Справа № 369/3690/24
Провадження №2-н/369/789/24
13.05.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з оплати житлово-комунальних послуг, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до відповіді з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрації місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 03.04.2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованим по м. Києву та Київській області не значиться.
13.05.2024 року зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника у справі.
Згідно з відповіддю № 588292 від 13.05.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд враховує, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов'язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника.
Згідно ч. 8 ст. 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Тобто, підставою для відмови судом у видачі судового наказу на підставі частини 9 цієї статті є отримання судом витребуваної інформації та неможливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
При цьому закон не повязує можливість видачі наказу при встанолені судом наявності права власності на нерухоме майно, а чітко та без альтернатиивно - лише можливість встановити зареєстроване місце проживання боржника. Суд враховує, що наявність у власності майна не повязується з місцем зареєстрованого проживання (перебування) власника такого майна.
Відтак, із вказаної заяви та наданих до неї документів вбачається, що місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника зареєстроване на тимчасово окупованій території, яка не підконтрольна Україні.
Згідно ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Судом враховується, що зареєстроване місце проживання боржника на тимчасово окупованій території, перешкоджає суду виконати вимоги ст. 169 ЦПК України щодо надсилання судового наказу боржнику, що в свою чергу призведе до неможливості набрання судовим наказом законної сили (ч. 1 ст. 172 ЦПК України).
Натомість, звернення заявника до суду з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження за умов відсутності інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника не перешкоджає відкриттю провадження в справі відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, оскільки подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, та відповідно ухваленню судового рішення в порядку позовного провадження, що буде належним процесуальним способом захисту її права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з оплати житлово-комунальних послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 161, 163, 165, 166, 263, 352-355 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з обслуговування газових мереж та теплопостачання» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з оплати житлово-комунальних послуг.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу не є перешкодою, для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ