79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
22.11.07 Справа № 5/63-92
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги ВАТ «Львівгаз», м.Львів та апеляційної скарги ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м.Луцьк.
на рішення господарського суду Волинської області від 18.09.2007р.
у справі № 5/63-92
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ.
до відповідачів:
1- ВАТ «Львівгаз»,м.Львів.
2- ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»,м.Луцьк.
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.05.2007р. №30/05-195.
За участю представників:
від позивача - Працьовита С.М.- головний ю\к Львівської філії.
від відповідача -1: Шиян М.В.- начальник юр.відд.
Жила В.М.- ю\к.
від відповідача -2: Козлюк З.Р.- заст. голови правління з юр. питань.
Роз»яснено права й обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу представники сторін відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Волинської області від 18.09.2007р.
у справі № 5/63-92 (суддя Слупко В.Л.) задоволено позов ДК «Газ України», договір про відступлення права вимоги №30/05-196 від 30.05.2007р. визнано недійсним з моменту укладення.
Суд мотивував рішення тим, що рішенням господарського суду м.Києва від 13.07.2006р. у справі №6/230, стягнено з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»32643906 грн. 28 коп. заборгованості по транспортуванню природного газу в 1997р.-1998р.р. на виконання якого видано наказ.Вищенаведене рішення суду не є зобов»язанням в розумінні ст.ст.11,509 ЦК України, а виконуються в порядку Закону України «Про виконавче провадження»і є обов»язковим до виконання на всій території України (ст.115 ГПК України). Договором про відступлення права вимоги сторони фактично замінили сторону виконавчого провадження, що не передбачено ні нормами ГПК України, ні Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідачі з таким рішенням не погодились, подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, покликаючись, що:
-рішення господарського суду міста Києва у справі №6/230 є обов»язковим до виконання, виходячи із положень ст.ст.11,509 ЦК України дане рішення суду є правовстановлюючим;
- договір про відступлення права вимоги від 30.05.2007р. №30/05-195 відповідає загальним засадам цивільного законодавства з огляду на ст.ст.6,627 ЦК України;
- судом не взято до уваги вимоги ч.3 ст.512 ЦК України,ст.ст.515,516 ЦК
України;
- чинним законодавством не передбачено прямого обов»язку стягувача
пред»являти наказ для примусового виконання;
Вищий господарський суд України в постанові від 30.11.2005р. по справі №35/201, з якою погодився Верховний Суд України, підтримав правову позицію сторін відповідно до якої уступка вимоги по зобов»язаннях можлива навіть у разі, якщо право вимоги первісного кредитора підтверджено рішенням суду.
Позивач у відзиві, вимоги апеляційної скарги заперечив, вказавши, що у ВАТ «Волиньгаз»відсутні правові підстави для відступлення права вимоги, чинне законодавство не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення іншій особі, кредитор може уступити право вимоги тільки до прийняття рішення судом. Вказана позиція підтримана Вищим господарським судом України і викладена в постанові від 20.12.2005р. у справі №5/143 пд, від 31.08.2004р. у справі №17/358-03.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
Рішенням господарського суду міста Києва у справі №6/230 від 13.07.2006р. за позовом ВАТ «Волиньгаз»до ДК «Газ України»про стягнення 32 643 906,28 грн., позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Стягнуто з ДК «Газ України»на користь ВАТ «Волиньгаз» 32643906,28 грн.
На виконання вказаного рішення видано наказ, який як пояснено представником відповідача-2 до виконання не пред»явлено.
30.05.2007р. ВАТ «Волиньгаз»уклав із ВАТ «Львівгаз»договір №30/05- 195 про відступлення права вимоги на суму 16845862,93 грн., стягнутої з позивача по рішенню господарського суду м.Києва від 13.07.2006р. у справі №6/230, відповідно до якого передав ВАТ «Львівгаз»право вимоги до ДК «Газ України»зазначеної суми з посиланням, як на правові підстави його укладення ст.ст. 512-519 ЦК України та ст.195 ГК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного:
30.05.2007 року ВАТ «Волиньгаз» уклав із ВАТ «Львівгаз»договір №30/05-195 про відступлення права вимоги, у відповідності до п.1.1.якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника на суму 16 845 862,93грн., належне первісному кредиторові на підставі рішення господарського суду міста Києва від 13 липня 2006 року по справі №6/230, відповідно до якого ДК «Газ України»(боржник) повинен сплатити первісному кредиторові 32 643 906,28 грн.
Нормою ст.215 ЦК України встановлено право сторін правочину або інших заінтересованих осіб оскаржувати в суді дійсність правочину (ч.3).
Як встановлено судом, на виконання рішенням господарського суду міста Києва у справі №6/230 від 13.07.2006р. видано наказ.
Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Поняття зобов»язання наведено у ст.509 ЦК України, відповідно до якої:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду.
Такими випадками, а саме виникнення цивільних прав та обов»язків із рішення суду зокрема є: рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ст.43 ЦК України) та оголошення її померлою (ст.46 ЦК України), скасування рішення про оголошення фізичної особи померлою (ст.48 ЦК України), рішення суду про визнання права власності (ст.392 ЦК України), визнання правочину недійсним (ст.215 ЦК України).
Щодо рішення суду, яким стягнено заборгованість з боржника на користь кредитора - ВАТ «Волиньгаз»за невиконання зобов»язань по оплаті за транспортування природного газу, то законодавець не відніс його до такого випадку (ч.5 ст.11 ЦК України), а тому умови спірного договору про уступлення права вимоги, яка належить первісному кредитору на підставі рішення суду не відповідають вимогам ст.ст.11,509,512 ЦК України, договір правомірно судом визнано недійсним.
Крім того, місцевий господарський суд вірно зробив висновок, що така уступка вимоги суперечить ст.115 ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ВАТ «Волиньгаз»набуло статусу сторони у справі №6/230, а у виконавчому провадженні (в разі пред»явлення наказу господарського суду до виконання) - стягувача. При цьому заміна сторони у стадіях судового процесу, однією із яких є виконання судового рішення, відбувається у визначеному ст.25 ГПК України та ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»порядку.
За таких обставин, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок про невідповідність спірного договору вимогам закону та визнано його недійсним на підставі ст.215 ЦК України.
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Волинської області від 18.09.2007р.
у справі № 5/63-92 залишити без змін, апеляційну скаргу ВАТ «Львівгаз», м.Львів та апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», м.Луцьк - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи направити до господарського суду Волинської області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.