22 листопада 2007 р.
№ 12/76-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Стратієнко Л.В.
суддів Грека Б.М.
Козир Т.П.
з участю представників:
позивача:
відповідача:
3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
не з'явився
не з'явився
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 липня 2007 р.
у справі
№ 12/76-07
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент"
до
3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Дніпропетровської міської ради
комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Жовтневого району
про
визнання права власності
У квітні 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на житлові будинки №24, №26 на вул. Колодязній в м.Дніпропетровську в цілому та зобов'язання відповідача зняти їх з балансу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району, посилаючись на те, що на підставі договорів купівлі-продажу ним придбані всі квартири у цих будинках, а тому відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" він став власником і допоміжних приміщень будинків, технічного обладнання зовнішнього благоустрою, що належали колишнім власникам відповідно до їх часток в майні будинків.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив лише визнати за ним право власності на вказані будинки (а.с.138,т.1).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р. (суддя Жукова Л.В.) позов задоволено.
Визнано за ТОВ "Перспектива Приват Дівелопмент" право власності на житлові будинки №№ 24, 26 по вул. Колодязній в м.Дніпропетровську в цілому.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. (головуючий -Лотоцька Л.О., судді - Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р., залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, відчужуючи на підставі відповідних договорів купівлі-продажу свої квартири в будинках №№ 24, 26 по вул. Колодязній, їх власники не розпорядились належними їм частками допоміжних приміщень і не здійснювали їх відчуження, а тому позивач не набув права власності на неподільне майно спірних будинків і у нього відсутні підстави для пред'явлення вимог про визнання права власності на це майно на підставі ст. 392 ЦК України.
Крім того, допоміжні приміщення не належать до комунальної власності, а тому у позивача відсутні підстави звертатися до господарського суду за захистом свого права, пред'являючи позов до Дніпропетровської міської ради, як суб'єкта права комунальної власності.
Проте погодитися повністю з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
Згідно з ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 дано офіційне тлумачення цієї норми, згідно з яким допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Таким чином, при продажу в подальшому приватизованих квартир право власності на допоміжні приміщення переходить до нового власника на підставі договору купівлі-продажу квартири і також не потребує здійснення додаткових дій чи якихось особливих розпоряджень попереднього власника.
Отже, висновок апеляційного господарського суду про те, що ставши власником всіх квартир у будинках №№ 24, 26 по вул. Колодязній в м.Дніпропетровську позивач не набув права власності на неподільне майно спірних будинків не грунтується на законі і є помилковим.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України суд апеляційної інстанції вказавши про відсутність у позивач права власності на допоміжні приміщення спірних будинків та про те, що ці приміщення не відносяться до комунальної власності, не встановив хто ж є власником цих приміщень.
За таких обставин постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Разом з тим не може залишатись в силі і рішення суду першої інстанції, оскільки задовольняючи позов не встановив в чому полягає оспорення чи невизнання права власності позивача на спірні будинки зі сторони відповідача, адже згідно ст. 1 ГПК України захисту в господарському суді підлягають порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси.
Згідно підпункту "а" пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам, зокрема, на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Позивач не надав будь-яких доказів щодо відмови відповідача оформити його право власності на спірні будинки.
Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати статус нежилих приміщень у спірних будинках, характер і суть спірних правовідносин і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Приват Дівелопмент" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 липня 2007 р. у справі за № 12/76-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді Б.М. Грек
Т.П. Козир