Справа № 535/1023/22
Провадження № 2/535/23/24
(ЗАОЧНЕ)
02 травня 2024 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області
у складі за участюголовуючого - судді секретаря судових засідань позивача (дистанційно)Мальцева С.О. Кашуби Ю.С. Салова В.В.
Справа № 535/1023/22
Найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб):
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 ;
розглянув позов про відшкодування моральної шкоди.
установив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнень просив суд визнати дії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушують право малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування, виховання, піклування про здоров'я, оздоровлення, всебічному розвитку з боку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відновити право малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування, виховання, піклування про здоров'я, оздоровлення, всебічному розвитку з боку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відновити право ОСОБА_3 на особисту свободу та вільне волевиявлення, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь малолітньої дитині ОСОБА_3 через законного представника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у розмірі 467 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 послався на те, що відповідно ст. 59 ЦПК України, п.1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років ... захищають у суді відповідно їхні батьки. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (надалі - представник позивача, батько дитини, батько) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (надалі - відповідачка, мати дитини) з січня 2014 року проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 та мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - позивач, малолітня дитина, дитина), В наслідок систематичних умисних неправомірних дій та бездіяльності відповідачки, систематичного психологічного та фізичного домашнього насильства, а також порушення особистих немайнових прав в період з 25.02.2022 року по час звернення до суду цією позовною заявою малолітній дитині завдано моральну шкоду.
Станом на 25.02.2022 року діяли та зараз діють наступні правові відносини та документи між батьками малолітньої дитини: Розпорядження №224 Дергачівського РДА від 04.05.2017 року, яким визначено місце мешкання малолітньої дитини та рекомендовано відповідачці не чинити перешкоди батькові у вихованні його малолітньої дитини в її найліпших інтересах. Постанова Харківського апеляційного суду по цивільній справі №619/3051/17 від 18.07.2018 року та частина рішення суду першої інстанції від 22.02.2018 року (додаток 2.1-2.2), яким визначено відповідачці усунути перешкоди батькові у спілкуванні та вихованні його малолітньої дитини, встановлено певний графік, визначено спілкування та виховання дитини з боку батька без присутності відповідачки в інтересах малолітньої дитини. Ухвала Дергачівського районного суду від 28.10.2021 року по справі №619/3051/17 щодо виправлення помилки у виконавчому документі (додатки 3.1-3.3 додаємо), яким виключено шостий абзац судового рішення.
Відновлене виконавче провадження ВП НОМЕР_6, через постанову державного виконавця Дергачівського відділу ДВС від 24.12.2021 року, щодо примусового виконання судового рішення №619/3051/17.
Мати дитини, як відповідач по справі №619/3051/17 та боржник по виконавчому провадженню НОМЕР_5 була обізнана з відновленням виконавчого провадження та повинна була вчиняти передбачені рішенням суду дії задля забезпечення найліпших інтересів дитини та захисту його порушених прав.
Враховуючи збройну агресію росії з 24.02.2022 року виконання рішення суду ускладнювало обставинами обстрілів в районі місця мешкання дитини, що наражало на небезпеку позивача.
Для вирішення питання негайного забезпечення безпечного середовища дитині та його матері (по бажанню), представник позивача 24.02.2022 року приїхав з ранку до місця мешкання дитини та запропонував відповідачці разом з дитиною негайно виїхати до м. Полтава (за місцем мешкання дитини також була присутня матір відповідачки ОСОБА_4 ). Відповідачка посилаючись на небезпеку такої подорожі під час обстрілів залишила примусово дитину за місцем мешкання, мотивуючи наявністю погребу де можливо сховатися дитині від обстрілів та відмовила у перевезенні позивача в безпечне місце. Представником позивача було погоджено спілкування с позивачем та відповідачкою за номером телефону НОМЕР_1 , який представник позивача придбав в осені 2021 року малолітньої дитини, щоби спілкуватися з ним та передав синові з мобільним телефоном ТМ Samsung разом с зарядним пристроєм. Після відмови відповідачки та умисному триманні дитини у погребі представник позивача поїхав до міста Полтава для облаштування та забезпечення безпечного місця мешкання дитині та відповідачці (по її бажанню) на час небезпеки у місці мешкання дитини.
Після цього відповідачка під будь яким приводом перешкоджала дитині спілкуватися з батьком. Будь які спроби представника позивача після 07.03.2022 року зв'язатися з відповідачкою за її номером НОМЕР_2 месенджером Viber або смс повідомленнями та дізнатися куди відповідачка увезла дитину та за номером малолітньої дитини НОМЕР_1 смс повідомленнями не мали успіху. Хоча повідомлення надходили до відповідачки та вона заходила у месенджер Viber та бачила їх.
Таким чином відповідачка умисно переховувала дитину та фізично та психологічно вчиняла домашнє насильство над дитиною коли дитина перебувала у небезпеці та потребувала підтримки з боку батька.
В цей час представник позивача звертався до різних розшукових служб, чатів, державних установ. Так після численних звернень було відкрито кримінальне провадження щодо розшуку малолітньої дитини.
Таким чином відповідачка змінила місце мешкання дитини, та переховує дитину у невідомому місці не повідомивши батька дитини та не узгодивши з ним такі дії. Таким чином відповідачка умисно порушила права дитини, його інтереси, умисно заблокувала можливість спілкування дитини з батьком, умисно не виконувала рішення суду та такими протиправними діями нанесла дитині моральної шкоди.
Після звернень представника позивача до поліції, службові особи у травні 2022 року встановили зв'язок з відповідачкою. Враховуючи зв'язок поліції з відповідачкою представник позивача на захист прав малолітньої дитини та задля припинення домашнього насильства над дитиною прохав у службових осіб поліції з'ясувати причини протиправної поведінки відповідачки, зупинити таке беззаконня та систематичне домашнє насильство з боку відповідачки. Але відповідачка у добровільній спосіб не припинила вчиняти протиправні дії по відношенню до малолітньої дитини жодного разу не зателефонувала та не надала можливості дитині спілкуватися з батьком. Тобто починаючи з 25.02.2022 року відповідачка умисно ізолювала дитину від будь яких контактів з батьком фізично та психологічно впливаючи на думки та дії малолітньої дитини, завдала та і надалі завдає малолітній дитині психологічної травми, умисно порушує родинні зв'язки з батьком тощо,.
Враховуючи, що зв'язок поліції з відповідачкою встановлений, а відповідачка не надала поліції пояснень чому вона систематично умисно не виконує рішення суду та систематично вчиняє над малолітньою дитиною домашнє насильство, сховала та ізолювала його від рідного батька представник позивача з 07.06.2022 року почав звертався до поліції щодо умисного невиконання рішення суду по справі №619/3051/17 в визначені дні та години (додатки 12.1-12.24) намагаючись самостійно кожного разу зв'язатися з дитиною та відповідачкою за допомогою мобільного зв'язку, месенджерів Viber та Telegram, та e-mail задля припинення систематичного домашнього насильства з боку відповідачки, захисту прав дитини від протиправних дій відповідачки, забезпечення найкращих інтересів дитини щодо збереження сімейних та родинних зв'язків з батьком. По зазначеним заявам рішеннями судів по справам №№ 544/4664/22, 554/4780/22, 554/4876/22, 554/4955/22, 554/5039/22, 554/5119/22, 554/5605/22, 554/5606/22, 554/5680/22, 554/5962/22, 554/5958/22, 554/6290/22, 554/6432/22, 554/6464/22, 554/7210/22, було зобов'язано розпочати досудові слідства (знаходяться в реєстрі судових справ).
На час звернення до суду позивач не знає де батько, чому він не спілкується з ним, що відбувається. Впродовж з 25.02.2022 року по час звернення до суду малолітня дитина не спілкувалася жодного разу з батьком, не бачила його, не отримувала від нього опіку, турботу, виховання та участь у його житті, повністю позбавлена будь яких зв'язків з батьком. Враховуючи час який минув (шість місяців) умисними протиправними діями відповідачки батько відчужується від дитини, що наносить непоправну психологічну травму дитині, руйнує сприйняття відповідального батьківства, за відсутністю опіки батька дитина відчуває себе покинутою, непотрібною, неспроможною захиститись від систематичного домашнього насильства з боку відповідачки. Тобто відповідачка своїми умисними діями систематично завдає моральної шкоди малолітній дитині. Протягом часу з 25.02.2022 року по день подання цієї позовної заяви відповідачка жодного разу не встановила контакт з батьком дитини, не забезпечила дитині постійний зв'язок (особистий, телефонний та відео зв'язок) з його батьком, участь у його життєдіяльності та вихованні з боку батька, не узгодила будь яку дію та рішення щодо місцезнаходження та проживання дитини, його розвитку, виховання, лікування тощо. Тобто відповідачка діяла всупереч інтересам дитини умисно вчиняючи над дитиною психологічне та можливо фізичне домашнє насильство.
Всі умисні протиправні дії відповідачки узгоджуються з іншими її протиправними діями по відношенню до позивача, починаючи з березня 2017 року. Так представником позивача було подано позовну заяву про відшкодування моральної шкоди малолітній дитині та його батькові 24.09.2021 року до Дергачівського районного суду (копію додаємо). Ухвалою суду по справі №619/4823/21 (знаходиться в реєстрі судових справ) від 22.10.2021 року було відкрито судове провадження по справі. Всі докази протиправної поведінки відповідачці та завдання такими діями моральної шкоди дитині були надіслані їй та надані судові. На запит представника позивача до Котелевського суду щодо відновлення судового розгляду цієї справи суд повідомив що така справа не надходила.
Слід зазначити, що відповідачка не тільки умисно вчиняє домашнє насильство над малолітньою дитиною та умисно порушує рішення суду що шкодить інтересам дитини, вона порушує основоположні закони України та міжнародні конвенції:
-Таким чином відповідачка систематично порушує зазначені вище закони, які регулюють права дитини, його захист, сімейні відносини родинні зв'язки тощо^ Отже встановлено умисні порушення законів з боку відповідачки та завдання моральної шкоди позивачу через систематичне нанесення малолітній дитині страждань, переживань, занепокоєння, тривоги, нервової напруги через порушення сімейних та родинних зв'язків з його батьком.
-Моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості. (Підстави та умови для компенсації моральної шкоди Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року в справі No 455/1076/16-ц (провадження No 61-48155св18).
Для розрахунку понесеної моральної шкоди малолітньої дитини у зазначених випадках беремо вже встановлений Державою Україна розмір штрафу у п'ятсот неоподатковуваний мінімумів доходів громадян за перший випадок та розмір штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваний мінімумів доходів громадян за кожну наступну протиправну дію вчинену відповідачкою по відношенню до малолітньої дитини: 500*17 грн. = 8 500 грн. та 1000*17 грн. = 17 000 грн., відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» щодо подвійного штрафу за другий та інші випадки умисного невиконання судового рішення.
Враховуючи що представник позивача встановив, що у поліції з травня 2022 року є зв'язок з відповідачкою та лише після цього звертався до поліції з приводу умисного невиконання рішення суду (починаючи з 07.06.2022 року) коли відповідачка мала можливість зв'язатися з батьком дитини та забезпечити позивачу регулярний контакт з батьком, участь у його життєдіяльності опіці, турботі, вихованні тощо та добровільно зупинити домашнє насильство над малолітньою дитиною, але цього не зробила, для розрахунку заподіяної моральної шкоди слід розрахувати всі випадки умисного домашнього насильства через умисне невиконання рішення суду починаючи з 07.06.2022 року по час звернення до суду цією позовною заявою. Отже за зазначений період відповідачка умисно вчинила домашнє насильство над дитиною та умисно не виконала рішення суду 28 разів с приводу чого представник звертався до поліції, а згодом і до суду щодо проведення досудових слідств по зазначеним кримінальним правопорушенням. Таким чином розрахунок заподіяної моральної шкоди малолітній дитині на час подання цієї позовної заяви складає: 1(перший випадок)*8 500 грн. + 27 (наступні випадки)*17 000 грн. = 467 500 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з підстав, які зазначені ним у позовній заяві, а також подав клопотання про заочний розгляд справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка разом з копіями відповідних документів, яка відповідно до довідки Укрпошти. була не вручена працівниками пошти у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Крім того, відповідача було повідомлено про час та місце судового засідання відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ст.154 Сімейного кодексу України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина (ч.1 ст.154); Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч.2 ст.154); Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. (ч.3 ст.154).
Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст.155); Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. (ч.2 ст.155).
Розглядом справи установлено та матеріали справи свідчать, що між батьками неповнолітнього ОСОБА_3 безпосередньо батьком ОСОБА_1 та матерію ОСОБА_2 існують спірні правовідносини щодо участі батьків у вихованні дитини (копія ухвали суду від 28.10.2021 року у справі №619/3051/17 а.с. 7-8; копія постанови апеляційного суду від 18.07.2018 року у справі №619/3051/17 а.с. 9; копія рішення суду від 22.02.2018 року у справі №619/3051/17 а.с. 10).
Отже, вище вказаними судовими рішення суду було встановлено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 .
Також з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують спірні правові відносини щодо виконання даних судових рішень (а.с.11-46).
Судом під час розгляду справи у судовому засіданні з'ясовано у ОСОБА_1 ту обставину, що після збройної агресії росії з 24.02.2022 року його малолітній син ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 поїхали до м. Лівів, а також ОСОБА_1 повідомив, що під час розгляду інших судових справ за його участю до ОСОБА_2 мається інформація про те, що вона та його малолітній син ОСОБА_3 виїхали до Німечини.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 на підставі ст. 59 ЦПК України звернувся до суду через електронний суд, при цьому зазначив, що враховуючи неможливість внести дані позивача від імені представника позивача у електронному суді, представник позивача вказаний як позивач - малолітня дитина, а позивач вказаний як представник позивача та просив визнати дії від імені малолітньої дитини ОСОБА_3 . ОСОБА_2 незаконними (протиправними), а також стягнути моральну шкоду на користь малолітнього ОСОБА_3 (а.с. 1-5).
У додаткових поясненнях у справі просив вважати позовну вимогу «Визнати дії ОСОБА_2 незаконними (протиправними) у розумінні способу захисту порушеного права позивача. Вважати позовну вимогу «Визнати дії ОСОБА_2 незаконними «протиправними)» у розумінні ч. 3 п. 2 ст. 16 ЦК України як припинення дії, яка порушує право, а саме - зобов'язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди малолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у спілкуванні, вихованні, піклуванні про здоров'я, оздоровлення, всебічному розвитку, піклуванню, забезпеченню інтересів його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відновити право малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 не розлучатися зі своїм батьком ОСОБА_1 , відновити право малолітнього ОСОБА_3 на особисту свободу та вільне волевиявлення (а.с. 134-136).
Далі, у додаткових поясненнях ОСОБА_1 просив суд визнати дії гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушують право малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування, виховання, піклування про здоров'я, оздоровлення, всебічному розвитку з боку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зобов'язати гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відновити право малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на особисте спілкування, виховання, піклування про здоров'я, оздоровлення, всебічному розвитку з боку батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відновити право ОСОБА_3 на особисту свободу та вільне волевиявлення. При цьому просив вважати подані раніше додаткові письмові пояснення некоректними в зв'язку з тим, що рішенням суду по справі №619/3051/17 вже було задоволено вимогу усунути перешкоди (а.с. 141-142).
Тобто у судовій справі за позовною заявою самого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
За положеннями ст.59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
Статтею 154 СК України передбачено, що батьки мають право звернутися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
Разом з цим, у ч. 2 ст. 237 ЦК України передбачено, що не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом на підставі ст. 59 ЦПК України в інтересах малолітньої дитини, проте позовні вимоги щодо незаконних і протиправних дій відповідача ОСОБА_2 пов'язує з власним іменем та безпосередньо із судовою справою №619/3051/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 щодо визнання дій ОСОБА_2 незаконними (протиправними), як такі, що пов'язані з власним іменем та захистом свого порушеного права, що безпосередньо пов'язано із судовою справою №619/3051/17 про встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 .
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Таким чином, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 щодо визнання дій ОСОБА_2 незаконними (протиправними), як такі, що пов'язані з власним іменем та захистом свого порушеного права, що безпосередньо пов'язано із судовою справою №619/3051/17 про встановлення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , то відповідно позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, як похідні.
Посилання ОСОБА_1 на Постанову ВС від 08.06.2023 р у справі №208/5733/21; Постанову ВС від 15.04.2020 р у справі №153/1565/18; Постанову ВС від 29.05.2023 р у справі №283/2536/21; Постанову ВС від 14.12.2022 р у справі №463/6510/18; Постанову ВС від 14.12.2022 р у справі №357/17852/15-ц; Постанову ВС від 20.03.2024 у справі №522/8849/19, суд не приймає до уваги, так як вони не мають релевантної практики у подібних правових відносинах, які склалися конкретно у розгляді даної справи.
Відтак, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити повністю.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст.13, 89, ч.2 ст. 247, 264, 293, ч.7 ст.294, 315, 319 ЦПК України, суд; -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 10.05.2024 року.
Суддя: С.О. Мальцев