Справа № 357/1904/24
Провадження № 2/357/1913/24
( ЗАОЧНЕ )
09 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Пустовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В січні 2024 року ТОВ Веллфін» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1823250 від 21.01.2022 року в розмірі 24 000,00 грн., та просили відшкодувати понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги з позики грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 21.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Веллфін» було укладено договір про споживчий кредит № 1823250, за умовами якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п.1.4 Договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п.1.4 Договору, на картковий рахунок позивача була перерахована сума позики в розмірі 8000 грн. ТОВ «Веллфін» виконало умови договору, а відповідач, отримані грошові кошти в передбачені строки не повернув, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 15.01.2024р. становить 24 000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - основний борг, 16 000,00 грн - заборгованість за відсотками. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути кошти, тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1823250 від 21.01.2022 року в розмірі 24 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
29.01.2024 року ухвалою судді даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.42).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечив.
В судове засідання відповідач повторно не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, жодних клопотань, відзиву чи заперечень до суду не направив, та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.
Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачу рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1823250 від 21.01.2022 року
Судом встановлено, що 21.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1823250 від 21.01.2022 року, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (а.с.15-20).
Згідно п. 1.3 Договору, позика надається строком на 30 днів, позика має бути повернута до 20.02.2022р.
Згідно п. 1.4 Договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.
Встановлено, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на офіційному веб-сайті і виконання ним певних дій (а. с. 30-35), які свідчать про укладення Договору.
Також, встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «Веллфін» які регламентують порядок грошових коштів у позику фізичним особам, і приймаючи умови договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, у формі споживчого кредиту ТОВ «Веллфін» (п. 7.1, 7.6, Договору) (а.с. 8-14).
Згідно Додатку до договору Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки визначено загальну вартість кредиту в сумі 12 320,00 грн. (а.с. 20 на звороті).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства ТОВ «Веллфін», відповідач ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором у договорі № 1823250, приєдналася до Правил надання коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору № 1823250 від 21.01.2022 (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір № 1823250 від 21.01.2022 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Отже, встановлено, що вказаний кредитний договір № 1823250 від 21.01.2022 року, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 21.01.2022 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується платіжним повідомленням, з якого вбачається, що 21.01.2022р. було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 8000,00 грн. через систему прийому платежів «Platon» (а.с. 29).
Судом встановлено, що відповідач не повернув суму позики, тим самим порушив умови Договору та на даний час заборгованість за договором не погашена.
З наданого позивачем розрахунку (а.с.21-28) вбачається, що заборгованість за договором станом на 22.12.2023р. становить і 24000,00 грн., яка складається із: 8000,00 грн. - основний борг, 16000,00 грн. - заборгованість за відсотками.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту в повному обсязі та часткового задоволення позовних вимог в частині нарахування відсотків за кредитним договором.
Враховуючи, що п. 1.3 Договору № 1823250 від 21.01.2022 строк позики визначено 30 днів, а розмір процентів становить 1,8 % від суми позики за перший день користування позикою та 1, 8 % від суми позики щоденно за кожен користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики , зазначеного в п. 1.3.
Отже, суд вважає неправомірним нарахування відсотків за користування кредитом поза строком кредитування, тобто понад 30 днів.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1823250 від 21.01.2022 в розмірі 12 320,00 грн., що складається з: загальної заборгованості по тілу кредиту 8000,00 грн. та заборгованості по відсотках 4320,00грн., що відповідає загальній вартості кредиту, визначеній в Додатку до Договору.
Суд при вирішенні справи керується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446\15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір № 1823250 від 21.01.2022, однак умови договору порушив.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1823250 від 21.01.2022 року в розмірі 12 320,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 8 від 15.01.2024 року при пред'явленні позову до суду, позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 гривень.
Оскільки позов задоволено на 51,33 % (12320,00 грн. х 100 : 24000,00 грн.), судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 1554,27 грн. (3028,00 грн. х 51,33 %: 100).
Керуючись ст. 11, 207,526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1823250 від 21.01.2022 року в розмірі 12 320,00 грн. ( дванадцять тисяч триста двадцять гривень, 00 копійок )
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» - 1554,27 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири гривні, 27 копійок). - кошти по сплаті судового збору.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» /місцезнаходження: вулиця Героїв Севастополя, будинок 48, місто Київ, 03061. Код ЄДРПОУ: 39952398/
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 /адреса реєстрації: АДРЕСА_1 /
Повний текст рішення суду виготовлений 13.05.2024 року.
Суддя О. Я. Ярмола