ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2024Справа № 910/26/22 (910/200/24)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Головного управління ДПС у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень"
про стягнення 82 741, 14 грн.
в межах справи № 910/26/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" (ідентифікаційний код 02583744)
про банкрутство
Без виклику представників учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури розпорядження майном введеної ухвалою суду від 01.02.2022 перебуває справа № 910/26/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень".
Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" про стягнення заборгованості в розмірі 82 741, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в результаті несплати поточних нарахувань, які були самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в останнього й виникла заборгованість в розмірі 82 741, 14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 910/26/22 та відкрити провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Так, згідно розпорядження № 01.3-16/564/24 від 27.02.2024, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи № 910/26/22, позову в межах справи про банкрутство 910/200/23, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 прийнято справу № 910/26/22 (910/200/24) в межах розгляду справи № 910/26/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження починаючи з дня відкриття провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Також, суд відзначає, що ухвала суду від 11.01.2024 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0600244093601, однак, згідно трекінгу поштових відправлень, відправлення № 0600244093601 повернуто за зворотною адресую 02.02.2024 неврученим із зазначенням причин "закінчення встановленого терміну зберігання".
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" (ідентифікаційний код 02583744) зареєстровано за адресою: 03084, місто Київ, Столичне шосе, інше 27км, інше Конча-Заспа, та як платник податків за основним місцем обліку зареєстровано у Головному управлінні ДПС у Київській області.
Заборгованість по орендній платі за землю виникла в результаті несплачених поточних нарахувань самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме:
- Податкової декларації з плати за землю за 2022 рік від 28.04.2022 на загальну суму 7 041, 74 за період з січня-лютий 2022;
- Уточненої податкової декларації податкової декларації з плати за землю за 2022 рік від 19.072022 загальну суму 35 208,70 грн за березень-грудень 2022;
- Податкової декларації з плати за землю за 2023 рік від 15.02.2023 на загальну суму 48 588,84 за період з 02.03.2023 по 30.11,2023 в сумі 40 490,70 грн.
З метою погашення податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст. 42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 06.04.2020; 57343-55 яка вручена відповідачу 29.04.2020.
Станом на день звернення до суду, відповідачем вимога не оскаржувалась, не скасована, та не відкликана, а відтак, податкова вимога від 06.04.2020 № 57343-55 є дійсною.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є стягнення податкової заборгованості.
За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно частини другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 сформувала правовий висновок щодо того, що з огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 відступила від наведених висновків Великої Палати, з огляду на наступне.
Аналіз змісту наведених приписів статті 7 КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Водночас регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об'єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об'єктивні ризики при правозастосуванні.
Правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Водночас у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник".
При цьому спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв'язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції.
ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі "Феррадзіні проти Італії" (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов'язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов'язково створюють для платника податків (пункт 29).
З огляду на викладене, вимоги платника податку (в тому числі після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення податкової заборгованості унормована приписами Податкового кодексу України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22).
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі.
Згідно частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Таким чином, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/26/22 (910/200/24) за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" про стягнення 82 741, 14 грн. межах розгляду справи № 910/26/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень"
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
3. Копію ухвали направити сторонам та розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Мучінському Ігорю Дмитровичу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 13.05.2024 (після виходу з відпустки).
Суддя Сергій СТАСЮК