Справа № 359/10240/23
Провадження № 2/359/627/2024
Іменем України
13 травня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
16 жовтня 2023 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, яким представник ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» Руденко К.В. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 22392,00 грн., яка складається з : 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1592,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 11 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року, 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожен день прострочення за період 04 березня 2021 року по 01 липня 2021 року відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, та судові витрати у розмірі 2684,00 грн. та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі по тексті - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація») та ОСОБА_1 укладено договір № 210211-34616-1, відповідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 гривень, строком на 20 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. 17 червня 2021 року ТОВ «ФК «Фінанс інновація» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі по тексту -ТОВ «ФК «Ріальто») уклали Договір відступлення права вимоги. Відповідач порушив умови зобов'язання, а тому станом на 10 жовтня 2023 року має заборгованість у розмірі 22392,00 грн., яка складається з : 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1592,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 11 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року, 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожен день прострочення за період 04 березня 2021 року по 01 липня 2021 року відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. У зв'язку з цим, позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
03 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідач вважає що, ТОВ «ФК «Ріальто» не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору. Так, позивач не довів укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування йому тіла кредиту первісним кредитором, не довів розміру фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог.
09 січня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, згідно якої представник вказав що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують обставини укладення кредитного договору, перерахування коштів відповіда-чу у вказаному розмірі та нарахування відсотків за користування коштами, та документи які підтверджують витрати позивача на правничу допомогу.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 січня 2024 року витребувано у АТ «Універсал банк» виписку з карткового рахунку відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість представник позивача направив до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що відповідно укладеного договору №210211-34616-1 від 11 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень, строком на 20 днів, шляхом переказу на ї платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Укладений Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно ч. 2. ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення Кредитного договору ), дія даного закону не поширюється на: - договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті B мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.ua/uk/about_us a6o https://monetka.com.ua/uk/about_us.
Кредитний договір був підписаний 11 лютого 2021 року о 2:14:34 РМ год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 601705 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/. Кредитні кошти були відправлені відповідачу ОСОБА_1 11 лютого 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк», що підтверджується Рухом коштів по картці від 01 лютого 2024 року, клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
17 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено Договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-1 від 17.0 червня 2021 року, відповідно умов якого право вимоги за Договором № 210211-34616-1 від 11 лютого 2021 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто».
Відповідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України(далі за текстом ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропо-зиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайтіІнтернет https://monetka. com. та https://monetka.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропо-зицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому суд приходить висновку, що факт укладення договору № 210211-34616-1 від 11 лютого 2021 року підтверджується матеріалами справи та узгоджується із вимогами ст. 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений догово-ром або законом.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 210211-34616-1 від 11 лютого 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 22392,00 грн., яка складається з : 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1592,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 11 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року, 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно о п. 3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожен день прострочення за період 04 березня 2021 року по 01 липня 2021 року відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, що підтверджується розрахунком суми боргу. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 22392,00 грн.
З приводу витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришев-ський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і немину-чими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Руденко К.В. та позивачем було укладено Договір №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року.
З акту приймання-передачі наданих послуг за № 134 від 02 червня 2022 року вбачається, що позивач поніс витрати на правову допомогу відповідно договору №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року на загальну суму 9000,00 грн.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що обсяг понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду даним позовом ТОВ «ФК «Ріальто» понесло витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. Наведене підтверджується платіжною інструкцією № 873 від 12 жовтня 2023 року.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 207, 633, 634, 638, 640, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. 2, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за кредитним договором №210211-34616-1 від 11 лютого 2021 року у розмірі 22 392 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто дві) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто», юридична адреса : м. Київ, бул.Вацлава Гавела, 4, ЄДРПОУ 43492595.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 08 грудня 1998 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 травня 2024 року.
Суддя Л.В. Яковлєва