13 травня 2024 рокуСправа №160/3564/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49000) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагород відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити позивачу, з 19.10.2022 по 18.02.23 додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн. пропорційно в розрахунок на місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач 19.10.2022 отримав поранення. У відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, в тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Проте з моменту отримання поранення до закінчення лікування відповідач не виплачував додаткову винагороду позивачу, як військовослужбовцю який лікувався у зв'язку з отриманням поранення. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 09 лютого 2024 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
23 лютого 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин 19.10.2022) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у періо здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того зазначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн включати осіб, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. В подальшому наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 №44 було внесено зміни до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» шляхом додавання розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Відтак, з 01.02.2023 було змінено підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн (виплата перестала бути постійною та потребувала певних підстав та умов). З урахуванням обставин, викладених у відзиві зазначає, що правових підстав для виплати додаткових коштів з спірний період немає. У задоволенні позову просить відмовити.
Також відповідач подав клопотання про витребування від молодшого сержанта ОСОБА_1 медичні документи на підтвердження проходження ним стаціонарного лікування за період з 16.02.2023 року по 28.02.2023 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що 28.02.2023 року позивач повернувся з лікування (рапорт командира 3 стрілецької роти від 28.02.2023 року №931), однак будь-яких медичних документів надано не було. Після чого наступного дня - 01.03.2023 року позивача було виключено зі списків особового складу військової частини А7225у зв'язку із переведенням в іншу військову частину.
Ухвалою від 27.02.2024 витребувано від молодшого сержанта ОСОБА_1 медичні документи на підтвердження проходження ним стаціонарного лікування за період з 16.02.2023 року по 28.02.2023 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 у період з 01.04.2022 по 01.03.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2023 №61 командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти молодшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з призначенням на посаду старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_3 .
Позивач зазначає, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 19.10.2022 по 18.02.2023 йому не виплачувалася грошова винагорода за перебування на лікуванні, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №1618 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова № 168, в редакції станом на 19.10.2022).
Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168, Міністром оборони України було видано окреме доручення від 23.06.2022 року №912/з/29 (далі - окреме доручення №912), яким зокрема визначались терміни, порядок виплати додаткової винагороди та умови, необхідні для виплати її у розмірі 100000 грн. Окреме доручення №912 застосовувалось протягом моменту виникнення спірних відносин до 01.02.2023 року.
Пунктом 3 окремого доручення №912 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірах до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах). Крім того, іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби) у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
Додатково пунктом 7 окремого доручення №912 передбачено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
В подальшому наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 року №44 було внесено зміни до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Наказ №260) шляхом додавання розділу ХХХІV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
З 01.02.2023 року було змінено підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. (виплата перестала бути постійною та потребувала певних підстав та умов). Таким чином до 01.02.2023 року усім військовослужбовцям, крім зазначених у пункті 9 окремого доручення №912, виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць з 01.02.2023 року додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень виплачувалась військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління). - військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів виплачувалась винагорода у розмірі 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. - військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення нараховувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць протягом всього часу стаціонарного лікування. - військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Так, судом встановлено, та не заперечується позивачем, що на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 11.06.2022 №949 солдат ОСОБА_2 вибув в район ведення бойових дій з 18.06.2022 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.06.2022 року №105).
Під час виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 21.08.2022 року солдат ОСОБА_2 19.10.2022 року отримав бойове поранення у вигляді акубаротравми (контузія) через ворожий обстріл, що підтверджується службовим розслідуванням, яке проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року №351.
Внаслідок отриманої контузії військовослужбовця було евакуйовано з позиції та направлено до шпиталя військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2022 року №228).
Зі шпиталю солдат ОСОБА_2 01.11.2022 року повернувся до місця виконання бойових завдань військовою частиною в АДРЕСА_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2022 року №242).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 05.11.2022 року №405 з метою проведення заходів відновлення боєздатності підрозділів військова частина НОМЕР_1 вибула до АДРЕСА_1 .
07.11.2022 року солдат ОСОБА_2 вибув у складі 3 стрілецької роти до АДРЕСА_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2022 року №248).
В подальшому 18.11.2022 року військовослужбовець вибув до шпиталю військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 на лікування (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.11.2022 року №259), звідки повернувся 07.12.2022 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.12.2022 року №280).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №5134 солдат ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування з 21.11.2022 року по 06.12.2022 року. Однак даний документ позивачем у повному обсязі не надано ні до позову, ні на вимогу суду про витребування доказів. Відтак встановити дійсність медичного документа немає можливості.
07.12.2022 року позивач звернувся з рапортом від 07.12.2022 року №1956 про направлення його до шпиталю військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 для проходження військово - лікарської комісії.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.12.2022 року №283 військовослужбовець вибув до військової частини НОМЕР_6 , де перебував на стаціонарному лікуванні з 12.12.2022 року по 22.12.2022 року з діагнозом загострення вертеброгенної радикулопатії L5-S1 зліва, стійкий виразний больовий синдром, стато-динамічні розлади на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта. Тобто стаціонарне лікування військовослужбовця не пов'язано з отриманою акубаротравмою 19.10.2022 року та з захистом Батьківщини, що прямо зазначено у довідці військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_6 від 22.12.2022 року №21.
На підставі вищезазначеної довідки солдата ОСОБА_3 було направлено у відпустку у зв'язку з хворобою на 30 діб з 23.12.2022 року по 21.01.2023 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 року №296).
22.01.2023 року позивач прибув і приступив до виконання службових обов'язків до пункту постійної дислокації у АДРЕСА_3 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2023 року №22). Лише 31.01.2023 року військовослужбовець прибув з пункту постійної дислокації до зони виконання бойових завдань.
На підставі направлення від 16.02.2023 року №209 молодший сержант ОСОБА_2 був направлений до шпиталю військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_2 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.02.2023 року №48).
28.02.2023 року останній повернувся з військової частини НОМЕР_5 та надав довідку військово - лікарської комісії від 18.02.2023 року №1895, згідно якої останній придатний до військової служби. З медичного журналу частини вбачається, що 16.02.2023 року військовослужбовець був направлений до шпиталю НОМЕР_5 з діагнозом "пневмонія". В подальшому його було направлено до Міської лікарні №1.
Враховуючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 15.02.2023 року №44-РС молодшого сержанта ОСОБА_3 було переведено на посаду до іншої військової частини НОМЕР_3 , то після повернення з військової частини НОМЕР_5 позивач здав справи та посаду, а 01.03.2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2023 року №61 був виключений зі списків особового складу частини.
З урахуванням викладеного судом встановлено, а відповідачем надано відповідні докази, що з 19.10.2022 року по 31.01.2023 року позивач отримував на постійній основі 30000 грн. додаткової винагороди щомісячно, що підтверджується карткою особового рахунку ОСОБА_3 від 19.12.2024 року №505/ФЕС, а також першими пунктами наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року - січень 2023 року.
Як було зазначено раніше, позивач 19.10.2022 року отримав бойове поранення у формі акубаротравми. Відповідно до рапортів командирів підрозділу прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року №404 "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року" (далі - Наказ №404). З додатку №1 до Наказу №404 за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) молодшому сержанту ОСОБА_4 нараховано за період з 01.10.2022 року по 19.10.2022 року додаткову винагороду у розмірі 42903,23 грн. згідно розрахунку: (100000 грн. винагороди за участь у бойових діях - 30000 грн. винагороди) / 31 день жовтня * 19 днів участі = 42903,23 грн. Крім того, згідно з додатком 2 до Наказу №404 позивачу нараховано додаткову винагороду на період дії воєнного стану пропорційно дням стаціонарного лікування після поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, з 20.10.2022 року (оскільки 19.10.2022 року враховано до періоду участі у бойових діях) по 31.10.2022 року у розмірі 27096,77 грн. згідно розрахунку: (100000 грн. винагороди за участь у бойових діях - 30000 грн. винагороди) / 31 день жовтня * 12 днів лікування = 27096,77 грн.
Відтак за жовтень 2022 року військовослужбовець отримав 100000 грн. додаткової винагороди.
Протягом листопада 2022 року молодший сержант ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях з 01.11.2022 року по 07.11.2022 року, після чого військова частина вибула з зони виконання бойових завдань на відновлення. Відповідно до додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2022 року №462 "Про виплати додаткової винагороди за грудень 2022 року" позивачу нараховано 16333,33 грн. додаткової винагороди з наступного розрахунку: (100000 грн. винагороди за участь у бойових діях - 30000 грн. винагороди) / 30 день листопада * 7 днів участі = 16333,33 грн. Таким чином, за листопад 2022 року військовослужбовець отримав 46333,33 грн. додаткової винагороди. За періоди стаціонарного лікування, не пов'язаного з отриманням поранення, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. не виплачувалась, а з 01.02.2023 року і винагорода у розмірі 30000 грн. Аналогічно не оплачується відпустка після хвороби у відповідності до довідки ВЛК від 22.12.2022 року №21.
Після стаціонарного лікування у грудні та відпустки після хвороби з 23.12.2022 року по 21.01.2023 року молодший сержант ОСОБА_2 прибув до зони виконання бойових завдань військовою частиною лише 31.01.2023 року. Відтак, згідно додатку 1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 року №71 «Про виплату додаткової винагороди за січень 2023 року» останньому нараховано та виплачено 2258.06 грн. додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях лише за 31.01.2023 року. Це підтверджується наступним розрахунком: (100000 грн. винагороди за участь у бойових діях - 30000 грн. винагороди) / 31 день січня * 1 день участі = 2258,06 грн. Враховуючи викладене за січень 2023 року позивачу нараховано та виплачено 32258,06 грн. додаткової винагороди.
Оскільки, з 01.02.2023 року вищезазначена виплата втратила постійний характер на підставі рапортів командирів підрозділів прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2023 року №122 "Про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року" (далі - Наказ №122), згідно якого за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) нараховано додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за лютий 2023 року. Відповідно до додатку до Наказу №122 за період безпосередньої участі з 01.02.2023 року по 16.02.2023 року молодшому сержанту ОСОБА_4 було нараховано 17142,86 грн. додаткової винагороди згідно розрахунку: 30000 грн. винагороди / 28 днів лютого * 16 днів участі = 17142,86 грн.
Слід зазначити, що виплата додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії виплачується виключно, якщо такі дії здійснюються в зоні ведення воєнних (бойових) дій. Перелік таких зон (територій) щомісячно визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України. Однак, наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 року №52 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» за лютий 2023 року не містив району виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_1 . В подальшому наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 року №68 «Про внесення змін до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 року №52» було визначено, що район виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_1 є районом ведення воєнних (бойових) дій.
Відтак після отримання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 року №68 «Про внесення змін до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 року №52» командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ від 20.03.2023 року №160 «Про виплату додаткової винагороди за лютий 2023 року». Відповідно до додатку 1 до цього наказу молодшому сержанту ОСОБА_4 було нараховано та виплачено 32500 грн. додаткової винагороди за періоди безпосередньої участі у бойових діях з 01.02.2023 року по 13.02.2023 року згідно наступного розрахунку: (100000 грн. винагороди за участь у бойових діях - 30000 грн. винагороди, яка вже була сплачена у лютому пропорційно) / 28 день лютого * 13 днів участі = 32500 грн. Таким чином, за лютий 2023 року позивач отримав 49642,86 грн. додаткової винагороди.
Період лікування пневмонії з 18.02.2023 року по 28.02.2023 року не оплачується згідно законодавства, яке діяло з 01.02.2023 року.
Враховуючи вищевикладене, молодшому сержанту ОСОБА_4 за період з 19.10.2022 року по 01.03.2023 року у Військової частини НОМЕР_1 здійснено виплати згідно із наданих документів, іншого позивачем не надано до суду.
Суд зазначає, що згідно з абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно із пунктом 12 розділу ХХХІІІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Вжите у Постанові №168 формулювання «відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров'я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.
Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - «відпустка за станом здоров'я», передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом «відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії», передбаченій Постановою №168.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.
Таким чином, судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, а позивачем не спростовано, що він 19.10.2022 року отримав бойове поранення у вигляді акубаротравми (контузія). З 19.10.2022 року вибув на стаціонарне лікування у зв'язку із пораненням, де перебував до 31.10.2022 року. З 21.11.2022 року по 06.12.2022 року позивач можливо перебував на стаціонарному лікуванні, однак останнім фактично надано лише 1 сторінку з виписки, яка не має обов'язкових реквізитів: підпису лікаря, печатки та не містить висновку щодо пов'язання даного стаціонарного лікування з отриманим бойовим пораненням. В подальшому військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні з 12.12.2022 року по 22.12.2022 року, але дане лікування не пов'язано з отриманим бойовим пораненням, про що зроблено відповідний запис у довідці військово - лікарської комісії від 22.12.2022 року №21. Відпустка у зв'язку із хворобою з 23.12.2022 року по 21.01.2023 року також не пов'язана з захистом Батьківщини. З 18.02.2023 року по 28.02.2023 року позивач перебував у лікарні з підозрою на захворювання пневмонією.
Під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень суд перевіряє відповідність спірних дій вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Цей обов'язок виникає із завдань адміністративного судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49000) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук