Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01.05.2024м. ХарківСправа № 922/608/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Гур'єва Еміля Анатолійовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 521'784,23 грн
за участю представників:
позивача - Сулиги С.О.;
відповідача - не з'явився,
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гур'єва Еміля Анатолійовича, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 342'000 грн, 3% річних у розмірі 30'579,16 грн та інфляційні втрати 149'205,07 грн.
Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 7826,76 грн та професіональної правничої допомоги у розмірі 20'000 грн, позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
01.04.2024 від представника позивача надійшла заява (вх. 8634) про долучення додаткових документів до матеріалів справи, яка була досліджена судом та долучена до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 травня 2024 року о(б) 15:00 год.
У судовому засіданні 01.05.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. 120, 121 ГПК України.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "інші причини".
Відповідно до ч. 7ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/608/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.
04.02.2021 між Фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гур'євим Емілем Анатолійовичем (відповідач) укладено договір про партнерство № 04-02/21 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони погодили спільне та узгоджене співробітництво у сфері будівництва, монтажу, пусконаладочних робіт та експлуатацію автомийки самообслуговування.
Згідно з п. 1.2 договору сторони зобов'язались здійснювати спільні дії у зазначеній вище сфері з метою реалізації загальних інтересів та досягнення спільної мети.
Згідно з п. 1.3 договору спільні дії здійснюються сторонами в порядку та на умовах даного договору, а також окремих угод, укладених між сторонами.
Відповідно до п. 1.7 договору прибутки, отримані в результаті здійснення спільної діяльності та ділового співробітництва сторін, розподіляються у кожному конкретному випадку на підставі окремої домовленості сторін, на умовах додатків до даного договору.
Згідно з п. 2.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та укладений на невизначений строк.
Згідно з п. 3.1 договору зміни, доповнення та розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, а у випадках, передбачених законом або даним договором, цей договір може бути припинений або розірваний в іншому порядку. Також цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення не менше ніж за 6 місяців до дати його розірвання.
04.02.2021 між сторонами підписано додаток № 1 до договору про партнерство № 04-02/21 від 04.02.2021, відповідно до якого сторони дійшли згоди взяти в управління комплекс автомийки самообслуговування, розташованого за адресою: м.Харків, Мереф'янське шосе, 21.
Відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору комплекс взятий в оренду на підставі договору оренди частини нежитлової будівлі № 03/02-2021 від 03.02.2021 на строк 3 роки, орендатором комплексу є відповідач.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору вартість робіт по будівництву, монтажним та пусконаладочним роботам для забезпечення початку безперебійної роботи комплексу погоджена сторонами в розмірі 684'000 грн.
Відповідно до п. 6 додатку № 1 до договору сторони погодили, що позивач вносить на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 50% від погодженої суми в п.5 додатку, а саме: 342'000 грн.
Відповідач, за умовами п. 7 додатку № 1 до договору, взяв на себе зобов'язання почати робочі та технічні дії на наступний день, після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок.
Відповідно до п. 8 додатку № 1 до договору робочі та технічні дії включать в себе початок закупівлі та виробництва обладнання по специфікаціям № 1 та № 2, а також підготовчі роботи за забезпеченню виконання умов специфікації № 3.
Згідно з п. 10 додатку № 1 до договору сторони погодили строк виконання будівельно-монтажних та пусконаладочних робіт - 25 календарних днів.
Між сторонами складено та підписано ряд специфікацій до спірного договору.
Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 342'000 грн, що підтверджується розпискою про отримання грошових коштів, підписаною відповідачем та скріпленою його печаткою.
Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання не виконав та до теперішнього часу жодних будівельних робіт не розпочав.
14.07.2023 позивач направив відповідачеві письмове повідомлення про розірвання договору про партнерство №04-02/21 від 04.02.2021 та про повернення коштів, сплачених відповідно до договору про партнерство №04-02/21 від 04.02.2021. Вказана вимога була направлена на погоджену сторонами в договорі адресу відповідача, але проігнорована останнім.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.
Частиною першою статі 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 4,5 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору зміни, доповнення та розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін, а у випадках, передбачених законом або даним договором, цей договір може бути припинений або розірваний в іншому порядку. Також цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення не менше ніж за 6 місяців додати його розірвання.
Суд установив, що 14.07.2023 позивачем було направлено відповідачеві письмове повідомлення про розірвання договору про партнерство №04-02/21 від 04.02.2021.
Таким чином, зважаючи на те, що договір вважається розірваним по закінченню 6-го (шостого) календарного місяця від дня відправлення письмового повідомлення, з 15.01.2024 договір вважається розірваним.
Разом з цим, позивач на виконання договору сплатила відповідачеві грошові кошти у розмірі 342'000 грн, проте, не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає сплаченим коштам, а якщо бути точним - взагалі не отримала жодного зустрічного виконання, як про те зазначалося більш детально вище, а тому, зважаючи на те, що позивач відмовилася від договору, то вона вимагає від відповідача, як сторони, що порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна (майном також є грошові кошти), б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (внаслідок помилки, обману, випадковості або інших підстав набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України) або у випадку, якщо така підстава відпала (зокрема у випадку розірвання договору або визнання його недісним).
У даному випадку спірний договір було розірвано, а тому отримані відповідачем кошти в сумі 342'000 грн, станом на момент розгляду справи, є такими, що отримані останнім за відсутності правових підстав.
Таким чином, грошові кошти в сумі 342'000 грн, які сплачені позивачем із посиланням на відповідний правочин, набуті відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягають поверненню на користь позивача за правилами ст. 1212 ЦК України, а позовні вимоги в цій частині суд визначає обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 30'579,16 грн та інфляційних втрат 149'205,07 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи, строк повернення відповідачем сплачених за договором коштів не був визначений сторонами. Водночас 14.07.2023 позивач направив відповідачеві письмове повідомлення про розірвання договору про партнерство №04-02/21 від 04.02.2021 та про повернення коштів, сплачених відповідно до договору про партнерство №04-02/21 від 04.02.2021.
Враховуючи приписи ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення позивачу коштів у сумі 342'000 грн з 22.07.2023.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 6067,60 грн за період 22.07.2023 - 22.02.2024 та інфляційне збільшення боргу у розмірі 5103,39 грн за період серпень 2023 року - січень 2024 року.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) безпідставно отримані кошти у розмірі 342'000 грн, 3% річних у розмірі 6067,60 грн, інфляційні втрати 5103,39 грн та судовий збір у сумі 5297,56 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач: Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне рішення складено "13" травня 2024 р.
Суддя І.В. Трофімов