13 травня 2024 рокуСправа №160/23096/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі 529 124,46 грн. за безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 529 124,46 грн. за безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», на рахунок: IBAN НОМЕР_3 в АТ «Ощадбанк».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час виконання обов'язків військової служби у бойовій обстановці під час безпосередньої участі у бойових діях він у складі підрозділа Військової частини НОМЕР_1 отримав поранення. Позивач зазначає, що в період з 25.02.2022 року по 10.03.2022 року (участь у бойових діях), з 11.03.2022 року по 21.03.2022 року (стаціонарне лікування, з 22.03.2022 року по 08.05.2022 року (участь в бойових діях) та з 09.05.2022 року по 10.08.2022 року (стаціонарне лікування), не отримував додаткової доплати у розмірі 100 000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
15.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином завірені копії документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
Ухвалу суду від 15.09.2023 року про відкриття провадження у справі та позовну заяву отримано Військовою частиною НОМЕР_1 - 24.10.2023 року, однак, витребувані судом документи Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не подано.
13.11.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 наступні документи:
- належним чином завірені копії документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
18.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали суду від 18.12.2023 року - 26.12.2023 року, однак, витребувані судом документи Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не подано.
17.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином завірені копії документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року;
- докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали суду від 17.01.2024 року - 31.01.2024 року, однак станом на 19.02.2024 року, однак, витребувані судом документи Військовою частиною НОМЕР_1 до суду не подано.
19.02.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду Повторно витребувати у Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином завірені копії документів, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року;
- докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про залучення співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
14.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача - задовольнити.
Залучено співвідповідачем - Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в адміністративній справі №160/23096/23.
Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 27.10.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_5 отримала копію ухвали від 14.03.2024 року - 19.03.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 в період, зокрема, з серпня 2020 року по 10.08.2022 року.
10.03.2022 року ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Луганській області, отримав поранення: ЗЧМТ, струс головного мозку, закриту тупу травму грудної клітки справа, перелом 7-го ребра на лопатковій лінії.
ОСОБА_1 в період з 11.03.2022 року по 21.03.2022 року та з 09.05.2022 року по 10.08.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням: ЗЧМТ, струс головного мозку, закриту тупу травму грудної клітки справа, перелом 7-го ребра на лопатковій лінії, що підтверджується довідкою про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) №1076 від 24.06.2022 року Військової частини НОМЕР_1 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №237.
Непогоджуючись із невиплатою додаткової доплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 28.02.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно абз.3, 4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 02.04.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. (застосовується з 24 лютого 2022 року).
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 08.07.2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно абз.5, 6 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року (в редакції від 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. (застосовується з 24 лютого 2022 року).
Суд зазначає, що позивач в період з 11.03.2022 року по 21.03.2022 року та з 09.05.2022 року по 10.08.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується матеріалами справи.
Також суд звертає увагу, що означене стаціонарне лікування позивач здійснював у зв'язку із отриманою під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Луганській області в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, захищаючи Батьківщину, поранення: ЗЧМТ, струс головного мозку, закриту тупу травму грудної клітки справа, перелом 7-го ребра на лопатковій лінії, що підтверджується довідкою про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) №1076 від 24.06.2022 року Військової частини НОМЕР_1 та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №237.
Таким чином на підставі вищевикладеного позивач набув право на включення до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн. за період 11.03.2022 року по 21.03.2022 року та з 09.05.2022 року по 10.08.2022 року.
Крім цього суд звертає увагу, що з довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії №3454 від 26.10.2022 року не вбачається нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року.
При цьому суд звертає увагу, що в даному випадку нарахування та виплата додаткової винагороди до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи той факт, що обчислення, нарахування та виплата додаткової винагороди до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року в даному випадку здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а також враховуючи той факт, що вказана додаткова винагорода не нараховувалась позивачу, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Крім цього суд зауважує про передчасність позовних вимог щодо визначення конкретного розміру додаткової винагороди та зобов'язання відповідача-2 виплатити вказану додаткову винагороду на банківський рахунок позивача, оскільки фактично вказана додаткова винагорода станом на момент розгляду даної справи по суті не нарахована позивачу.
З урахуванням вищевикладеного, з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов'язком, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
З огляду на ненаведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача-2 на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/23096/23, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №235/7638/16-а.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди за період з 25.02.2022 року по 10.08.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський