Справа № 703/4629/23
1-кп/703/245/24
07 травня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Попружна Ставищенського району Київської області, з неповною середньою освітою, заміжньої, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.115 КК України, -
встановив:
В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 застосованого щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відносно обвинуваченої ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід на вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 11.05.2024. На даний час продовжують існувати ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, так ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі, під тягарем відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі може залишити місце свого проживання, та таким чином остання може переховуватись від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, оскільки свідки у даному провадженні знайомі з обвинуваченою та у разі зміни запобіжного заходу остання зможе реально на них впливати, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, так як досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 причетна до вчинення двох умисних правопорушень, а тому існує ризик того, що вона може вчинити інші злочини.
Вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та подав клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтовує тим, що посилання прокурора на вчинення ОСОБА_4 умисних злочинів не доведена рішенням суду, яке б набрало законної сили. Посилання прокурора на нестійкі соціальні зв'язки повністю спростовуються тим, що обвинувачена до арешту постійно проживала разом з чоловіком, підтримувала відносини зі своїми дітьми, матірю, батьками чоловіка. Крім того, обвинувачена має постійне місце проживання у житлі, яке належить її сину,та може відбувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по місцю проживання батьків свого чоловіка. Доказів незаконного тиску на свідків чи потерпілу у сторони обвинувачення немає і не може бути, оскільки свідки вже допитані судом. Наміру переховуватись обвинувачена не має, перешкоджати кримінальному провадженню жодним чином у неї немає. Сама тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченій з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби.
Обвинувачена в судовому засіданні просила змінити їй запобіжний захід на домашній арешт в нічний час, та подала свої заперечення у письмовому вигляді на клопотання прокурора.
Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як встановлено під час судового засідання, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід на вигляді тримання під вартою, по 11 травня 2024 року включно.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно з вимогами п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Згідно правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд також звертає увагу, що тяжкість покарання жодним чином не доводить існування ризиків, на що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Підвищена суспільна небезпека для невизначеного кола осіб не є доказом існування вказаних ризиків, оскільки взагалі не стосується предмета доказування в даному випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 має постійне місце проживання та співмірність можливого призначеного їй покарання, з врахуванням міцності соціальних зв'язків обвинуваченої, а тому з метою забезпечення не тільки високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів суспільства а й прав обвинуваченого, вважає за доцільне обрати обвинуваченій інший менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час, який забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також є достатньою мірою необхідним для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на обвинувачену обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, буде достатнім, і забезпечить виконання ним покладених на неї процесуальних обов'язків та належну її процесуальну поведінку, а також можливість її працевлаштування.
Окрім того, в разі невиконання ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків, прокурор матиме змогу звернутися до суду з клопотанням про зміну останній запобіжного заходу на більш тяжкий.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 183, 194, 372, 376 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практикою Європейського суду з прав людини, -
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби строком на два місяці.
Заборонити ОСОБА_4 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 у період з 20 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня без дозволу прокурора або суду, за винятком випадків необхідності отримання медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах воєнного стану.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 у період строку дії запобіжного заходу такі обов'язки:
1) повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;
2) прибувати до суду у рамках даного кримінального провадження за першою вимогою;
3) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області та негайно поставити на облік ОСОБА_4 , повідомити про це прокурора.
Роз'яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 12 год. 00 хв. 10 травня 2024 року.
Суддя: ОСОБА_1