ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.05.2024Справа № 910/1685/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Стар»
до Державного підприємства «Укрліктрави»
про стягнення 153 078,85 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-СТАР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «УКРЛІКТРАВИ» про стягнення 153 078,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань із відшкодування позивачу сплачених ним витрат на підставі договорів поруки № 05/05/23 від 05.05.2023 та № 05/05/23-1 від 05.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними поясненнями та долученими на виконання ухвали суду від 19.02.2024 документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1685/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору та додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень.
Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/1685/24 була доставлена сторонам у їх електронні кабінети у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, а відтак, суд дійшов висновку, що з урахуванням наведених положень господарського процесуального законодавства, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позову заяву не скористався, до суду відзив на позов у визначені строки не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-СТАР» (поручитель) та Державним підприємством «Укрліктрави» (боржник) укладено договір поруки № 05/05/23 (надалі - Договір-1), відповідно до умов якого поручитель зобов'язався оплатити за боржника зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають в державній власності на суму 115 200,00 грн (п. 1.1 Договору-1).
Моментом виконання забезпечених Договором зобов'язань є дата зарахування відповідної суми коштів на банківський рахунок податкових зобов'язань боржника, податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2023 року (п. 2.4. Договору-1).
В п. 3.1. Договору-1 визначено, що порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії Договору.
Також 05.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-СТАР» (поручитель) та Державним підприємством «Укрліктрави» (боржник) укладено договір поруки № 05/05/23-1 (надалі - Договір-2), на підставі якого відповідно до п. 1.1. поручитель зобов'язався оплатити за боржника зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на відповідні рахунки ГУ ДПС за місцезнаходженням об'єкта нерухомості:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 3289,28 грн на рахунок ГУ ДПС в Полтавській області;
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 15 222,83 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області;
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 3298,13 грн на рахунок ГУ ДПС в Чернігівській області.
Відповідно до п. 1.2. Договору-2 поручитель зобов'язується оплатити за боржника екологічний податок на відповідні рахунки ГУ ДПС за місцезнаходженням об'єктів оподаткування:
екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 347,38 грн на рахунок ГУ ДПС в Полтавській області;
екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 330,30 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області;
екологічний податок, який справляється за розміщення відходів в сумі 39,82 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області;
Пунктом 1.3. Договору-2 визначено, що поручитель зобов'язується оплатити за боржника рентні плати за спеціальне використання води та за користування надрами на відповідні рахунки ГУ ДПС за місцезнаходженням об'єктів оподаткування:
рентна плата за спеціальне використання води в сумі 1 729,36 грн на рахунок ГУ ДПС в Полтавській області;
рентна плата за спеціальне використання води в сумі 1 444,71 грн на рахунок ГУ ДПС в Полтавській області;
рентна плата за спеціальне використання води в сумі 4 917,69 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області;
рентна плата за користування надрами в сумі 2 682,82 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області;
рентна плата за користування надрами в сумі 637,53 грн на рахунок ГУ ДПС в Чернігівській області.
Крім того, визначено акцизний податок в роздрібній торгівлі в сумі 3 948,00 грн на рахунок ГУ ДПС в Сумській області (п. 1.4. Договору-2).
Згідно з п. 1.5 Договору-2, загальна сума податків становить 37 887,85 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору-2 моментом виконання забезпечених договором зобов'язань є дата зарахування відповідної суми коштів на банківський рахунок податкових зобов'язань боржника.
В п. 3.1. Договору-2 визначено, що порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що він відповідно до умов Договорів-1, 2 виконав свої зобов'язання в повному обсязі та сплатив замість відповідача податків всього на суму 153 078,85 грн, а тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України набув права вимоги до відповідача за виконаними зобов'язаннями. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків із відшкодування позивачу понесених ним за Договорами витрат, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 153 078,85 грн, яку позивач просить стягнути за даним позовом.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що між сторонами даного спору виникли правовідносини поруки, які регулюються нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частиною 2 ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Згідно з нормами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/20898/17.
Обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договорами позивач надав в матеріали справи платіжні інструкції про сплату ним на відповідні рахунки ГУ ДПС податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення; акцизного податку в роздрібній торгівлі; податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, а саме:
- № 5 від 22.05.2023 на суму 15 222,83 грн;
- № 6 від 22.05.2023 на суму 3 298,13 грн;
- № 7 від 22.05.2023 на суму 1 729,36 грн;
- № 9 від 22.05.2023 на суму 2 682,82 грн;
- № 8 від 22.05.2023 на суму 1 444,71 грн;
- № 10 від 22.05.2023 на суму 4 917,69 грн;
- № 11 від 22.05.2023 на суму 637,53 грн;
- № 2 від 22.05.2023 на суму 3 948,00 грн;
- № 13 від 22.05.2023 на суму 347,48 грн;
- № 14 від 22.05.2023 на суму 330,30 грн;
- № 15 від 22.05.2023 на суму 39,82 грн;
- № 6 від 22.05.2023 на суму 3 289,28 грн.
Всього за вказаними платіжними інструкціями позивачем сплачено коштів у розмірі 37 887,95 грн.
Втім, суд зазначає, що позивачем не було надано платіжної інструкції № 3 від 19.05.2023 на суму 115 200,00 грн, про яку зазначено у позові та з урахуванням якої розраховано заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості. Водночас, суд звертав на це увагу позивача, залишаючи позов без руху ухвалою від 19.02.2024, однак позивач у поданій на виконання вказаної ухвали суду заяві про усунення недоліків вказав про неможливість надання платіжної інструкції № 3 від 19.05.2023 на суму 115 200,00 грн разом із цією заявою та зазначив, що вона буде подана до суду в найкоротші строки. Однак, станом на момент прийняття даного рішення до суду від позивача жодних додаткових доказів, в тому числі платіжної інструкції № 3 від 19.05.2023 на суму 115 200,00 грн, не надходило.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд доходить висновку, що обґрунтованими та доведеними належними доказами є лише позовні вимоги на суму 37 887,95 грн.
Суд враховує, що умовами укладених між сторонами договорів не визначено моменту, у який відповідач має виконати свої зобов'язання із повернення позивачу сплачених ним коштів, втім в п. 3.5.1. Договорів - 1, 2 сторони погодили, що при тлумаченні умов Договорів і регламентуванні відносин, невизначених чи недостатньо врегульованих Договором, сторони керуються законодавством України.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, суд зазначає, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, відтак, позивач може здійснити своє право на звернення до боржника будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідач, будучи усвідомленим із пред'явленням до нього даного позову до суду, своїм правом на подання відзиву на позову не скористався, викладених у позові обставин та свого обов'язку із відшкодування позивачу сплачених ним за договорами поруки коштів не спростував.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, оскільки матеріали справи містять докази належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами поруки лише на суму 37 887,95 грн та не містять доказів повернення відповідачем вказаної суми позивачу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на вказану суму, в той час як у решті позовних вимог відмовляє через недоведеність.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Укрліктрави» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37471692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Стар» (01042, м. Київ, вул. Філатова Академіка, буд. 10А, офіс 2/61; ідентифікаційний код: 44058264) заборгованість у розмірі 37 887,95 грн та судовий збір у розмірі 749,43 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.05.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко