13 травня 2024 року Справа № 160/4969/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ТУ ССО у Дніпропетровській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” з лютого 2023 року, яке повинно бути на рівні не нижчому ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до частини 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” включно з додатковою грошовою винагородою передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з лютого 2023 року в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпрі;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально побутових питань за 2023 рік згідно з частиною 2 статті 165 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” в розмірах не менше ніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м. Дніпрі.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він проходить службу в ТУ ССО у Дніпропетровській області на посаді контролера І категорії 2 відділення 5 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м.Дніпро) Територіального управління Служби судової охорони в Дніпропетровській області. У відповідності до положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Згідно листа №759зі/41/5/05-2023 від 08.03.2023 р., наданого Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на запит ОСОБА_2 , починаючи з 1 лютого 2023 року мінімальне грошове забезпечення поліцейського у м.Києві було 32100 грн. за умови відпрацювання повного календарного місяця, без урахування додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету міністрів України від 168 (зі змінами) від 28.02.2022 р. ОСОБА_1 зазначив, що на офіційному сайті за посиланням https://my.patrolpolice.gov.ua/conditions/ наявна інформація про те, що грошове забезпечення поліцейського у м. Дніпрі становить від 20 600, 00 грн. до 23 600, 00 грн. Проте позивачу виплачується грошове забезпечення в значно меншому розмірі. ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася в ненарахуванні та невиплаті належних йому до отримання сум грошового забезпечення, у зв'язку із чим, звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 27.02.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Станом на 14.03.2024 р. (з урахуванням строку на поштове відправлення), від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Слід зазначити, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження по справі суд зобов'язав відповідача надати до суду разом із відзивом на позов:
1) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
2) належним чином засвідчену копію довідки "Про доходи" про отримання позивачем грошового забезпечення за спірний період.
3) пояснення з відповідними доказами чи виплачувалась позивачу додаткова винагороди, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за спірний період.
4) у разі здійснення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за спірний період пояснення з відповідними доказами, яким чином здійснювався розрахунок такої винагороди.
4) інші докази та документи, які на думку відповідача мають значення для вирішення цієї справи.
Вищезазначена ухвала суду була отримана відповідачем 27.02.2024 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Станом на 22.04.2024 р. вимоги ухвали суду відповідачем не виконано й витребувані судом докази не надано.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 р. суд витребував від ТУ ССО у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії наступних доказів:
1) докази проходження служби ОСОБА_1 у спірний період;
2) довідку або розрахунково-платіжні відомості про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби з лютого 2023 року по 22.02.2023 р. з детальним розрахунком кожної виплати;
3) пояснення з відповідними доказами чи виплачувалась позивачу додаткова винагороди, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за спірний період;
4) у разі здійснення виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за спірний період пояснення з відповідними доказами, яким чином здійснювався розрахунок такої винагороди;
5) всі інші докази, які стали підставою для допущення відповідачем спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до надання витребуваних доказів.
03.05.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшов від ТУ ССО у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у затверджених кошторисах ТУ ССО у Дніпропетровській області на 2023-2024 роки існуючий за фондом оплати праці співробітників фінансовий ресурс не дозволяє здійснити виплату грошового забезпечення у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських з 1 лютого 2023 року. Як стверджує відповідач, в кошторисі ТУ ССО у Дніпропетровській області на 2024 рік затверджений фонд грошового забезпечення співробітників в межах рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення згідно додатку 4 до доручення Служби судової охорони від 08.12.2021 р. №139 «Про грошове забезпечення співробітників і заробітну плату працівників територіальних управлінь Служби судової охорони». Враховуючи наведене, відповідач стверджує про неможливість здійснити виплату грошового забезпечення у розмірі грошового забезпечення поліцейського, у зв'язку з відсутністю відповідних підстав. Також відповідач зауважив, що у липні 2023 року ОСОБА_1 була отримана матеріальна допомога на оздоровлення у сумі 13 877,80 грн., а у листопаді 2023 року Позивачем була отримана матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань у сумі 8 425,05 грн., що підтверджується довідкою фінансово-економічного відділу Управління №459 від 30.04.2024 р.
Вищезазначений відзив на позовну заяву судом не враховується при розгляді справи, оскільки його подано з порушенням встановленого судом строку на подання відзиву та без клопотання про поновлення такого строку.
03.05.2024 р. до суду через систему «Електронний Суд» надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2023 рік та відповідному кошторисі ТУ ССО у Дніпропетровській області фінансовий ресурс не дозволяє здійснити виплату грошового забезпечення на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських з лютого 2023 року, є необґрунтованими, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету. ОСОБА_1 зауважив, що норми п. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» є чинними, а відтак органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. поновлено провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 06.07.2021 р. по 22.06.2023 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на посаді контролера І категорії 2 відділення 14 взводу охорони 3 підрозділу охорони (м.Павлоград) ТУ ССО у Дніпропетровській області.
З 22.06.2023 р. по 29.04.2024 р. позивач перебуває на посаді контролера І категорії 2 відділення 5 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м.Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровській області.
Наведені вище відомості підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою ТУ ССО у Дніпропетровській області за №35.04-72/24 від 29.04.2024 р.
Зі змісту наданої відповідачем на виконання вимог ухвали суду довідки за №459 від 30.01.2024 р. вбачається, що у період з лютого 2023 року по квітень 2024 року в межах нарахованого позивачу грошового забезпечення в графі «Додаткова винагорода (постанова КМУ 168) наявна інформація щодо нарахування позивачу 6451,61 грн. в листопаді 2023 року.
З урахуванням витягу з наказу №428 о/с від 02.11.2023 р. та додатку №1 до цього наказу, вищезазначену додаткову винагороду нараховано позивачу за період з 01.01.2023 р. по 20.01.2023 р.
Листом «Про надання інформації» Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 13.03.2023 р. №774/29/2/01-2023 повідомлено, що конкретний розмір грошового забезпечення поліцейським встановлюється виходячи з існуючих на сьогодні нормативно-правових підстав, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 та виплачується за місцем проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань.
16.06.2023 р. Департаментом Патрульної поліції Національної поліції України розглянуто запит та надано відповідь №436зі/41/5/05-2023, якою роз'яснено порядок формування та виплати грошового забезпечення поліцейських.
21.07.2023 р. Службою судової охорони на запит депутата Київської обласної ради VIII скликання ОСОБА_3 надано відповідь №30/01.30-02.2-1291, якою повідомлено про відсутність додаткових асигнувань фонду оплати праці.
Не погоджуючись з допущеною відповідачем бездіяльністю, що виразилась в не нарахування та невиплаті належної суми грошового забезпечення, та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» №289 від 03.04.2019 р. затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020 р. (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).
Грошове забезпечення включає (пункт 4 Порядку): 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать (пункт 5 Порядку): 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 6 Порядку): 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать (пункт 7 Порядку): 1) винагороди; 2) допомоги.
Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.
Згідно пункту 10 Порядку, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із застосуванням положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме: нарахування ТУ ССО у Дніпропетровській області грошового забезпечення у розмірі менше ніж у поліцейського за аналогічною посадою.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, а тому покликання позивача на допущення протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо самостійного нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.
Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №289, що було прийнято на виконання частини 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Та, відповідно, підстави для їх перегляду відсутні.
Також позивачем в адміністративному позові було заявлено вимогу про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі не менше аніж була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м.Дніпро.
З цього приводу суд зазначає, що частиною 3 пункту 3 Постанови №289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку №384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Механізм виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області визначений Положенням про комісію з розгляду питань, пов'язаних з наданням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, затвердженим наказом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області №261 від 10.09.2020 р. (далі - Положення).
Пунктом 5 розділу І Положення визначено, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється в порядку та розмірах, встановлених цим Положенням та з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Служби.
Пунктами 1, 2 розділу II Положення передбачено, що основними завданнями комісії є вивчення документів та прийняття рішень про надання матеріальної допомоги співробітникам територіального управління і встановлення черговості її отримання. З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань комісія зобов'язана, зокрема: приймати до розгляду рапорти співробітників територіального управління про надання матеріальної допомоги, що подаються начальникові територіального управління; встановлювати черговість отримання матеріальної допомоги співробітниками територіального управління; приймати рішення про надання (відмову в наданні) матеріальної допомоги співробітникам територіального управління.
Крім того, пунктом 37 Порядку №384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Так, судом було вирішено позовну вимогу щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі не нижчому аніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського та зазначено з цього приводу, що розмір посадових окладів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та правомірно застосовується відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 27.03.2024 р. у справі №320/39094/23.
Отже, виходячи з висновків суду, викладених у рішенні щодо перерахунку грошового забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги до рівня, яка була нарахована та виплачена поліцейським, які несуть службу в м.Дніпрі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також Суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (№18390/91 від 09.12.1994 р.), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р.) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із приписами ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43238738) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2024 р.
Суддя О.М. Неклеса