Справа № 703/3767/23
2-а/703/1/24
07 травня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Ігнатенка В.М.,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі Відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про визнання дій інспектора ДПС протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі Відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, в якому просить визнати протиправними дії інспектора СВПП ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Куденка М.В. та скасувати постанову серії БАД № 808079 від 19 липня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в порядку ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 19 липня 2023 року він разом із дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 приїхав до магазину АТБ по вулиці Богдана Хмельницького на автомобілі ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 . В зв'язку з тим, що позивач позбавлений права керування транспортними засобами, за кермом автомобіля був його син - ОСОБА_5 . Вказав, що він із сином пішли в магазин «АТБ», а дружина залишилася в автомобілі. Біля магазину зустрів знайомого ОСОБА_6 , який бачив як позивач із сім'єю приїхали і зачекав їх біля магазину. Повернувшись з магазину та підійшовши до автомобіля позивач вирішив покурити, дістав цигарки та присів на водійське сидіння щоб взяти прикурювач. Автомобіль не був заведений. В той час, коли позивач сидів в автомобілі, під'їхали працівники поліції та склали на нього постанову серії БАД № 808079 за керування автомобілем без наявного права керування транспортними засобами. З такими діями працівників поліції він не погодився та надав пояснення, однак такі залишились без належного реагування. Зважаючи на вказані обставини, позивач не підписав постанову та відмовився від її отримання.
Згодом, 25 липня 2023 року засобами поштового зв'язку позивач отримав копію оскаржуваної постанови. Вважаючи вказану постанову незаконною ОСОБА_1 , звернувся для захисту своїх порушених прав до суду, оскільки вважає, протиправними дії поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення стягнення. Вказав, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням норм процесуального, матеріального права та правил оформлення адміністративних матеріалів і вимог чинного законодавства щодо змісту та процедури складання постанов, а тому, на думку позивача, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 23 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Копію ухвали надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем знаходження).
Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 162 КАС України, представник відповідача - Колєснік Н.І. засобами поштового зв'язку направила до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 07 вересня 2023 року, у відзиві остання просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до такого.
Представник відповідача вказує, що факт належного проведення розгляду адміністративної справи поліцейським СРПП ВПД №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом поліції ОСОБА_7 підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського, який приєднано до відзиву. Справу розглянуто поліцейським у відповідності до розділів ІІІ-IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Так, з відеозапису, який під час розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснено поліцейським на нагрудну камеру, вбачається, що заслухавши пояснення позивача, та прийнявши їх до уваги, позивачу було оголошено, яка справа розглядається, що саме він притягається до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП та до нього застосовується адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн., роз'яснені його права, в тому числі право і строки на оскарження постанови, роз'яснено право скористатися правничою допомогою. Після цього, розглянувши адміністративну справу на місці, поліцейським винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 808079 від 19 липня 2023 року, однак позивач відмовився ознайомлюватися з вказаною постановою, а також відмовився від дачі письмових пояснень, відмовився підписати постанову та отримати її копію. В подальшому 20 липня 2023 року постанова серії БАД № 808079 від 19.07.2023 року була направлена позивачу поштою.
Зауважив, що з матеріалів відеозапису вбачається, як позивач, під час розгляду справи поліцейським неодноразово повідомляв, що саме він керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 , однак, зрозумівши, що йому не уникнути адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, повідомив поліцейським, що він має намір в подальшому оскаржити вказану постанову в суді, зазначивши, що за кермом був не він, а його син.
Таким чином, на переконання представника відповідача, встановлені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАІІ.
Звертає увагу суду, що обставини викладені позивачем у позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи, які вбачаються з матеріалів відеозапису, що свідчить про те, що позивач, з метою уникнення адміністративної відповідальності, вводить суд в оману.
Так, з наявних матеріалів справи, а саме: постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 808079 від 19.07.2023 року, постанови Дружківського міського суду Донецької області від 19.01.2023 року у справі № 219/1476/22, яка набрала законної сили 31.01.2023 року, а також відеозапису з реєстратора поліцейського службового автомобілю та бодікамери поліцейського, на підтвердження правомірності застосування якого відповідачем надано копію журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, копію договору № 288/21 від 16.07.2021 року, копія акту внутрішнього переміщення основних засобів, копію сертифікату дистриб'ютора, копію сертифікату про сертифікацію системи екологічного менеджменту, копію сертифікату сертифікації системи менеджменту, копію декларації про відповідність, роздруківку штрих-коду відеореєстратора) вбачається, що ОСОБА_1 19 липня 2023 року о 20:15 год. керував транспортним засобом ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Дружківського міського суду Донецької області від 19.01.2023 року строком на 1 рік, а також здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Представник відповідача зауважив, що вказаним транспортним засобом при зазначених обставинах керував саме позивач, і цей факт неодноразово було підтверджено при розгляді адміністративної справи, що підтверджується наявним відеозаписом. При цьому факт обізнаності позивача у тому що постановою Дружківського міського суду Донецької області від 19.01.2023 року у справі № 219/1476/22 його було позбавлено права керування транспортними засобами позивачем не заперечується, а навпаки підтверджується змістом позовної заяви. Факт здійснення стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» також підтверджено матеріалами відеозапису.
Водночас, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від адміністративної відповідальності.
З приводу доводів позивача щодо не складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення під час складання ним оскаржуваної постанови зазначив, що оскільки інкриміновані позивачу адміністративні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП є правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відтак в даному випадку, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП складання протоколу не передбачено.
Таким чином, представник відповідача вважає, що поліцейським належним чином виявлено та зафіксовано факти вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 та КУпАП та розглянуто справу про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Натомість, позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою він керувався при притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та невмотивованими, відтак просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.
В судове засідання позивач не з'явився, однак представник позивача - адвокат Ігнатенко В.М. подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що зазначені у позовній заяві, просив їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Судом встановлено, що 19 липня 2023 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Руденком М.В винесено постанову серії БАД №808079 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень (а.с. 71).
Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 19.07.2023 року о 20:15 год. в м. Сміла по вул. В'ячеслава Чорновола позивач керував транспортним засобом, а саме автомобілем ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року строком на 1 рік, а також здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п.п. 2.1 (а), 8.4 (в) ПДР України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вимогами пункту 2.3 Правил дорожнього руху визначено, зокрема, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до пунктів 15.1, 15.2 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Згідно пункту 15.10 а) Правил дорожнього руху стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
Згідно пункту 8.4 (в) Правил дорожнього руху заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до Правил дорожнього руху, знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Його дія поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії БАД № 808079, складеної 19 липня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Адміністративним правопорушенням відповідно до диспозиції частини 4 статті 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Так, в судовому засіданні було встановлено,що постановою поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області серії БАД №808079 від 19 липня .2023року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 та ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень. Відповідно до змісту вказаної постанови, адміністративне стягнення накладено на позивача за те,що він 19.07.2023 року о 20:15 год. в м. Сміла по вул. В'ячеслава Чорновола керував транспортним засобом ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року строком на 1 рік, а також здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив п.п. 2.1 (а), 8.4 (в) ПДР України.
Об'єктивна сторона порушення у діях водія ОСОБА_1 , встановлена працівником органу Національної поліції, полягає у керуванні транспортним засобом без права керування, у зв'язку із позбавленням позивача вказаного спеціального права керування транспортними засобами судовим рішенням та здійсненні стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Питання допуску громадян до керування транспортними засобами врегульовано Положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 за № 340 (зі змінами).
Відповідно до п. 2 Положення особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Право на керування транспортними засобами категорії В надається особам, які досягли вісімнадцятирічного віку (п. 6 Положення).
Відповідно до п. 16 Положення посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
На підставі п. 20 Положення позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.
Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, зокрема права керування транспортними засобами, в силу п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП є одним із видів адміністративних стягнень, яке застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КУпАП).
Згідно ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
З аналізу наведених норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що законодавцем визначено порядок набуття спеціального права керування транспортними засобами, визначено порядок користування цим правом, а також регламентовані підстави і порядок позбавлення такого права у випадку вчинення грубого, повторного або систематичного порушення порядку користування цим правом. Моментом встановлення факту вчинення особою такого порушення законодавець пов'язує із набранням законної сили рішенням суду, під час ухвалення якого суд одночасно вирішує питання про позбавлення наданого особі спеціального права. Вирішення питання про позбавлення особи наданого їй спеціального права є виключною компетенції суду під час розгляду відповідної справи. У свою чергу обов'язковою умовою для визначення моменту початку позбавлення права керування транспортними засобами є дата набрання рішенням законної сили.
Обов'язковість постанови у справі про адміністративне правопорушення регламентована статтею 298 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відповідно до якої постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Порядок виконання постанов у справах про адміністративне правопорушення про позбавлення спеціального права визначений Главою 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (ст. 317-1 КУпАП).
Вказана норма кореспондує вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону).
Зі змісту оскаржуваної постанови та дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського судом встановлено, що при встановленні у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке полягало у здійсненні ним стоянки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», під час перевірки документів останнього, поліцейським встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад ще одного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки поліцейським було встановлено, що позивач судовим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року, яке набрало законної сили, позбавлений права керування строком на 1 рік (а.с. 71).
Так, згідно постанови Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2023 року (справа № 219/1476/22) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. В матеріалах справи міститься вищевказана постанова з відміткою про набрання законної сили, а саме: 31 січня 2023 року (а.с. 67-70).
Отже судом достовірно встановлено, що станом на 19 липня 2023 року (день складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП), позивач був позбавлений спеціального права, а саме: права керування транспортними засобами, та не мав можливості керувати транспортними засобами, оскільки постановою Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2023 року, яка на той час набрала законної сили, він був позбавлений права керування транспортними засобами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідачем було надано суду відеозаписи, з яких вбачається, що під час здійснення патрулювання по вул. В'ячеслава Чорновола в м. Сміла поліцейськими було виявлено, що автомобіль марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 припарковано в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». Біля автомобіля знаходився ОСОБА_1 , який не заперечував факт керування вказаним автомобілем. Під час здійснення перевірки документів останнього, поліцейським встановлено наявність судового рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. Вказана постанова суду набрала законної сили.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ст. 276 КУпАП).
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, - знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція).
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12).
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з відеозапису наданого відповідачем по справі, який був досліджений в судовому засіданні, інспектор повідомив про початок розгляду адміністративної справи. Позивачу в повному обсязі були роз'ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтями 268, 287, 289, 307 та 308 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, клопотань позивач не заявляв.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектор, оцінивши всі докази, встановив, що позивач керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Дружківського міського суду Донецької області від 19 січня 2023 у справі №219/1476/22 на строк 1 (один)рік, яка на момент розгляду адміністративної справи набрала законної сили, що є порушенням пункту 2.1.а ПДР України та вказувало на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, окрім цього інспектором також було встановлено, що позивач здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що є порушенням п. 8.4 (в) ПДР України та вказувало на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Суд вважає, що позивачем не надано доказів на спростування обставин викладених у оспорюваній постанові та твердження позивача про те, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності не можуть братись судом до уваги, оскільки будь-які докази на підтвердження вказаних фактів в матеріалах справи відсутні.
Відтак, інспектором було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 808079 від 19 липня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 та частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
При винесені цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР України, Законом України «Про дорожній рух», КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853.
Відповідно до статті 252КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також, частиною другою статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Разом з тим, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, які викладені ним у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення саме ним інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Так, судом встановлено, що постанова серії БАД № 808079 від 19 липня 2023 року винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, на підставі наявних доказів про адміністративне правопорушення, на основі яких було встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч.4 ст. 126 КУпАП, натомість доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративних правопорушень та доказів на підтвердження обставин, що виключають адміністративну відповідальність, матеріали справи не містять та позивачем в межах розгляду даної справи не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, оскільки 19 липня 2023 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що є порушенням п. 8.4 (в) ПДР України, окрім того останній станом на 19 липня 2023 року був позбавлений спеціального права керування транспортними засобами, у зв'язку із набранням законної сили судового рішення у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно у його діях наявний склад адміністративних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 4 ст. 126 КУпАП доведена та у поліцейського СРПП ВПД №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останній діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а надані суду докази повністю підтверджують порушення позивачем правил дорожнього руху, а тому спірна постанови винесена з дотриманням вимог встановлених КУпАП та скасуванню не підлягає.
У справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого місцевий загальний суд (як адміністративний) може ухвалити одне з рішень, передбачених ч.3 ст. 286 КАС України, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п.1 ч.3 ст.286 КАС України).
З огляду на це, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та залишає позовну заяву без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
На підставі викладеного і керуючись ст. 5, 6, 9, 11, 19, 20, 70, 77, 78, 122, 139, 205, 241-246 КАС України, ст. 1, 2, 7, 9, 22, 23, 122, 245, 247, 251, 254, 258, 268, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395,-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області в особі Відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про визнання дій інспектора ДПС протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2024 року.
Головуючий: Ю. В. Крива