13 травня 2024 рокуСправа № 160/11371/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок та невиплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 27.07.2022 по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 означений адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду належних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання адміністративного позову від імені та в інтересах ОСОБА_1 та оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлено 08.05.2024 до електронного кабінету представника позивача в системі "Електронний суд", про що свідчить довідка про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
08.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від предстанвика позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №17583/24), в якій позовні вимоги викладено у наступній редакції:
"- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не врахування стажу, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок та не виплати компенсації втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 27.07.2022 по дату фактичної виплати пенсії у встановленому Законом розмірі.".
08.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №17573/24), до якої додано квитанцію про сплату судового збору №4373-2533-2542-0312 від 08.05.2024 та скановані копії апостилю та довіреності від 22.02.2022.
Приписами частини 2 статті 160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч. 2 ст. 59 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (ч. 8 ст. 59 КАС України).
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у разі звернення фізичної особи до суду через її представника, суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.
Згідно ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Лгалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно ст. 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за №1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем проживання позивача є держава Ізраїль, позовна заява підписана ОСОБА_2 .
На підтвердження своїх повноважень представником позивача надано до суду разом з адміністративним позовом та повторно із заявою про усунення недоліків відскановану копію довіреності від 22.02.2022, на окремих аркушах, не скріплених між собою, складеною в м. Тель-Авів, держава Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції від 05.10.1961).
Разом з тим, додана до адміністративного позову копія довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_2 діяти від імені позивача містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостилем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.
Як зазначено Верховним Судом в ухвалах від 05.01.2018 та 15.01.2018 у справах відповідно №826/7941/17, №820/2589/17 світлокопія документу у розумінні положень КАС України не є документом, що посвідчує повноваження учасника справи.
Про відсутність повноважень представника позивача на підписання та надання позовної заяви за наявності вищезазначеної копії свідчить і висновок Третього апеляційного адміністративного суду, викладений в постанові від 02.12.2021 у справі №160/17132/21.
Таким чином, додана представником позивача до адміністративного позову та повторно із заявою про усунення недоліків відсканована копія довіреності від 22.02.2022, складеної в м. Тель-Авів, держава Ізраїль, із засвідченням справжності підпису апостилем (вчиненим відповідно до Гаазької Конвенції від 05.10.1961) не є документом, що посвідчує повноваження представника позивача на підписання та подання адміністративного позову від імені ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підписано представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва, а тому, слід вважати, що адміністративний позов подано особою, яка не має права його підписувати.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Царікова