Справа №155/633/24
Провадження №1-кс/155/240/24
09.05.2024 м. Горохів
Слідчий суддя Горохівський районний суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника власника майна ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна
До Горохівського районного суду Волинської області 07 травня 2024 року надійшло клопотання про скасування арешту на автомобіль марки «TOYOTA», моделі «HILUX», д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 .
Своє клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2024 накладено арешт на вищевказаний транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію.
Зазначає, що постановою слідчого від 29 квітня 2024 року закрито кримінальне провадження.
Враховуючи вищенаведене, просить скасувати арешт на вищезазначене майно.
Представник власника майна в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника, оглянувши та дослідивши надані матеріали клопотання та долучені до нього документи, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що СВ відділенням поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводилося досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024030600000107 від 11 квітня 2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2024 року накладено арешт на автомобіль марки «TOYOTA», моделі «HILUX», д.н.з. « НОМЕР_1 », номер шасі НОМЕР_2 , свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 , шляхом постановлення заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.
Постановою слідчого СВ відділення поліції №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 від 29 квітня 2024 року кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за провадженні №12024030600000107 від 11 квітня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК України, регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст.174 КПК України, не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4 статті 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4 ст.132 КПК України, є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч.4 ст. 132 КПК України, є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч.4 ст.132 КПК України, вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Заявник у своєму клопотанні просить повернути законному власнику транспортний засіб, тобто просить вирішити питання про долю речового доказу.
Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Разом з тим, слід врахувати, що чинний кримінальний процесуальний закон розрізняє поняття «суд» та «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження (досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність) здійснення ними своїх повноважень та належним чином розмежовуючи їх.
Таким чином, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ч.9 ст.100 КПК України, про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.
Разом з тим, з огляду на приписи ч.4 ст.132 КПК України, можна зробити висновок, що після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру.
Даний правовий висновок узгоджується з постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду по справі № 554/2506/22 від 15 квітня 2024 року.
Таким чином враховуючи, що слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання про скасування арешту на майно та вирішувати долю речового доказу після закінчення досудового розслідування, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Слідчий суддя зауважує, що ухвала про арешт майна припинила свою дію в силу ч. 4 ст. 134 КПК України, тому підстав утримувати транспортний засіб та свідоцтво про його реєстрацію у слідчого і прокурора немає, а відтак ними має бути повернуто законному власнику.
Керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання представника власника майна ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний тест ухвали виготовлено 13 травня 2024 року
Слідчий суддя
Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1