Іменем України
13 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/252/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”,
код ЄДРПОУ 41084239, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 36 328,33 грн
без виклику (повідомлення) сторін
Обставини справи:
15.03.24, через систему “Електронний суд” до господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення 36 328,33 грн заборгованості.
Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання кредиту №454149-КС-004 від 18.10.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.24 справа №927/252/24 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою від 19.03.2024 суд у відповідності до ч. 6, 7 ст. 176 Господарського звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка вказана у позовній заяві: ОСОБА_1 .
28.03.2024 на адресу суду від Центру надання адміністративних послуг надійшла відповідь.
Ухвалою від 01.04.24, на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом 10 календарних днів з моменту її отримання для усунення недоліків подачі до суду належних доказів доплати судового збору в сумі в сумі 275,20 грн (сума судового збору розрахована із застосуванням коефіцієнту 0,8).
03.04.24, у межах строку, встановленого ухвалою від 01.04.24, від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №2216 від 03.04.24 на суму 275,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Також ухвалою за клопотанням позивача суд витребував в Акціонерного товариства “КБ “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570) інформацію, що містить банківську таємницю, зокрема:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 18.10.2022 по 06.07.2023 включно.
Запитувані документи надійшли від АТ “КБ “Приватбанк” в установлений строк та залучені до матеріалів справи.
Ухвала про відкриття провадження в справі направлена відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою його державної реєстрації згідно з відомостями, наданими на запит суду ЦНАП м. Чернігів, а саме: АДРЕСА_2 , проте під час доставки адресату не вручена та повернута за зворотною адресою, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення 0600908466257).
Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей в суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження в справі №927/252/24, проте правом на подання відзиву на позов в установлений строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 08.04.24.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 27.06.2023 внесено запис № 2000640060001043505 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Пилипенка Дмитра Степановича.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
18.10.22, між ТОВ “Бізнес Позика” (далі - позивач, кредитодавець) та ФОП Пилипенко Дмитро Степанович (далі - відповідач, позичальник), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України “Про електронну комерцію”, договір про надання кредиту № 454149-КС-004 (Електронна форма) (далі - Договір).
За умовами Договору (пункти 1, 2) кредитодавець надає позичальнику кошти в розмірі 13000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям.
Строк кредитування - 16 тижнів. Процентна ставка - в день 1,15788462, фіксована. Комісія за надання кредиту - 1950,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту - 13000,00 грн. Термін дії Договору - до 07.02.2023. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 27280,00 грн.
Протягом строку (терміну) кредитування процента ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховуються за ставкою вказаною у п.1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3 договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Сторони в п. 3 Договору узгодили графік платежів за користування кредитом.
Позичальник у п. 5 підтвердив, що він ознайомлений з Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям, текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх.
Договір від 18.10.22 №454149-КС-004 містить відмітку про його підписання позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 18.10.22 №454149-КС-004, перерахував 18.10.22 ФОП Пилипенку Дмитру Степановичу, кошти в сумі 13000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , відкриту АТ “КБ “Приватбанк” на ім'я відповідача, про що свідчать: довідки АТ “КБ “Приватбанк” від 21.04.24 №20.1.0.0.0/7-240416/31709 та №20.1.0.0.0/7-240416/31709; виписки по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 18.10.22 по 06.07.23, наданої емітентом банківської картки - АТ “КБ “Приватбанк”; та довідки про перерахування коштів від 18.10.22 (а.с. 37).
Відповідач у період з 18.10.22 по 04.10.23 згідно з Графіком платежів, у рахунок погашення кредиту перерахував позивачу кошти в загальній сумі 3410 грн, з яких: 301,60 грн зараховані в рахунок погашення тіла кредиту, 1956,89 грн - у рахунок погашення відсотків та 1152,05 грн - у рахунок погашення комісії за надання кредиту (розподіл коштів проведений згідно з Графіком платежів). Списання коштів підтверджується випискою по банківській картці НОМЕР_2 , наданою АТ “КБ “Приватбанк”.
Після закінчення терміну кредитування (07.02.23), відповідач своїх зобов'язань не виконав, отриманий кредит не повернув, за користування кредитом у вигляді відсотків, розмір яких узгоджений сторонами на момент підписання Договору, не розрахувався.
Наразі, за відповідачем обліковується прострочена заборгованість за договором про надання кредиту від 18.10.22 №454149-КС-004, розрахована в розмірі 36 328,33 грн, з них 12 698,94 грн простроченого тіла кредиту, 22831,44 грн прострочених відсотків за користування кредитом (за фіксованою ставкою - в день 1,15788462) та 797,95 грн прострочених платежів за комісією.
Суд перевірив правомірність нарахування відсотків за користування кредитом в межах терміну кредитування за фіксованою ставкою та встановив, що наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірний.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом наведеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
За приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість виконання договору сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).
За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксований шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачене законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається в випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).
За змістом п. 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частиною 7 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частин 3 - 6 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснений в інформаційній системі, в якій розміщена така пропозиція, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За частиною 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Статтею 12 Закону України “Про електронну комерцію” врегульоване використання підпису в сфері електронної комерції, зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За пунктами 6 та 12 частини 1 статті 3 Закону України “Про електронну комерцію” електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі в вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Водночас, одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації в його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та / або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Суд установив, що договір про надання кредиту від 18.10.22 №454149-КС-004 містить відмітки про підписання їх відповідачем одноразовим ідентифікатором, зокрема, щодо Договору: “Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5821 18/10/22 10:49:15”/ При цьому, до матеріалів справи позивачем долучені довідка щодо візуальної форми послідовності дій клієнта ФОП Пилипенко Д.С. щодо укладення електронного договору про надання кредиту від 18.10.22 №454149-КС-004.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір та додаткова угода, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України “Про електронну комерцію”, а тому належними й допустимими доказами підтверджений факт укладення договору про надання кредиту між ФОП Пилипенко Д.С. та ТОВ “Бізнес позика”.
Відповідач, у період з 18.10.22 по 06.07.23, вчинила дії з виконання умов договору №454149-КС-004, зокрема перераховував позивачу в рахунок погашення кредиту кошти за Графіком платежів на загальну суму 3410 грн, що свідчить про визнання ним факту укладення цього правочину.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).
Відповідач у п. 5 Договору підтвердив, що ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщений на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та відповідно, укладає договір.
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).
Суд проаналізував умови укладеного правочину, дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з кредитування, що врегульовані §1, §2 Глави 71 ЦК України. ТОВ “Бізнес Позика” є фінансовою установою (свідоцтво від 06.04.2017 ФК № 880, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг; розпорядження від 11.05.2017 № 1593 Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг “Про видачу ТОВ “Бізнес Позика” ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів”)).
На момент вирішення спору, договір про надання кредиту від 18.10.22 № №454149-КС-004 припинив свою дію (08.02.23), у зв'язку з закінченням строку на який був укладений.
За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення врегульовані §1 “Позика” глави 71 “Позика. Кредит. Банківський вклад” ЦК України, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 ЦК України).
За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за умовами договору позики та кредитного договору обов'язку позикодавця (кредитодавця) надати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту, якщо це передбачене договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати відсотків та комісії, якщо це передбачене договором.
За наявними в справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме, перерахував на банківську картку відповідача кредитні кошти в розмірі 13000,00 грн, в той час як відповідач умови кредитного договору порушив, кредитні кошти в установлені договором (зокрема графіком погашення) строки не повернув, в зв'язку з чим станом на 04.10.23 за кредитним договором №454149-КС-004 за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у сумі 36 328,33 грн, з них 12 698,94 грн простроченого тіла кредиту, 22831,44 грн прострочених відсотків за користування кредитом (за фіксованою ставкою - в день 1,15788462) та 797,95 грн прострочених платежів за комісією.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
За статтею 610 ЦК України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Докази погашення відповідачем заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами графіком платежів, матеріали справи не містять. Відтак, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом згідно з договором №454149-КС-004 не виконав.
Вказані обставини відповідач під час вирішення цього спору не спростував.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Таким чином, оскільки відповідач, у порушення статей 525 - 527, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України та статті 193 ГК України, договірних зобов'язань не виконав та не повернув в установлений строк позивачу кредит, не сплатив відсотки за його користування та комісію, нараховані за фіксованою ставкою в межах терміну кредитування, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір (п. 5 частина 1 статті 237 ГПК України).
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 232, 233, 236-242, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” (б. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) 12 698,94 грн прострочених платежів по тілу кредиту, 22 831,44 грн прострочених платежів по відсоткам, 797,95 грн прострочених платежів за комісією та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв'язку - тел.099 420 54 50.