ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2024Справа № 910/6738/23
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Антонов»
до Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
про стягнення 14.917.051,77 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Гоцалюк М.О.;
від відповідача: Свиридов І.Б.;
від третьої особи: Гецко Н.М.
01.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Антонов» з вимогами до Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» про стягнення 26537709,00 грн, з яких 22380000,00 грн основного боргу, 673239,49 грн 3% річних та 3484469,51 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про авіаційні перевезення №6536UA не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22380000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 673239,49 грн 3% річних та 3484469,51 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 (суддя Мудрий С.М.) позовну заяву Державного підприємства «Антонов» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 08.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкрито провадження у справі №910/6738/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2023, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний концерн «Укроборонпром», встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
19.06.2023 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про авіаційні перевезення №6536UA у розмірі 29244767,13 грн, з яких 22380000,00 грн основного боргу, 921565,44 грн 3% річних та 5943201,69 грн інфляційних втрат. Вказана заява була прийнята до розгляду у підготовчому засіданні 20.06.2023.
20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 позов Державного підприємства «Антонов» залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/6738/23 скасовано, справу №910/6738/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 задоволено самовідвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/6738/23, справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу, внаслідок якого справу №910/6738/23 передано на розгляд судді Спичака О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 суддею Спичаком О.М. прийнято до свого провадження справу №910/6738/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.11.2023.
23.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про авіаційні перевезення №6536UA у загальному розмірі 22044988,11 грн, а саме: 14920000,00 грн основного боргу, 1150270,65 грн 3% річних та 5974717,46 грн інфляційних втрат. Вказана заява була прийнята до розгляду у підготовчому засіданні 29.11.2023.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 17.01.2024.
Ухвалою від 21.12.2023 Верховний Суд поновив Дочірньому підприємству Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державному госпрозрахунковому зовнішньоторгівельному підприємству «Спецтехноекспорт» процесуальний строк для подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/6738/23; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023; витребував у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6738/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 зупинено провадження у справі №910/6738/23 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
Постановою Верховного Суду від 16.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/6738/23 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 поновлено провадження у справі №910/6738/23, підготовче засідання призначено на 21.02.2024.
20.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про авіаційні перевезення №6536UA у загальному розмірі 14917051,77 грн, а саме: 7460000,00 грн основного боргу, 1233659,16 грн 3% річних та 6223392,61 грн інфляційних втрат. Вказана заява була прийнята до розгляду у підготовчому засіданні 21.02.2024.
21.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - компанії Bulcomers KS Ltd (Bulgaria).
21.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що він не замовляв надання послуг з перевезення за авіарейсом №ADB3286.
У підготовчому засіданні 21.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 13.03.2024.
27.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 13.03.2024 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - Bulcomers KS Ltd; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2024.
13.03.2024 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
27.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 27.03.2024 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.05.2024.
18.04.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Антонов» надійшла заява про заміну позивача у справі - з Державного підприємства «Антонов» на Акціонерне товариство «Антонов».
У судовому засіданні 01.05.2024 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.05.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи у судому засіданні 01.05.2024 надав усні пояснення по справі, підтримав позовні вимоги позивача.
У судовому засіданні 01.05.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Державним підприємством «Антонов» (перевізник) та Дочірнім підприємством державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт» (замовник) укладено Договір про авіаційні перевезення №6536UA, відповідно до умов якого перевізник приймає на себе зобов'язання з надання послуг з авіаційного перевезення вантажів, відповідно до положень і умов, що охоплені змістом, або на які є посилання у цьому договорі, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити надані перевізником послуги.
У статті 3 Договору про авіаційні перевезення №6536UA сторони визначили рейси, для яких зафрахтоване повітряне судно, дати рейсів, маршрут прямування.
Відповідно до ст. 4 Договору про авіаційні перевезення №6536UA ціна 2550000,00 дол США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол США за кожний рейс. Дата, до якої повинен бути переказаний платіж, - за можливості за 2 дні до дати рейсу, але в будь-якому випадку не пізніше 05.05.2022.
Додатковою угодою №1 від 02.05.2022 до Договору про авіаційні перевезення №6536UA сторони погодили, що ціна 5100000,00 дол США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол США за кожний рейс.
Вказаною додатковою угодою сторони збільшили кількість авіаційних рейсів до 20, вказавши їх реквізити, дати та маршрути прямування.
Звертаючись з даним позовом до суду (в редакції заяв про зменшення розміру позовних вимог), позивач вказує на те, що відповідачем не були оплачені надані позивачем послуги з авіаційного перевезення вантажу за авіарейсом ADB3286 (за актом №6536UA-3286 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022) на суму 7460000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1233659,16 грн 3% річних та 6223392,61 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що він не замовляв надання послуг з перевезення за авіарейсом №ADB3286.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 310 Господарського кодексу України одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.
Враховуючи подані позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, предметом позову у даній справі є стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» заборгованості за надані послуги з авіаційного перевезення вантажу авіарейсом ADB3286 (за актом №6536UA-3286 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022) на суму 7460000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1233659,16 грн 3% річних та 6223392,61 грн інфляційних втрат.
Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту №6536UA-3286 здачі приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022 за Договором про авіаційні перевезення №6536UA на суму 7460000,00 грн.
У вказаному акті міститься інформація про те, що він складений за результатами надання позивачем послуг з авіаційного перевезення вантажу за авіаційним рейсом ADB3286.
Вказаний акт не підписаний відповідачем, тоді як інші акти, копії яких наявні в матеріалах справи, підписані відповідачем (не входять до предмета спору).
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний акт надсилався позивачем відповідачу, однак останній не підписав (не погодив) Акт №6536UA-3286 здачі приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022, вказавши, що перевезення вантажів було здійснено без врегулювання підтверджуючих документів (відповідно до листа відповідача №31.44/1252/147-23 від 12.01.2023, копія якого долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).
Втім, суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як встановлено судом, у статті 3 Договору про авіаційні перевезення №6536UA сторони визначили рейси, для яких зафрахтоване повітряне судно, дати рейсів, маршрут прямування.
Крім того, Додатковою угодою №1 від 02.05.2022 до Договору про авіаційні перевезення №6536UA сторони також збільшили кількість авіаційних рейсів до 20, вказавши їх реквізити, дати та маршрути прямування.
Серед переліку рейсів міститься і рейс ADB3286, дата рейсу - 03.05.2022.
Виконання вказаного рейсу підтверджується відповідною авіанакладною від 05.05.2022 та відповідним Air cargo Manifest.
При цьому, відповідно до частини першої статті 11, частини другої статті 100 Повітряного кодексу України, пункту 8 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №520, з метою вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює діяльність цивільної авіації України в сфері організації повітряних перевезень вантажів Наказом Державної авіаційної служби України № 1795 від 19.11.2021 затверджено Авіаційні правила України "Правила повітряних перевезень вантажів" (далі - Авіаційні правила).
Пунктом 1 розділу ІІІ Авіаційних правил зазначено, що при перевезенні вантажів оформлюється авіаційна вантажна накладна (додаток 1 до цих Авіаційних правил).
Авіаційна вантажна накладна може бути як авіаційна вантажна накладна авіаперевізника так і нейтральна авіаційна вантажна накладна.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Авіаційних правил будь-які дані в авіаційній вантажній накладній щодо ваги, розмірів та пакування вантажу, а також кількості місць є підтвердженням повідомлених даних. Дані щодо кількості, об'єму та стану вантажу не є підтвердженням проти авіаперевізника, за винятком випадків, коли такі дані стосуються фактичного стану вантажу і авіаперевізником проведена перевірка цих даних у присутності вантажовідправника, про що зроблена відмітка в авіаційній вантажній накладній.
Авіаперевізник не приймає до перевезення вантаж у разі, якщо авіаційна вантажна накладна має виправлення, зроблені не авіаперевізником (його агентом), містить нерозбірливі записи (п. 4 розділу ІІІ Авіаційних правил).
На підставі п. 10 розділу ІІІ Авіаційних правил своїм підписом в авіаційній вантажній накладній вантажовідправник підтверджує свою згоду на умови договору перевезення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція від 28.05.1999) саме авіавантажна накладна або квитанція на вантаж, до доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них.
Відповідно до п. а) ст. 1 Додатку №1 до Договору «Авіавантажна накладна» - це супровідний документ встановленої форми, який засвідчує укладання Договору про повітряне перевезення вантажу, а також прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з п. b) ст. 1 Додатку №1 до Договору «Договір» - це Договір про авіаційні перевезення №6536UA, який включає в себе зокрема умови та положення, викладені в Авіавантажній накладній.
В матеріалах справи, окрім копій Договору, додатків до Договору, Додаткової угоди №1, рахунків фактур, платіжних інструкцій, листувань, також наявні 17 авіавантажних накладних, у тому числі авіавантажна накладна №ADB-01605085 за рейсом ADB3286.
Згідно з п. b) ст. 4 Додатку №1 до Договору у відношенні Вантажу на борту ПС, Замовник несе відповідальність за видачу та надання всіх Авіавантажних накладних та решти документації та її належного змісту, які необхідні Замовнику чи будь-якій іншій особі, що пов'язана з вантажем, здійснити або забезпечити виконання умов чи зобов'язань, викладених у даному Договорі або у випадку порушення будь-яких умов, законів, митних правил та регулювань, зазначених в Договорі.
Однак, на підставі п. а) ст. 6 Додатку №1 до Договору Антонов не дозволяє перевезення вантажів на ПС, якщо у зв'язку з цим не було виписано Авіавантажну накладну чи то в стандартній на Антонов формі, чи в формі, положення та умови якої не накладають на Антонов, як перевізника більш обтяжливі зобов'язання, ніж ті, які зазначені у власній стандартній Авіавантажній накладній Антонов. Якщо Замовник не є вантажовідправником, будь-які дії, вжиті Замовником стосовно Авіавантажної накладної, вважаються як такі, що виконані агентом вантажовідправника.
Як вбачається з п. b) ст. 1 Договору Відповідач є Замовником, а не вантажовідправником.
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Авіаційних правил три примірники авіаційної вантажної накладної (незалежно від кількості копій) мають однакову юридичну силу та призначаються:
- оригінал 1 (for issuing carrier) - для авіаперевізника, якому належить оформлена авіаційна вантажна накладна, підписується вантажовідправником. Залишається у авіаперевізника, який видав авіаційну вантажну накладну, для проведення розрахунків та є підтвердженням договору між авіаперевізником та вантажовідправником на прийняття, виконання та умови повітряного перевезення вантажу.
- оригінал 2 (for consignee) - для вантажоодержувача, підписується вантажовідправником та авіаперевізником. Відправляється з вантажем до пункту призначення і видається вантажоодержувачу при отриманні вантажу;
- оригінал 3 (for shipper) - для вантажовідправника, підписується авіаперевізником. Видається вантажовідправнику і є підтвердженням прийняття вантажу авіаперевізником для перевезення та підтвердженням договору між авіаперевізником та вантажовідправником на прийняття, виконання та умови повітряного перевезення вантажу.
Так, в авіавантажній накладній №ADB-01605085 за рейсом ADB3286 чітко зазначено, що вантажовідправником є компанія Bulcomers KS Ltd.
В графі даної авіавантажної накладаної «Власне ім'я, прізвище та підпис вантажовідправника або його агента» останнім засвідчено правильність оформлення цього документу.
Таким чином, оскільки Замовник (в даному випадку Відповідач) не є вантажовідправником, відповідно до умов п. а) ст. 6 Додатку №1 до Договору будь-які дії, вжиті Відповідачем стосовно Авіавантажної накладної, вважаються як такі, що виконані агентом вантажовідправника - компанією Bulcomers KS Ltd.
Тобто, вказане свідчить про те, що за дії у відношенні до доставки вантажу, його підготовки до завантаження, видачі, надання авівавантажних накладних та решти документації, які необхідні Замовнику, у тому числі погодженні цих документів, несе не Вантажоодержувач, а саме Замовник, яким є Відповідач по справі.
Однак, в даному випадку відповідач на підставі п а) ст. 6 Додатку №1 до Договору надав повноваження з доставки вантажу, його підготовки до завантаження, видачі, надання авівавантажних накладних та решти документації, які необхідні Замовнику, у тому числі погодженні цих документів вантажовідправнику - компанії Bulcomers KS Ltd.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що у тому випадку, коли відповідач не узгодив із вантажовідправником своїх дій (чи навпаки) стосовно підготовки вантажу до відправлення, завантаження тощо, вказане може бути предметом можливих претензій та спору між замовником та вантажовідправником та ніяким чином не впливає на правове положення авіаперевізника.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у всіх без виключення авіа вантажних накладних в графі «Найменування і кількість вантажу (включаючи розміри і об'єм)» та графі «Найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та місцезнаходження / місце проживання вантажоодержувача» стоїть підпис агента компанії Bulcomers KS Ltd.
Враховуючи викладені вище обставини, керуючись принципами змагальності та вірогідності, суд дійшов висновку, що поданими позивачем доказами підтверджується наданні позивачем відповідно до умов Договору про авіаційні перевезення №6536UA відповідачу послуг з перевезення за авіарейсом ADB3286 (за актом №6536UA-3286 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022) на суму 7460000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 4 Договору про авіаційні перевезення №6536UA ціна 2550000,00 дол США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол США за кожний рейс. Дата, до якої повинен бути переказаний платіж, - за можливості за 2 дні до дати рейсу, але в будь-якому випадку не пізніше 05.05.2022.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 7460000,00 грн (за актом №6536UA-3286 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» за Договором про авіаційні перевезення №6536UA (за актом №6536UA-3286 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.05.2022) у сумі 7460000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» в частині стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» суми основного боргу у розмірі 7460000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:
1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;
2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;
3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:
- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);
- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);
- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).
Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги дату звернення позивача до суду - 27.04.2023, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1233659,16 грн. за загальний період з 06.05.2022 по 21.02.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки позивачем не було враховано календарну кількість днів у 2024 році - 366 днів, що повинно бути враховано при розрахунку 3% річних.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1233555,30 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» в частині стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» 3% річних у розмірі 1233659,16 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1233555,30 грн.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6223392,61 грн за загальний період нарахування з травня 2022 року по січень 2024 року.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» в частині стягнення з Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» інфляційних втрат у розмірі 6223392,61 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, посилаючись на яку, відповідач вказав на відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Договору про авіаційні перевезення №6536UA ціна 2550000,00 дол США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол США за кожний рейс.
Відповідач вказує, що оскільки ціна договору виражена в еквіваленті до іноземної валюти, то нарахування інфляційних втрат є безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 534 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Умовами Договору про авіаційні перевезення №6536UA визначено інший порядок визначення суми, що підлягала сплаті відповідачем, а саме - на дату виставлення рахунку, а отже, сума, виражена у гривні, була зафіксована в рахунку та вона підлягає індексації на індекс інфляції за весь час прострочення оплати, тоді як у справі №296/10217/15-ц Верховний Суд вказав, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
За таких обставин, посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, є необґрунтованим.
18.04.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Антонов» надійшла заява про заміну позивача у справі - з Державного підприємства «Антонов» на Акціонерне товариство «Антонов».
За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2024 за кодом №620995972898 Державне підприємство «Антонов» є припиненим; державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її реорганізації проведена 12.04.2024.
При цьому, у вказаному витязі міститься інформація про те, що Акціонерне товариство «Антонов» (03062, місто Київ, вулиця Мрії, будинок 1, ідентифікаційний код 14307529) є правонаступником Державного підприємства «Антонов» (03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1, ідентифікаційний код 14307529).
Як убачається із матеріалів справи, 12.04.2024 державним реєстратором (приватним нотаріусом Черкасовою Н.Б.) проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Акціонерного товариства «Антонов» (ідентифікаційний код 14307529) в результаті перетворення «Антонов» (ідентифікаційний код 14307529).
За наведених обставин, суд дійшов висновку задовольнити заяву Акціонерного товариства «Антонов» про заміну сторони у справі та замінити позивача у даній справі - з Державного підприємства «Антонов» на Акціонерне товариство «Антонов».
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судом встановлено, що при зверненні позивача з даним позовом до суду ним було сплачено судовий збір у розмірі 398065,64 грн, а потім доплачено судовий збір у сумі 40605,87 грн при поданні заяви про збільшення позовних вимог.
Оскільки під час розгляду судом даного спору позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 214915,73 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог позивач просив суд вказати в резолютивній частині рішення суду про нарахування 3% річних з 22.02.2024 до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За таких обставин, суд вважає за можливе зазначити у рішення про нарахування 3% річних з 22.02.2024 до моменту виконання рішення суду.
Керуючись статтями 52, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Замінити позивача у справі - з Державного підприємства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 1, ідентифікаційний код 14307529) на Акціонерне товариство «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1, ідентифікаційний код 14307529).
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 7; ідентифікаційний код: 30019335) на користь Акціонерного товариства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1; ідентифікаційний код: 14307529) суму основного боргу у розмірі 7460000 (сім мільйонів чотириста шістдесят тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1233555 (один мільйон двісті тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 6223392 (шість мільйонів двісті двадцять три тисячі триста дев'яносто дві) грн 61 коп. та судовий збір у розмірі 223754 (двісті двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн 22 коп.
4. В іншій частині позові відмовити.
5. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України з 22.02.2024 до моменту повного виконання рішення суду на суму основного боргу, що становить 7460000,00 грн, нараховувати 3% річних за формулою: сума основного боргу * 3% / календарну кількість днів у році * кількість днів прострочення.
6. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Мрії, буд. 1; ідентифікаційний код: 14307529) судовий збір у розмірі 214915 (двісті чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 73 коп., сплачений за платіжною інструкцією №2236 від 26.04.2023.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 13.05.2024.
Суддя О.М. Спичак