Справа 279/5611/23
провадження №2/279/69/24
"06" травня 2024 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Коваленко В.П.
секретаря Лепесевицької В.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №279/5611/23 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про припинення права спільної часткової власності зі сплатою компенсації за частку, визнання права власності на частку майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом , уточнивши його, до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , в якому просить право власності ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , припинити а також визнати право ОСОБА_5 на 1/6 вказаної спірної квартири, та припинити право спільної часткової власності на вказану спірну квартиру.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що неповнолітня донька позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є спадкоємицею за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_7 на 5/6 частини спірної квартири . Відповідач ОСОБА_6 є спадкомицею 1/6 частки вказаної квартири як мати пенсійного віку, що має обов"язкову долю в спадщині.
Частка відповідачки ОСОБА_6 є незначною, технічно виділити її неможливо, проживати разом в однокімнатній квартирі також є неможливим.
В період розгляду судом даної справи ОСОБА_6 свою 1/6 частку подарувала своїй онуці, дочці покійного ОСОБА_7 від першого шлюбу ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Волков С.М. підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просять їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Бугайов Д.М. та відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнали, ствердили, що Саме ОСОБА_3 на даний час доглядає свою бабусю ОСОБА_6 , іншого житла немає, проживає у спірній квартирі. А тому задоволення позовних вимог завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про право власності за заповітом від 12 липня 2023 року (а.с.16) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_7 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Квартира житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею 35,9 кв.м.
Власником іншої частки вказаної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 , яка 26 вересня 2023 року в період розгляду справи Коростенським міськрайсудом подарувала належну їй 1/6 частку квартири ОСОБА_3 , яка з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вселилася у спірну квартиру і там проживає та доглядає за хворою ОСОБА_6 .
Відповідно до звіту (а.с.130) вартість 5/6 частин квартири складає 374292 грн, а вартість 1/6 частини 74858 гривень.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном. Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) вказано, що «право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України)».
Раніше аналогічні висновки були зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18), відповідно до якої «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї).Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника,та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Таким чином, у даній справі, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина , та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
З огляду на наведене, суд вважає, що припинення співвласника ОСОБА_3 на частку в спільному майні завдасть істотної шкоди відповідачці та неповнолітньому члену її сім"ї.
А тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 Цивільно-процесуального Кодексу України , ст. ст. 365,358 Цивільного Кодексу України , суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про припинення права спільної часткової власності зі сплатою компенсації за частку, визнання права власності на частку майна, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 16.05.2024.
Суддя Коваленко В. П.