ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2024Справа № 914/3180/23
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі
За позовом Львівської обласної прокуратури
до 1. Львівської міської ради
2. Державної інспекції архітектури та містобудування України
3. Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця»
про визнання незаконним та скасування рішення, дозволу та державної реєстрації права власності
23.10.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської обласної прокуратури з вимогами до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про:
1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;
2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;
3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, позовну заяву Львівської обласної прокуратури повернуто позивачу.
Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/3180/23 скасовано, справу №914/3180/23 передано до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №914/3180/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
09.04.2024 відповідачем 1 подано відзив на позову заяву.
10.04.2024 відповідачем 2 та відповідачем 3 подано відзиви на позовну заяву.
15.04.2024 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 3 та відповідь на відзив відповідача 2.
15.04.2024 до Господарського суду Львівської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
1) накласти арешт на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
2) заборонити суб'єктам владних повноважень, відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (у тому числі підготовчі, будівельні роботи) відносно незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
3) заборонити відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, передбачені містобудівними умовами та обмеженнями MUO1:7850-0341-5116-3886, а також дозволом №IV012221019254 на виконання будівельних робіт, та спрямовані на будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
15.04.2024 відповідачем 3 подано клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні за участю сторін.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.04.2024 заяву Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову призначено на 23.04.2024.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 матеріали справи №914/3180/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №914/3180/23 передано на розгляду судді Спичаку О.М.
Розглянувши заяву Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №914/3180/23, суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частини перша і третя статті 137).
Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі №911/2930/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, якщо позивач звертається (має намір звернутися) до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим, реальне та ефективне виконання судового рішення в контексті превенції потенційних труднощів стосовно предмету спору у майбутньому слід розуміти так, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, повинна бути в тому числі захищена від необхідності подання наступних позовів, пов'язаних із предметом спору, підстави пред'явлення яких можуть виникнути через те, що в процесі розгляду спору мала місце зміна відповідних обставин.
Таким чином, заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення виконання судового рішення як такого правового стану, за якого позивачу гарантується отримання повного та ефективного відновлення порушених прав та відсутність необхідності повторного звернення до суду з метою захисту прав, порушення яких потенційно може мати місце протягом судового розгляду та до моменту виконання рішення суду та тим чи іншим чином спричиняти неможливість забезпечення судом повноти реалізації судового захисту як кінцевої мети звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справ, прокурор просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об'єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;
2) визнати незаконним та скасувати дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;
3) скасувати державну реєстрацію права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об'єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.
При цьому, у заяві про забезпечення позову прокурор просить:
1) накласти арешт на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
2) заборонити суб'єктам владних повноважень, відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (у тому числі підготовчі, будівельні роботи) відносно незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
3) заборонити відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, передбачені містобудівними умовами та обмеженнями MUO1:7850-0341-5116-3886, а також дозволом №IV012221019254 на виконання будівельних робіт, та спрямовані на будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у разі продовження будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та реєстрації права власності на нього рішення у цій справі виконати буде неможливо (з огляду на категорійність та площу забудови), а відтак неможливо буде належно захистити порушені інтереси держави.
Таким чином, з наведеного вбачається, що обрані заявником заходи забезпечення позову не узгоджуються та не є співмірними з позовними вимогами, які заявляються прокурором, оскільки наявність/відсутність забезпечення позову у даній справі обраними позивачем заходами жодним чином не свідчить, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом конкретно яких він звернувся до суду.
Тобто, заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити у даній справі, не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в контексті заявленого позивачем способу захисту.. При цьому, як вже було зазначено судом, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмету позову), з яким позивач звернувся до суду (має намір звернутись), з огляду на приписи ст. 5, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову.
При цьому, у випадку виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №914/3180/23.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя О.М. Спичак