Провадження № 2/359/666/2024
Справа № 359/10614/23
13 травня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
встановив :
24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Національному транспортному університеті в розмірі 10000,00 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до закінчення навчання чи до досягнення 23 віку - дивлячись на те, яка з цих двох обставин настане першою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15 вересня 2000 року, який розірвано 25 січня 2012 року. Від даного шлюбу сторони мають спільну доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_3 23 серпня 2023 року зарахована на навчання до Національного транспортного університету денної форми навчання для здобуття ступені вищої освіти бакалавр за спеціальністю/освітньою програмою 073, менеджмент, ОТ «Логистика». Відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, хоча є здоровим та працездатним, а тому має реальну можливість надавати матеріальну допомогу ОСОБА_3 , яка продовжує навчатись. Зважаючи на це, просила позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для їх реалізації. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 .
12 січня 2024 року третя особа ОСОБА_3 подала до суду заяву, якою просила задовольнити позовні вимоги та слухати справу у її відсутність. Зазначила, що позивачем повністю обґрунтовано розмір аліментів, які мама просить стягнути з відповідача.
16 лютого 2024 року відповідачем подано до суду заяву про часткове визнання позовних вимог. Так, ОСОБА_2 просив прийняти рішення про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., оскільки на даний час не працевлаштований та додаткового доходу не має. Крім того, просив не стягувати з нього судовий збір, оскільки намагався добровільно сплачувати кошти, але позивачка звернулась до суду, чим спричинила йому збитки.
В судове засідання позивач не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань на адресу суду не направила.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте подав заяву про часткове визнання позовних вимог, у яких розгляд справи просив здійснити у його відсутність.
Третя особа до суду не з'явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Подала до суду заяву, якою позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, повно і всебічно дослідивши заяви сторін та докази, які наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15 вересня 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, у зв'язку з чим подружжю присвоєно спільне прізвище - ОСОБА_5 . Наведене підтверджується свідоцтвом про одруження виданого 15 вересня 2000 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку (а.с. 5).
Від даного шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 06 грудня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького район-ного управління юстиції м. Києва (а.с. 7).
25 січня 2012 року шлюб між сторонами розірвано. Наведене підтверджується рішенням Дарницького районного суду м. Києва, яке набрало законної сили (а.с. 6).
Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встанов-лені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно довідки Національного транспортного університету за № 803 від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_3 є студентом І-го курсу денної форми навчання факультету менеджменту, логістики та туризму даного університету. Термін навчання за освітнім ступенем бакалавр зазначено з 01 вересня 2023 по 30 червня 2027 включно (а.с. 8).
На підтвердження наведеного позивачем надано також договір за № 1922-23 укладений 23 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та Національним транспортним університетом, де вказано форму та термін навчання, спеціальність, умови і розмір оплати за навчання, тощо (а.с. 9).
Зважаючи на вказане суд вважає, що між позивачем та відповідачем склалися сімейні правовідносини щодо утримання дитини, які врегульовані Сімейним кодексом України.
Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У частині 1 ст. 199 СК України зазначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 офіційно не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_6 , яка є пенсіонером. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Інших обставин, які мали б істотне значення для вирішення питання щодо стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання та визначення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 судом не встановлено і про них не повідомлено сторонами у справі.
У частині 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 3 від 15 травня 2006 року зазначено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Відповідно ч. 1 ст. 13 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У зв'язку з наведеним вище, відсутність у відповідача стабільного офіційного доходу суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню і розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід визначити в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 жовтня 2023 року і до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову про стягнення аліментів ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а тому судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 3 від 15 травня 2006 року, ст. 141, 180 - 182, 184, 191 СК України, ст. 4, 10 - 12, 76 - 82, 133, 141, 258- 260, 263 - 265, 268, 289, 353, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчатися, у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2023 року і до закінчення навчання, не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу по аліментам за один місяць.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_2 виданий 8025, РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, РНОКПП - НОМЕР_5 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 травня 2024 року.
Суддя Л.В. Яковлєва