79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.04.2024 Справа № 914/586/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ
до відповідача: Кугаєвича Віталія Михайловича , с. Долиняни Городоцького району Львівської області
про: стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 909,14 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" поступила позовна заява Товариства обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до відповідача: Кугаєвича Віталія Михайловича про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 909,14 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 р., справу № 914/586/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
У позовній заяві за вх. № 637 від 29.02.2024 р., позивач просив суд для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, витребувати в АТ "Універсал Банк", інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Кугаєвич Віталій Михайлович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 року по 25.01.2024 року включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 03.04.2024 р. Крім того, ухвалою суду від 05.03.2024 р. клопотання позивача про витребування інформації в АТ "Універсал Банк" задоволено та витребувано в АТ "Універсал Банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Кугаєвич Віталій Михайлович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 року по 25.01.2024 року включно.
18.03.2024 р. від представника АТ "Універсал Банк", на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2024 р., надійшла заява з додатками за вх. № 7621/24 та заява з додатками за вх. № 8205/24 від 25.03.2024 р.
У заяві АТ "Універсал Банк" за вх. № 7621/24 від 18.03.2024 р. зазначено, що на ім'я Кугаєвич Віталій Михайлович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 від 14.12.2020 року та долучено до матеріалів справи виписку за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом є картка НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 р. по 25.01.2024 року.
Крім того, АТ "Універсал Банк" долучено до матеріалів справи рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 року по 25.01.2024 року включно (за вх. № 8205/24 від 25.03.2024 р.).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 30.04.2024 р. з підстав, зазначених в даній ухвалі.
30.04.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
01.04.2024 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № 8870/24, в якій позивач просить суд розглянути справу № 914/586/24 без участі повноважного представника позивача, а також зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю.
Також, у позовній заяві за вх. № 637 від 29.02.2024 р., позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/586/24 без участі повноважного представника позивача.
30.04.2024 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 05.03.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 30.04.2024 р. не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та отриманий на запит суду.
Оскільки відповідачем у справі позивачем зазначено фізичну особу - Кугаєвич Віталій Михайлович , судом отримано Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру (Відповідь № 476212 від 04.03.2024 р.), відповідно до якого відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (міститься в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі направлялись також на електронну адресу відповідача -vitaliikugaevicv@gmail.com, що значиться в матеріалах справи.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600095426708, ухвалу суду від 05.03.2024 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 16.03.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600906093186, ухвалу суду від 03.04.2024 р. про відкладення розгляду справи по суті на 30.04.2024 р., відповідачем отримано 18.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/586/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/586/24.
В судовому засіданні 30.04.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у терміни, визначені договором № № 175919-КС-003 про надання кредиту від 19.03.2021. Внаслідок чого, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24 909,14 грн. станом на 26.01.2024 р., в т.ч.: 17 000,00 грн. заборгованості із прострочених платежів по тілу кредиту, 5 359,14 грн. - заборгованості із прострочених платежів по процентах та 2 550,00 грн. - заборгованості із прострочених платежів за комісією, нарахованих до 14.05.2021 р., тобто до закінчення терміну дії Договору, та судові витрати із сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не з'явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 05.03.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81506, Львівська область, Городоцький район, с. Долиняни(з), вул. Сонячна, буд. 47, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи та отриманий на запит суду.
Ухвали суду у даній справі направлялись також на електронну адресу відповідача - vitaliikugaevicv@gmail.com, що зазначена у Візуальній формі послідовності дій Клієнта (а.с. 38) та у Анкеті клієнта від 25.01.2024 р. (а.с. 36).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600095426708, ухвалу суду від 05.03.2024 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 16.03.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600906093186, ухвалу суду від 03.04.2024 р. про відкладення розгляду справи по суті на 30.04.2024 р., відповідачем отримано 18.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.
19.03.2021 року між Товариством обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (- позивач у справі, кредитодавець за договором) та Фізичною особою - підприємцем Кугаєвич Віталій Михайлович (відповідач у справі, позичальник за договором) укладено Договір № 175919- КС-003 про надання кредиту (надалі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
19.03.2021 року позивачем направлено Фізичній особі - підприємцю Кугаєвич Віталій Михайлович, пропозицію (оферту) укласти Договір № 175919-КС-003 про надання кредиту.
19.03.2021 року Фізична особа - підприємець Кугаєвич Віталій Михайлович, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 175919-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Позивачем направлено Фізичній особі - підприємцю Кугаєвич Віталій Михайлович, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-0990 , на номер телефону 380 (97) 437-67-09 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 19.03.2021 року між ТзОВ "Бізнес Позика" та Фізичною особою - підприємцем Кугаєвич Віталій Михайлович було укладено Договір № 175919-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, разом - Договір).
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0.55306443 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав, та надав відповідачу 19.03.2021 року грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (який відповідачем вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів, яка позивачем долучена до матеріалів справи (а.с. 41) та відповідями АТ "Універсал Банк", що надані суду, на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 05.03.2024 р. про відкриття провадження у справі і містяться в матеріалах справи.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач зобов'язання за Кредитним договором № 175919- КС-003 про надання кредиту належним чином не виконав, не сплативши заборгованість за договором, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 175919-КС-003 Позичальника Кугаєвич Віталій Михайлович , чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором.
Відповідно до пункту 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі за текстом - «Проценти за користування кредитом»), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Згідно п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 17 000,00 грн. заборгованості із прострочених платежів по тілу кредиту, 5 359,14 грн. - заборгованості із прострочених платежів по процентах та 2 550,00 грн. - заборгованості із прострочених платежів за комісією, нарахування яких здійснено позивачем до 14.05.2021 р., тобто до закінчення терміну дії Договору, та судові витрати із сплати судового збору.
Оцінка суду.
Пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В даному випадку, між сторонами виникли права та обов'язки на підставі договору № 175919-КС-003 про надання кредиту від 19.03.2021.
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором визнається алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який судом долучено до матеріалів справи, зазначено, що діяльність фізичної особи підприємця Кугаєвича Віталія Михайловича припинена 25.11.2021 року, підстава - власне рішення.
Згідно ст.51 та 52 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання, у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його, як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.
Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 25.05.2020.
Сторони уклали договір про надання кредиту № 175919-КС-003 від 19.03.2021 (надалі - Договір). Цей договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-0990.
Згідно з пунктом 1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кошти у розмірі 17'000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям. Строк кредиту - 8 тижнів; процентна ставка - в день - 0.55306443 (фіксована); комісія за надання кредиту - 2 550,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 17'000,00 грн; термін дії договору - до 14.05.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 05.03.2024 р. клопотання позивача про витребування інформації в АТ "Універсал Банк" задоволено та витребувано в АТ "Універсал Банк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Кугаєвич Віталій Михайлович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) та інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 року по 25.01.2024 року включно.
18.03.2024 р. від представника АТ "Універсал Банк", на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2024 р., надійшла заява з додатками за вх. № 7621/24 та заява з додатками за вх. № 8205/24 від 25.03.2024 р.
У заяві АТ "Універсал Банк" за вх. № 7621/24 від 18.03.2024 р. зазначено, що на ім'я Кугаєвич Віталій Михайлович (РНОКПП - НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 від 14.12.2020 року та долучено до матеріалів справи виписку за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом є картка НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 р. по 25.01.2024 року.
Крім того, АТ "Універсал Банк" долучено до матеріалів справи рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 19.03.2021 року по 25.01.2024 року включно (за вх. № 8205/24 від 25.03.2024 р.).
Позивач надав відповідачу кошти у розмірі 17'000,00 грн. 19.03.2021 р., що підтверджується платіжним документом від 19.03.2021 р.(а. с.41) та долученими до справи відповідями АТ "Універсал Банк" за вх. № 8205/24 від 25.03.2024 р. (а.с. 98-110) та за вх. № 7621/24 від 18.03.2024 р. (а.с. 85-97), що надані суду на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/586/24.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 наведеного Закону).
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого Договором та законом обов'язку щодо повернення кредиту в порядку та терміни, передбачені кредитним договором, чим порушено право кредитодавця на отримання коштів. Термін дії Договору до 14.05.2021 р.
Таким чином, позивач, як кредитор у зобов'язанні, вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по процентах, що у відповідності до доданого до позовної заяви розрахунку становить 24 909,14 грн., з них: 17 000,00 грн. заборгованості із прострочених платежів по тілу кредиту, 5 359,14 грн. - заборгованості із прострочених платежів по процентах та 2 550,00 грн. - заборгованості із прострочених платежів за комісією згідно приведеного позивачем розрахунку, станом на 26.01.2024, нарахованих позивачем до 14.05.2021 р., тобто до закінчення терміну дії Договору.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд зазначає, що станом на день прийняття рішення судом, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 17 000,00 грн. заборгованості із прострочених платежів по тілу кредиту, 5 359,14 грн. - заборгованості із прострочених платежів по процентах та 2 550,00 грн. - заборгованості із прострочених платежів за комісією. Договір недійсним чи неукладеним не визнавався і не був розірваний до закінчення терміну його дії. Доказів зворотнього суду не надано.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача Кугаєвича Віталія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача: Товариства обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, б.Лесі Українки, Будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) 17 000,00 грн. заборгованості із прострочених платежів по тілу кредиту, 5 359,14 грн. - заборгованості із прострочених платежів по процентах, 2 550,00 грн. - заборгованості із прострочених платежів за комісією та 2 422,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13.05.2024 р. у зв'язку з перебуванням судді Долінської О.З. у щорічній основній відпустці з 06.05.2024 р. по 10.05.2024 р. включно.
Суддя Долінська О.З.