справа 278/2605/24
10 травня 2024 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Євген Татуйко, розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області про встановлення факту здійснення постійного догляду, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, оглянувши яку приходжу до висновку, що підстав для відкриття провадження у справі на даний час немає, а заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Так, заявник просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, який зайнятий постійним доглядом за матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом першої групи безстроково і потребує постійного стороннього догляду. Метою такого звернення ОСОБА_1 зазначає бажання отримати відстрочку від мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановленими на підставі відповідного судового рішення.
Водночас, ч. 2 ст. 315 ЦПК України вказує на те, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, зокрема, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Положення абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вказують на те, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах врегульовано приписами Закону України "Про соціальні послуги" (далі - Закон).
Нормою ст. 19 Закону передбачено, що підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першоїстатті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник може встановити факт того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, який зайнятий постійним доглядом за матір'ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом першої групи безстроково і потребує постійного стороннього догляду в позасудовому порядку, встановленому Законом України "Про соціальні послуги".
Разом з тим, заява ОСОБА_1 не містить у собі будь-яких згадок про те, чому останній не має змоги самостійно отримати документи, що посвідчують факт, який заявник просить встановити у судовому порядку, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України.
За таких обставин, ОСОБА_1 слід надати суду відомості щодо того, які обставини унеможливлюють його встановити вищевказаний юридичний факт у порядку, визначеному законом України "Про соціальні послуги".
Згідно із положеннями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, недотримання заявником зазначених положень процесуального законодавства при зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому, згідно із усталеною практикою з приводу врегулювання подібних правовідносин, таку заяву належить залишити без руху.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, --
Позовну заяву залишити без руху з наданням п'ятиденного строку для усунення недоліків зазначених в даному рішенні з дня отримання його копії.
Роз'яснити заявнику, що у випадку неусунення зазначених недоліків заява вважається неподаною та повертається авторові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Євген Татуйко