, закликають відповідача до «активних дій» під час розгляду рапорту позивача, наголошуючи на необхідності «… уважно уникати в суть питання, … направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань …».
Наведене положення, повністю відповідає закріпленому в КАС України критерію правомірності дії (рішень) суб'єктів владних повноважень, який наголошує на необхідності вчинення дій (прийняття рішень) з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).
Позивач , звертаючись до Військової частини НОМЕР_2 , надав консультаційні висновки кардіолога від 29.11.2023 року, невролога від 29.11.2023 року, судинного хірурга від 30.11.2023 року, нейрохірурга від 30.11.2023 року, копії МРТ, копію виписного епукризу № 6122/1398 від 28.11.2023 року.
Якщо відповідач знаходив, що подані позивачем документи викликають в нього обґрунтований сумнів, то останній мав повноваження здійснити перевірку обставин, які випливають з їх змісту.
Зокрема, відповідач не позбавлений права перевірити, чи справді у ОСОБА_1 наявні підстави для направлення на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Щодо твердження відповідачів щодо самовільного залишення позивачем військової частини, судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.01.2024 року № 12 зняти з усіх видів забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням частини, а саме не повернення з лікувального закладу.
Суд критично ставиться до такого твердження відповідачів, оскільки відповідно до листа ТУ ДБР, розташоване у місті Краматорську від 30.01.2024 року № 13-01-1906/24-кр, станом на 26.01.2024 року в провадженні слідчих ТУ ДБР, розташоване у місті Краматорську відсутні кримінальні провадження відносно військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Вказане відповідачами не спростовано.
Тож, визначаючись із способом захисту порушеного права, суд виходить з того, що завдання адміністративного судочинства закликає суд вдатись до ефективного способу захисту порушеного права (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Застосований спосіб захисту порушеного права повинен, якнайбільш точно відповідати змісту порушеного права та ліквідувати негативні наслідки порушення для особи, таким чином, щоб в останньою не було необхідності звертатись до суду повторно («принцип процесуальної економії»).
У той же час, Інструкція № 735 відносить прийняття рішення за результатами розгляду рапорту до виключних повноважень відповідача, що, на переконання суду, виключає можливість задоволення позову у частині зобов'язання видати направлення для проходження військово-лікарської комісії, оскільки Військова частина НОМЕР_2 має оцінити наявність чи відсутність підстав для видачі такого направлення виключно за результатами розгляду такого рапорту.
Суд звертає увагу, що позивач звертався з відповідним рапортом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ), докази про направлення містяться в матеріалах справи.
Проте, докази про направлення такого рапорту саме на адресу Військової частини НОМЕР_2 в матеріалах відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 суд вважає передчасними.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у справі не розподіляються, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Штабу Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ) щодо не реєстрації, розгляду, перенаправлення, прийняття рішення стосовно рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року про направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та надання пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду війсково лікарською комісією.
Зобов'язати Штаб Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних сил України військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 АДРЕСА_1 ) зареєструвати, розглянути, перенаправити, прийняти рішення стосовно рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) від 24.01.2024 року про направлення на медичний огляд військово лікарською комісією та надання пакету інших необхідних документів для проходження медичного огляду війсково лікарською комісією, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат судом не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька