13 травня 2024 рокуСправа №160/6231/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 222 483 гривень 14 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата. Службовим розслідуванням вини службових осіб Військової частини НОМЕР_1 у зазначеній безпідставній переплаті ОСОБА_1 грошових коштів не встановлено. Причинами переплати солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення є особиста недобросовісність останнього, тому позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2023 р. №38 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2023 р. №45 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду навідника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2023 р. №67 солдат ОСОБА_1 , враховуючи підпункт 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із довготривалим лікуванням спричиненим отриманим пораненням.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2023 р. №89 солдат ОСОБА_1 вибув з району виконання бойового завдання на лікування до військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.12.2023 р. №367 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що станом на 16.12.2023 р. не надав жодного документу про перебування на стаціонарному лікуванні з 27.03.2023 р.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.12.2023 р. №3477 було призначено службове розслідування за фактом нез'явлення з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 .
В ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 на лікування до військової частини НОМЕР_5 фактично не прибув, та з 28.03.2023 по день подання цієї заяви знаходиться поза межами військової частини НОМЕР_1 без законних підстав, тобто вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби (матеріали службового додаються).
За час незаконної відсутності, поза межами військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення в розмірі 222 483 гривні 14 копійок.
На підставі службового розслідування, було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.01.2024 р. №116/НОД.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України солдатом ОСОБА_1 від 31.01.2024 р. №1772/1302 до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Службовим розслідування вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті не встановлено.
ОСОБА_1 за період з 28.03.2023 р. до 16.12.2023 р. виплачено грошове забезпечення в сумі 222 483,14 грн., що підтверджується довідкою начальника фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 .
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не повернув позивачу переплату грошового забезпечення в сумі 222 483,14 грн., останній звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що відповідно до акта службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_1 за період з 28.03.2023 р. до 16.12.2023 р. виплачено грошове забезпечення в сумі 222 483,14 грн., що підтверджується довідкою начальника фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 .
За вказаний проміжок часу відповідач не виконував обов'язків військової служби, на місце лікування не прибув та не повідомив безпосереднього командира про своє місцезнаходження, тому суд дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 222 483,14 грн. виплачені позивачу без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 222 483 гривень 14 копійок під час фактичного невиконання обов'язків військової служби
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 2 ст. 139 КАС при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати позивача по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_4 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 222 483 гривень 14 копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька