Справа № 703/2226/24
2-а/703/15/24
про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2024 року розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 328 від 18 жовтня 2023 року,-
встановив:
ОСОБА_1 08 травня 2024 року звернувся до Смілянського міськрайонного суду в порядку адміністративного судочинства з зазначеним позовом.
Вказаний позов до суду надійшов 10 травня 2024 року, про що свідчить відповідний штам суду на заяві.
Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.122 КАС України.
Статтею 122 ч.1 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
П. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.
За приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
ОСОБА_1 оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 жовтня 2023 року.
Як вбачається з відбитку на поштовому відправленні ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку, звернувся до суду із позовною заявою лише 08 травня 2024 року.
Ч. 6 ст. 161 КАС України вказує на те, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд поновити йому термін на оскарження постанови та визнати причини пропуску такого строку поважними.
Як на підставу для поновлення строку позивач зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався 08 квітня 2024 року від Приват банку, оскільки йому було заблоковано його платіжні картки.
З позовної заяви вбачається, що зранку 14 жовтня 2023 року позивач біля свого будинку побачив двох жінок та чоловіка у військовій формі, які повідомили його про необхідність зявитись до відділу № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК та уточнення облікових даних. Він надав вказаним особам документи, які підтвердили проходження ним ВЛК ще на початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. Після цього він уклав контракт з командиром добровольчого формування Корсунь - Шевченківської територіальної громади, де виконує обов'язки до цього часу. Повістку для явки в ІНФОРМАЦІЯ_1 він не отримував, акт про відмову від отримання повістки не складався та вказані вище особи пішли з його домоволодіння.
Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 580/2987/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Згідно долученої копії оскаржуваної постанови № 328 від 18 жовтня 2023 року вона винесена за те, що ОСОБА_1 о 09 год. 00 хв. 14 жовтня 2023 року по АДРЕСА_1 особисто в присутності свідків був поінформований про прибуття то ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16 жовтня 2023 року для проходження ВЛК та уточнення даних, але відмовився від отримання повістки.
Факт того, що така подія дійсно була підтверджує сам позивач у позовній заяві.
Відмовляючись від отримання повістки позивач усвідомлював і знав про винесення вказаної постанови, а тому був обізнаний про можливі негативні наслідки за фактом винесення цієї постанови. Отже, ОСОБА_1 14 жовтня 2023 року повинен був усвідомлювати, що він є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, й при бажанні вчиняти дії для захисту своїх прав, у тому числі й знайомитися з адміністративними матеріалами, отримувати постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржувати її у визначений законом строк тощо.
Позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише від представника Приватбанку, після того, як його платіжні картки було заблоковано, 08 квітня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваної постанови видана 09 квітня 2024 року. Відповідно термін оскаржарження постанови, навіть за умови, що позивач не знав про неї раніше, закінчився 19 квітня 2024 року. Позов подано до суду лише 08 травня 2024 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 доказів, що саме унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк та доказів, які б підтверджували те, що позивач дійсно не ознайомився з матеріалами справи до цього часу, позивачем не надано.
З наданих матеріалів не вбачається поважних та об'єктивно нездоланних причин, які спричинили несвоєчасне звернення позивача до суду, та існування імперативного причино-наслідкового зв'язку.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що зазначені підстави пропущення строку звернення до суду є неповажними, в зв'язку з чим позивачу слід вказати інші підстави для поновлення строку протягом 10 днів, а позовну заяву залишити без руху.
Окрім того, позивачем не дотримано вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, зокрема не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
ОСОБА_1 не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Крім іншого, ОСОБА_1 не дотримано вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України та не зазначено в позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
П. 9 ч. 5 вказаної вище статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, позивач повинен викласти в позовній заяві обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
Позивач в позовній заяві зазначає, що він на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Позивач, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, надав до суду копію посвідчення добровольця територіальної оборони № 106.
Відповідно до ЗУ « Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони. Добровольці не є військовими, але підпорядковуються командиру найближчого батальйону тероборони.
Відповідно позивачем не додано до суду доказів на підтвердження звільнення його від сплати судового збору саме на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Таким чином позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, згідно з якою до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Згідно ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Разом з тим, у постанові від 18 березня 2020 року (провадження №11-1287апп18) Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. (або ж надати докази звільнення від сплати судового збору) за наступними реквізитами:
"отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тг м.Сміла/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;
банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО) - 899998 ;
рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;
код класифікації доходів бюджету 22030101.
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Смілянський міськрайонний суд Черкаської області (назва суду, де розглядається справа)".
Крім того, в силу вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Також приписами ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 5.27 ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставлення нижче реквізиту.
Додати до позовної заяви мають бути завірені особистим підписом позивача та/або його представником.
Крім того до позовної заяви додані документи, а саме копія ордеру та копія свідоцтва, виготовлені не належної якості, є нечитабельними та не можуть бути використанні судом як доказ у справі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд наголошує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини. Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та підстав прийняття заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що вказану позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для виправлення вище описаних недоліків позовної заяви шляхом подання нової редакції позовної заяви, з необхідністю зазначення:
- інформації про відповідача відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
- викласти в позовній заяві обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.
- надати клопотання про поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви із зазначеннями інших підстав аніж вже вказані у позовній заяві.
- надати до суду належним чином завірені докази.
- надати до суду копію ордеру та свідоцтва належної якості.
- надати оригінал квитанції про сплату судового збору або докази які підтверджують звільнення від його сплати.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 КАС України).
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 121, 123, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 328 від 18 жовтня 2023 року - залишити без руху і надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк скарга буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : В.О. Прилуцький