Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
02.05.2024м. ХарківСправа № 922/1043/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Харківського району
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 2218591,79 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Батіг В.В., дов. № 33-07/12 від 03.04.2024 року
відповідача - Ващенко Т.Д., дов. № 01-40/11164/42 від 30.12.2022 року
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки, Харківського району звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача за договором купівлі-продажу пом'якшеної води № 138 від 22 березня 2023 року у розмірі 2218591,79 грн, з яких: пеня у сумі 1854006,34 грн за період 01 березня 2023 року - 31 липня 2023 року; 3% річних у сумі 111313,75 грн за період 01 березня 2023 року - 31 липня 2023 року, інфляційні втрати у сумі 253271,70 грн за період березень - липень 2023 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 30 квітня 2024 року о 14 годин.
19 квітня 2024 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано відзив (вхідний № 10491) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
23 квітня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" подано відповідь (вхідний № 10717) на відзив, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
25 квітня 2024 року через систему "Електронний суд", Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" подано заперечення (вхідний № 11166) на відповідь на відзив, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 30 квітня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 30 квітня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 02 травня 2024 року.
Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та у наданих запереченнях на відповідь на відзив позов визнає, але просить суд зменшити розмір пені на 95,4 % та відстрочити виконання рішення суд.
Представник позивача у судовому засіданні проти зменшення пені та відстрочки виконання рішення заперечує.
Згідно частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що поданий відповідачем - Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" відзив про визнання позову, є таким, що відповідає змісту статті 191 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
22 березня 2023 року між Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (позивачем, продавцем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідачем, покупцем) укладено договір купівлі-продажу пом'якшення води № 138.
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується поставити покупцю пом'якшену воду, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити пом'якшену воду на умовах цього договору.
Згідно пункту 3.1. договору строк поставки товару: 01 січня 2023 року - 30 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 3.4. договору продавець до 2-го числа місяця, наступного за звітним, надає покупцю 2 примірники оформленого зі свого боку акту відпуску загальної кількості пом'якшеної (додаток № 2) (з доданим у паперовому та електронному вигляді архіву погодинного відпуску пом'якшеної води), який покупець зобов'язаний розглянути, оформити зі свого боку та передати продавцю один примірник належним чином підписаного акту відпуску або повернути акти без підписання у строк до 4-го числа місяця, наступного за звітним, з наданням мотивованих заперечень. У разі, якщо у вказаний строк на адресу продавця не надійдуть мотивовані заперечення проти акту відпуску, зазначений акт в частині обсягів та вартості вважається повністю узгодженим покупцем.
Згідно пункту 3.5. договору покупець забезпечує надання продавцю об'ємів власних теплових мереж (додаток № 1). Подавець до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надає покупцю 2 примірники оформленого зі свого боку акту приймання-передачі (додаток № 3), який покупець зобов'язаний розглянути, оформити зі свого боку та передати продавцю один примірник належним чином підписаного акту приймання-передачі або повернути акти без підписання у строк до 8-го числа місяця, наступного за звітним, з наданням мотивованих заперечень. У разі, якщо у вказаний строк в адресу продавця не надійдуть мотивовані заперечення проти акту приймання-передачі, зазначений акт в частині обсягів та вартості вважається повністю узгодженим покупцем. В такому випадку підставою для оплати товару є акт приймання-передачі, підписаний продавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до пункту 4.1. договору вартість цього договору становить 49448400,00 грн, в тому числі ПДВ - 8241400,00 грн.
Згідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1. договору ціна товару за 1 куб.м - 23,15 грн без ПДВ, крім того ПДВ відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.1. договору оплата покупцем за отриману у звітному місяці пом'якшену воду здійснюється продавцю, виключно за обсяги пом'якшеної води, які визначені згідно показань комерційного вузла обліку, який відповідає вимогам чинного законодавства України. Остаточний розрахунок за фактично передану пом'якшену воду здійснюється до 30-го числа місяця, наступного за місяцем поставки пом'якшеної води За згодою сторін розрахунки по даному договору можуть здійснюватись і в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та поставив Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" пом'якшену воду за період січень - червень 2023 року загальною кількість на підставі Актів відпуску пом'якшеної води: 293540 м.куб - у січні 2023 року, відповідно до Акту від 31 січня 2023 року; 259986 м.куб - у лютому 2023 року, відповідно до Акту від 28 лютого 2023 року; 261853 м.куб - у березні 2023 року, відповідно до Акту від 31 березня 2023 року; 168385 м.куб - у квітні 2023 року, відповідно до Акту від 30 квітня 2023 року; 33062 м.куб - у травні 2023 року, відповідно до Акту від 31 травня 2023 року; 0000 м.куб - у червні 2023 року, відповідно до Акту від 30 червня 2023 року.
На підставі вищезазначених Актів відпуску пом'якшеної води, між Сторонами згідно пункту 3.5. договору складено Акти приймання-передачі пом'якшеної води на загальну суму: 8154541,20 грн - за січень 2023 року, відповідно до Акту № 01 від 31 січня 2023 року; 7222411,08 грн - за лютий 2023 року, відповідно до Акту № 02 від 28 лютого 2023 року; 7274276,34 грн - за березень 2023 року, відповідно до Акту № 03 від 31 березня 2023 року; 4677735,30 грн - за квітень 2023 року, відповідно до Акту № 04 від 30 квітня 2023 року; 918462,36 грн - за травень 2023 року, відповідно до Акту № 05 від 31 травня 2023 року; 0,00 грн - за червень 2023 року, відповідно до Акту № 06 від 30 червня 2023 року.
В свою чергу, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", всупереч вимог, передбачених пунктом 5.1. договору прострочило виконання зобов'язання з оплати пом'якшеної води, що підтверджується Реєстром платіжних інструкцій за договором та довідкою про стан розрахунків за договором.
Згідно підпункту 6.1.1. пункту 6.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Відповідно до пункту 7.2. договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені в пункті 5.1. даного договору, покупець у безспірному порядку сплачує на користь продавця крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1854006,34 грн пені за період з 01 березня 2023 року по 31 липня 2023 року задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем 253271,70 грн інфляційних втрат за період березня 2023 року - липня 2023 року; 111313,75 грн 3% річних за період з 01 березня 2023 року по 31 липня 2023 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 253271,70 грн інфляційних втрат за період березня 2023 року - липня 2023 року та 111313,75 грн 3% річних за період з 01 березня 2023 року по 31 липня 2023 року, є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95,4%, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №916/376/19; від 09 лютого 2021 року у справі №904/157/20 тощо.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язкових для учасників правовідносин характер. Слід також враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань та ризиками своєї господарської діяльності.
При цьому, твердження відповідача про винятковість випадку, важкий фінансовий стан, належність відповідача до підприємств критичної інфраструктури, що зазнала обстрілів та необґрунтований розрахунок суми штрафних санкцій не відповідають наявним в матеріалах справи доказам.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідачем у відзиві в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення суду не наведені підстави для такого відстрочення та не наведено виключні обставини, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем систематично не виконуються або виконуються зобов'язання за договорами купівлі-продажу теплової енергії та пом'якшеної води, з досить тривалим строком прострочення платежів; не надано жодних доказів того, що після закінчення строку відстрочки у відповідача буде реальна можливість виконання рішення суду та продовжується несплата вартості теплової енергії позивачу починаючи з 2022 року і до тепер.
Суд зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам ГПК України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.
На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 13311,55 грн, а судовий збір у розмірі 13311,55 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-10, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) за договором купівлі-продажу пом'якшеної води № 138 від 22 березня 2023 року у розмірі 2218591,79 грн, з яких: пеня у сумі 1854006,34 грн за період 01 березня 2023 року - 31 липня 2023 року; 3% річних у сумі 111313,75 грн за період 01 березня 2023 року - 31 липня 2023 року, інфляційні втрати у сумі 253271,70 грн за період березень - липень 2023 року, а також 13311,55 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 13311,55 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17 5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "13" травня 2024 р.
Суддя П.В. Хотенець