про відмову у видачі судового наказу
"13" травня 2024 р. Справа № 916/2046/24
Суддя Господарського суду Одеської області Щавинська Ю.М., розглянувши заяву (вх.№2098/24 від 08.05.2024) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 25830731) про видачу судового наказу до боржника Фізичної особи-підприємця Согомонян Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2098/24 від 08.05.2024) про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Согомонян Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості у сумі 8 236,80 грн та судового збору.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Частиною 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
Як вбачається з доданих до заяви про видачу судового наказу документів, у підтвердження сплати судового збору заявником надано суду платіжну інструкцію №953 від 22.04.2024 на суму 302,80 грн, яке містить, зокрема, дату одержання банком: 23.04.2024, вказання призначення платежу: 101 3510160 2800; Судовий збір за заявою Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 19.04.2024 №148. Господарський суд Кіровоградської області. Перераховано повністю.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" встановлено обов'язок суду перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевіривши зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої заявником суми судового збору, суд встановив, що така сума не була зарахована на рахунок №UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області, тобто, на рахунок Господарського суду Одеської області, про що статистичним відділом було складено відповідну довідку.
За таких обставин, суд зазначає, що подана заявником платіжна інструкція №953 від 22.04.2024 на суму 302,80 грн не може бути врахована судом у даній справі.
Таким чином, суд доходить висновку, що заява Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про видачу наказу оформлена з порушенням вимог, встановлених п.1 ч.3 ст.150 ГПК України, тобто не містить доказів сплати судового збору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог ст.150 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів, підтверджуючих сплату судового збору, суд відмовляє у задоволенні заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про видачу судового наказу.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків, а також не позбавляє заявника права звернутися до суду із тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст.147-153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про видачу судового наказу (вх.№2098/24 від 08.05.2024) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя Ю.М. Щавинська